"11" грудня 2015 р.Справа № 916/4172/15
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Волкова Р.В.
при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
За позовом: Фірми „АГРОЕКСІМ” (Республіка Сербія, м. Белград);
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ” (Одеська обл., м. Татарбунари);
про стягнення 28334,91 євро (або 692051,64 грн.);
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);
Від відповідача: Вершило о.Ф. (за довіреністю);
встановив:
Позивач, Фірма „АГРОЕКСІМ”, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ”, про стягнення 28334,91 євро (або 692051,64 грн.) заборгованості, з яких 26900,00 євро (657005,41 грн.) основного боргу, 1434,91 євро - 3 % річних, які нараховано у з в'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань задоговором поставки від 18.02.2013 р. та додаткової угоди №1 до договору від 30.12.2013 р.
В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем 18.02.2013 р. договору поставки винограду 47000,00 штук загальною вартістю 32900,00 євро, часткову оплату товару в розмірі 6000,00 євро, інвойс № 155-01/13 від 21.03.2013 р., СМR № 0570330, виписку з банку від 19.09.2014 р
В засіданні суду 11.12.2015 р. представник Фірми „АГРОЕКСІМ” надав заяву (зареєстрована за вхід № 2-6851/15), в якій відмовляється від позовної вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 1434,91 євро.
Враховуючи викладене, у зв'язку з відмовою позивача від стягнення 3% річних провадження у справі підлягає частковому припиненню відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.
Відповідач надав відзив на позовну заяву (зареєстрований за вхід № 31271/15) в якому заперечує проти стягнення 3 % річних в сумі 1434,91 євро, а в судовому засіданні 11.12.2015 р. надав письмові пояснення (зареєстровані за вхід № 31269/15) в яких визнає суму основного боргу - 26900,00 євро.
У судовому засіданні від 11.12.2015 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст.85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
У лютому 2013 р. між фірмою „АГРОЕКСІМ” та Товариством з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ” досягнуто домовленість про поставку позивачем на адресу відповідача саджанців винограду 47000 штук (товар) загальною вартістю 32900,00 євро.
Товар поставлявся Товариству з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ” на умовах СРТ: Україна, одеська область, м. Татарбунари відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010.
На виконання своїх зобов'язань, позивач здійснив поставку товару відповідачу, товар перетнув митний кордон України та був прийнятий відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи (міжнародні товарно-транспортні накладні (СМR).
Поставлений товар відповідачем сплачено частково в сумі 6000,00 євро, не сплаченими залишились 26900,00 євро.
Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк...
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'я
Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином та передав відповідачу товар на суму 32900,00 євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати належним чином не виконав.
Вказані обставини добровільно та достовірно визнано сторонами, а, відтак, можуть не доказуватися перед судом на підставі ч.1 ст.35 ГПК України, де закріплено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Крім того, відповідно до ч.5 ст78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Приймаючи до уваги викладене, вимоги позивача про стягнення 26900,00 євро (657005,41 грн.) основного боргу підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального Кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.525, 526, 530, 610, 612, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.193 Господарського Кодексу України, ст.ст.22, 33, 35, 36, 43, 49, 75,82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд,-
1. Задовольнити позовну заяву Фірми „АГРОЕКСІМ”.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОФІРМА ІЗМАЇЛ” (68100,Одеська обл., м. Татарбунари, вул Князєва,8, кв.3, код 32314292) на користь Фірми „АГРОЕКСІМ” (11040,Республіка Сербія, м. Белград, Бульвар Войводе Мишича 51/33, код 07727674) 26 900/двідцять шість тисяч дев'ятсот/ євро (еквівалентно - 657 005,41 грн.) основного боргу, 9 855/дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять/08 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення 1434,91 євро - 3 % річних припинити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 11.12.2015 року.
Повний текст рішення складений 16 грудня 2015 р.
Суддя Р.В. Волков