04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" грудня 2015 р. Справа№ 910/22928/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Ільєнок Т.В.
Рудченка С.Г.
секретар судового засідання - Пугачова А.С.,
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.12.2015 року по справі № 910/22928/15 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.11.2015 року за заявою публічного акціонерного товариства "Центренерго" про розстрочення виконання рішення суду від 29.10.2015 року по справі № 910/22928/15 (суддя - Зеленіна Н.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив"
до публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення 492 275,99 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 528 533,30 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2015 року позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" 374 400,00 грн. заборгованості, 7016,15 грн. 3 % річних, 110859,84 грн. інфляційних втрат та 9845,52 судового збору.
06.09.2015 року до господарського суду міста Києва від публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду від 29.10.2015 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2015 року у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Центренерго" про розстрочення виконання рішення суду у справі № 910/22928/15 від 29.10.2015 року відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, відповідач, публічне акціонерне товариство "Центренерго", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати ухвалу та прийняти нову, якою заяву задовольнити.
Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого суду обставинам справи.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" по справі № 910/22928/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Рудченко С.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2015 року по справі № 910/22928/15 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд ухвали зазначеною колегією на 15.12.2015 року.
15.12.2015 року від публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.
Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 19.11.2015 року скасувати та прийняти нову, якою заяву задовольнити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив ухвалу господарського суду міста Києва від 19.11.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду міста Києва від 19.11.2015 року по справі № 910/22928/15 - залишається без змін.
Як визначає ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання (п. 20 ч. 1 ст. 106 ГПК України).
Апеляційні скарги на ухвали місцевого суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення господарського суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2015 року позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" 374 400,00 грн. заборгованості, 7016,15 грн. 3 % річних, 110859,84 грн. інфляційних втрат та 9845,52 судового збору.
На виконання рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2015 року у справі № 910/22928/15 виданий наказ господарського суду міста Києва від 16.11.2015 року.
У відповідності до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
До господарського суду міста Києва від публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшла заява про розстрочку виконання рішення, в якій заявник просить розстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва № 910/22928/15 від 29.10.2015 року на шість місяців шляхом сплати щомісячних платежів рівними частинами.
Як на підставу для розстрочки виконання рішення суду боржник посилається на те, що з 09.02.2004 року проти нього порушено справу про банкрутство (справа № 15/76-б-43/624-б), яка до цього часу не припинена.
Крім того, боржник зазначив, що стягнення з відповідача суми заборгованості у даній справі призведе до суттєвого зменшення конкурсної маси боржника та ускладнить розрахунки по заборгованості у справі про банкрутство.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2015 року у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Центренерго" про розстрочення виконання рішення суду у справі № 910/22928/15 від 29.10.2015 року відмовлено.
Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, а саме: за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу й порядку виконання.
Відповідно до пункту 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.
Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.
Судом першої інстанції при залишенні без задоволення заяви про розстровчу виконання рішення правомірно враховано фінансовий стан стягувача, у якого на момент розгляду цієї заяви існувала значна дебіторська заборгованість.
Крім того, слід також враховувати, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідальність боржника означає можливість стягнення суми невиконаного грошового зобов'язання у тому числі із застосуванням заходів примусового характеру передбачених законодавством.
Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Окрім того, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тяжкий фінансовий стан баржника також не є підставою для розстрочення виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.03.2007 року по справі №16/242/06, від 24.03.2009 року по справі №10/1994 та багатьох інших.
Отже, скрутне фінансове становище відповідача, не звільняє його від обов'язку виконання рішення суду та відповідно підставою для розстрочення виконання рішення бути не може.
Наведені відповідачем обставини не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення місцевого господарського суду в даній справі і не є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України. Ці обставини лише вказують на те, що виконання судового рішення по даній справі негативно впливає на фінансовий стан відповідача.
Також, не є підставою для розстрочення виконання рішення суду у даній справі необхідність здійснення боржником розрахунків з іншими кредиторами в межах порушеної справи про банкрутство.
Крім того, скаржник зазначає, що у зв'язку з подіями в зоні АТО відбулись численні руйнування та ушкодження електронних мереж та інфраструктури, майна та агрегатів-трансформаторів відповідача.
Разом з тим, економічна і політична ситуація у країні відображається не тільки на підприємстві відповідача, а і на всіх підприємствах. Так, у зв'язку із подіями в зоні АТО, окупацією АРК, загальним спадом виробництва в країні та зменшення виручки від реалізації продукції, як зазначає позивач у його підприємстві також збільшилась дебіторська та кредиторська заборгованість.
Згідно ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 року Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду по даній справі, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Щодо банкрутства заявника, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2004 року стосовно боржника порушено справу про банкрутство.
Разом з тим, ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2015 року продовжено строк процедури розпорядження майном у справі № 15/76-б-43/624 на шість місяців, тобто до 08.06.2016 року.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що всі дії щодо виконання рішення здійснюється з урахуванням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.
Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду міста Києва від 19.11.2015 року у справі № 910/22928/15 - залишається без змін.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.11.2015 року за заявою публічного акціонерного товариства "Центренерго" про розстрочення виконання рішення суду від 29.10.2015 року по справі № 910/22928/15 залишити без задоволення.
2. Ухвала господарського суду міста Києва від 19.11.2015 року у справі № 910/22928/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/22928/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Т.В. Ільєнок
С.Г. Рудченко