АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа №22-ц/796/15804/2015 Головуючий у І інстанції - Маліновська В.М.
Доповідач - Заришняк Г.М.
09 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі - Гарматюк О.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в Апеляційному суді міста Києва цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів за договором банківського вкладу,-
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів за договором банківського вкладу.
В обґрунтування позову зазначала, що 22.01.2015р. між нею та відповідачем був укладений Договір-заява № 307231/34506/5-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 5 місяців в національній валюті, згідно якого сума договору склала 5 536 394,40 грн., яка нею була внесена на відповідний депозитний рахунок. Таким чином, Банк прийняв, а вкладник передав в управління Банку грошові кошти на строк з 22.01.2015р. по 22.06.2015р. включно зі сплатою процентів у розмірі 25% річних. До закінчення строку дії договору вона поінформувала відповідача про небажання продовжувати вказаний договір, однак Банк після закінчення строку вкладу кошти їй не повернув.
Посилаючись на те, що внаслідок невиконання умов договору щодо повернення банківського вкладу, заборгованість ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перед нею становить 6 160 887 грн., з яких 5 536 394 грн. сума вкладу та 624 493 грн. невиплачені проценти за договором, позивачка просила задовольнити позов.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечила, вважаючи рішення суду законним.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 22.01.2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1 було укладено Договір-заява № 307231/34506/5-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на 5 місяців в національній валюті, за умовами якого вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти в національній валюті на вкладний рахунок № НОМЕР_1 у сумі 5 536 394,40 грн. на строк з 22.01.2015р. по 22.06.2015р., у порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі-заяві та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Протягом строку, визначеного п.1 цього Договору-заяви, Банк нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 25,00% річних, нарахування яких здійснюється у порядку, визначеному п.4.1.3. Основних умов. Капіталізація процентів нарахованих на вклад не проводиться. Нараховані проценти зараховуються вкладнику на рахунок № НОМЕР_2, відкритий в Банку.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором виконала належним чином, внесла кошти в сумі 5 536 394,40 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 31900668 від 22.01.2015року (а.с.12).
Також встановлено, що до закінчення строку дії депозитного договору - 17.06.2015р. та в подальшому - 17.07.2015р., 22.07.2015р., 11.08.2015р. позивачка зверталась до відповідача із заявами про повернення банківського вкладу та невиплачених відсотків згідно договору банківського строкового вкладу (депозиту) «Стандарт» № 307231/34506/5-15 від 22.01.2015р. (а.с.14-17).
Однак, відповідач вимоги позивачки про повернення вкладу та нарахованих відсотків не виконав.
Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Разом з тим, ч.1 ст. 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержанихзлочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.
Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.
Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 6 ст. 2 вказаного Закону України ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
Крім того, п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону визначено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відтак, у зв'язку із застосуванням спеціальних механізмів врегулювання правовідносин та прав позивача із банком, щодо подальшої діяльності якого прийнято рішення про виведення його з ринку, застосуванню підлягає Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Інші правові норми, зокрема положення ЦК України про зобов'язання, можуть бути застосовані, якщо вони не суперечать цьому Закону.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 вересня 2015 року №171 у АТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року.
Отже, в зв'язку із прийняттям рішення про введення в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» тимчасової адміністрації вимоги позивачки, яка є вкладником банку, про стягнення суми банківського вкладу та процентів за ним не можуть бути задоволенні в силу вищевказаних норм Закону.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про те, що з 18 вересня 2015 року в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію, а строк дії договору, укладеного між сторонами, закінчився 22 червня 2015 року, позивач має право отримати належну йому суму банківського вкладу виключного у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підзаконними актами до нього, відповідно до встановленого порядку, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам норм матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
копія вірна