10 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів - Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
за участю:
представника позивачів ОСОБА_1
представника зацікавленої особи ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,
У серпні 2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з вищевказаним позовом до відповідачів та з урахуванням зменшених позовних вимог просили визнати недійсним договір купівлі-продажу №5324 від 08.11.2010, на підставі якого була придбана квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2013 вищевказаний позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири укладений 08.11.2010 між ОСОБА_7, яка діяла в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Рильською Л.С. та зареєстрований в реєстрі за № 5324, як такий, який вчинено в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 3 433,60 грн. та витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 2 352 грн., а всього 5 785,60 грн.
Справа № 2608/14220/12
№ апеляційного провадження:22-ц/796/13667/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Шум Л.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 (покупець спірної квартири) просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що приймаючи вказане рішення суд першої інстанції не врахував, що укладаючи односторонній договір у формі довіреності від 04.06.2009 позивачі виразили свою волю щодо продажу квартири за будь-яку ціну, а тому продаж спірної квартири за 60 000 грн. повністю відповідала волі позивача. Зазначила, що при вирішенні вказаної справи судом неправильно було застосовано ч. 1 ст. 232 ЦК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що укладений між ОСОБА_7, яка діяла в інтересах позивачів та ОСОБА_8 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, вчинений в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Відповідно до вимогст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до розпорядження Ленінградської РДА м. Києва від 05.11.1998 № 6665 приватизована в рівних частках на позивачів (Т. 1, а. с. 45-47). Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 знаходячись у США, видали на ім'я відповідача ОСОБА_7 довіреності № NYC-10661321 від 12.03.2009, № NYC-10379114В від 04.06.2009, № NYC-10379113В від 04.06.2009 на укладення від їх імені договору купівлі-продажу належної їм на праві спільної часткової власності вищевказаної квартири (Т. 1, а. с. 21-22). Зазначені особи є близькими родичами. 08.11.2010 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Рильською Л.С. та внесений до реєстру за №5324, відповідач ОСОБА_7, діючи на підставі вказаних вище довіреностей, здійснила продаж спірної квартири за ціною 60 000 грн. відповідачці ОСОБА_8 (своїй дочці) (Т. 1, а. с. 15-17). 11.04.2011 ОСОБА_8 відповідно до договору дарування квартири, подарувала спірне житлове приміщення відповідачам ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (Т. 1, а. с. 18-19). Відповідно до Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.11.2011 Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві вбачається, за зверненням позивачів, відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.190 КК України відносно відповідачів. Відповідно до змісту вказаної постанови в частині пояснень відповідачів вбачається, що позивачі відмовились від продажу їм - відповідачам спірної квартири за 50 000 дол. США, а тому щоб якимось чином забезпечити відшкодування вкладених ними коштів в ремонт квартири, ОСОБА_7, діючи від імені позивачів уклала договір купівлі-продажу квартири з своєю донькою ОСОБА_8, не отримуючи від неї, як покупця, жодних коштів, фактично оформила договір купівлі-продажу формально (Т. 1, а. с. 29-37). Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №3487/13-42 від 19.07.2013, дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, станом на дату її відчуження, складала 426 690 грн. (Т. 1, а. с. 125-130). Позивачі, вважаючи, що договір купівлі-продажу спірної квартири був здійснений за значно нижчою ціною ринкової вартості, за зловмисною домовленістю між відповідачами, звернулися з відповідним позовом до суду. 08.12.2012 ОСОБА_7, ОСОБА_9 продали квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3. за ціною 364 230 грн. відповідно до договору купівлі-продажу квартири посвідченого приватним нотаріусом КМНО ШпитковськоюС.В. (Т. 1, а. с. 239-241).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2013 вказаний позов задоволено, яке набрало законної сили на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 07.07.2015. ОСОБА_3 (покупець спірної квартири) вважає, що в якості заінтересованої особи вона не була притягнута до розгляду справи, але вказані судові рішення порушують її право на спірну квартиру, в зв'язку з чим і звернулася до суду з відповідною апеляційною скаргою.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За вимогами ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, в тому числі недодержання вимог, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його волі. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що при укладенні договору купівлі-продажу, волевиявлення продавця повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
Виходячи із ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Таким чином, позивачі мали право звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, оскільки від їхнього імені був укладений даний договір.
Відповідно до ч. 1ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Статтею 239 ЦК України також передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.244 ЦК України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.Також відповідно до ч. 1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Матеріали справи свідчать, що позивачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, знаходячись у США, видали на ім'я відповідача ОСОБА_7 довіреності № NYC-10661321 від 12.03.2009, № NYC-10379114В від 04.06.2009, № NYC-10379113В від 04.06.2009 на укладення від їх імені договору купівлі-продажу належної їм на праві спільної часткової власності вищевказаної квартири (Т. 1, а. с. 21-22).
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Згідно з роз'ясненьп.п. 7, 19, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та їх застосування наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до ст.ст. 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Враховуючи наведені обставини, а також те, що в суді першої інстанції було встановлено, що договір купівлі-продажу квартири від 08.11.2010 вчинений в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою, колегія суддів вважає дані висновки правильними.
Доводи ОСОБА_3 про те, що позивачі, укладаючи односторонній договір у формі довіреності, виразили свою волю щодо продажу квартири за будь-яку ціну є необґрунтованими, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що даними довіреностями позивачі зобов'язали ОСОБА_7, продати спірну квартиру відповідно до ринкової вартості, а уклавши спірний договір для довірителів настали несприятливі наслідки.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанціїпротирічать один одному, на думку колегії суддів, є також безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Зазначаючи в рішенні про те, що спірну квартиру було продано формально без отримання грошових коштів, суд фактично лише констатує пояснення відповідачів, які були отримані правоохоронними органами під час вирішення питання щодо порушення відносно останніх кримінальної справи, а приймаючи рішення про задоволення позовних вимог дає оцінку обставин укладання вищевказаного договору купівлі-продажу.
Також необґрунтованим, на думку колегії суддів є посилання в апеляційній скарзі на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції не було доведено факту зловмисної домовленості відповідачів по справі всупереч інтересам довірителя, наявність збитків для позивача, внаслідок вказаного правочину, причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.
Судом встановлено, щоОСОБА_7, діючи в інтересах позивачів на підставі вищевказаних довіреностей здійснила продажквартири АДРЕСА_1 за ціною 60 000 грн. ОСОБА_8 - своїй дочці (Т. 1, а. с. 15-17). Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №3487/13-42 від 19.07.2013, дійсна ринкова вартість зазначеної квартири станом на дату її відчуження, складала 426 690 грн. (Т. 1, а. с. 125-130).
За наведених обставин, враховуючи родинні відносини відповідачів та реальну вартість спірної квартири, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок щодо фактів зловмисної домовленості відповідачів при укладанні вказаного правочину так і заподіяння позивачу шкоди внаслідок такої домовленості та причинний зв'язок між ними.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: С.Г. Музичко
Н.О.Прокопчук