79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.12.2015р. Справа№ 914/3757/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства “Львівобленерго”, м.Львів
до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, м.Жидачів Львівська область
про стягнення 229 669,14 грн.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_3 - представник (довіреність №502-4414/2 від 31.12.2014р.);
від відповідача не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство “Львівобленерго” звернулось з позовом до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” про стягнення 229 669,14 грн. заборгованості, з яких 13 253,72 грн. за спожиту активну електроенергію, 634,90 грн. за перетікання реактивної енергії, 176 603,28 грн. пені, 9 753,80 грн. три проценти річних та 29 423,44 грн. інфляційних нарахувань.
Ухвалою суду від 02.11.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.11.2015р.
Ухвалою суду від 16.11.2015р. розгляд справи відкладено на 07.12.2015р., з підстав наведених в даній ухвалі.
Представником позивача подано супровідний лист (вх.№52603/15 від 04.12.2015р.), яким він долучив до матеріалів справи довідку Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м.Львова від 19.11.2015р. вих.№03-58/193 про зарахування сплаченого судового збору в дохід Державного бюджету.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях (вх. №49364/15 від 16.11.2015р.).
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечив, причин неявки представника не повідомив, проте відповідач подав відзив на позовну заяву за вих.№23-5-1 юр від 13.11.2015р. (вх.№51800/15 від 30.11.2015р.), в якому проти позовних вимог заперечує, зокрема зазначив, що в серпні 2015р. відповідач не споживав жодної активної електроенергії, отже нарахована сума 13 253,72 грн. по своїй природі має не фактичний (споживання), а компенсаційний характер. Крім того, зазначає, що на початку серпня місяця 2015р. ПАТ “Львівобленерго” відключило трансформатор, через який поступала електроенергія до відповідача. Після відключення трансформатора електроенергія на ПАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” не поступає, на лічильниках показники не змінюються. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що розмір нарахованої позивачем пені в 12 разів більше зазначеного позивачем загального розміру грошового зобов'язання та просить суд врахувати те, що позивачем безпідставно здійснюється нарахування пені, починаючи з 01.07.2015р., оскільки право на нарахування пені у позивача виникає з 18.09.2015р. по 30.09.2015р.; строк невиконання зобов'язання становить лише два місяця. Зазначив, що ПАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” перебуває в стані банкрутства. Також, відповідач у відзиві зазначає, що позивачем безпідставно здійснено нарахування 3% річних починаючи з 01.07.2015р., оскільки нарахування 3% річних у позивача виникає з 18.09.2015р. по 30.09.2015р. Відтак, відповідач просить суд зменшити розмір пені за період з 18.09.2015р. та зобов'язати позивача здійснити перерахунок 3% річних за період починаючи з 18.09.2015р.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
встановив:
Відповідно до п.1.1 Статуту ОСОБА_2 акціонерного товариства “Львівобленерго”, затвердженого Загальними зборами акціонерів ОСОБА_2 акціонерного товариства “Львівобленерго”, протокол №9 від 20 квітня 2012 року (Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 27.04.2012р., номер запису 14151050019000338), Публічне акціонерне товариство “Львівобленерго” (далі-Товариство) перейменоване з Відкритого акціонерного товариства “Львівобленерго” відповідно до вимог Закону України “Про акціонерні товариства”, є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії “Львівобленерго”, заснованої відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 17 серпня 1995 року №156 шляхом перетворення Виробничого енергетичного об”єднання “Львівенерго” у Державну акціонерну енергопостачальну компанію “Львівобленерго”, згідно з Указом Президента України від 4 квітня 1995 року №282/95 “Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України”.
10.05.2007р. між Відкритим акціонерним товариством “Львівобленерго” (постачальник) та ОСОБА_2 акціонерним товариством “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №90059 з додатками (надалі - договір) за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.2.2.2. договору постачальник зобов'язувався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього договору та додатків до нього.
Згідно п.2.3.3 договору споживач зобов'язувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 “Порядок розрахунків” та №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.
10.05.2007р. між постачальником та споживачем було укладено додаток №2 “Порядок розрахунків” до договору №90059 від 10.05.2007р.
Відповідно до п.2 додатку №2 до договору розрахунковим вважається період з 1 числа поточного місяця до 30 (31) числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
Згідно п.4 додатку №2 до договору споживач протягом розрахункового періоду здійснює 3 (три) планових платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: з 01 до 09 числа розрахункового періоду 60 % вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання; з 10 до 19 числа розрахункового періоду 20 % вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання; з 20 до 29 числа розрахункового періоду 20 % вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання.
Відповідно до п.5 додатку №2 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.
Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період.
Відповідно до абз.2 п.7 додатку №2 до договору тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
20 серпня 2015 року працівниками ПАТ “Львівобленерго” в присутності працівників ПАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, складено акт №-0059-2 про опломбування та відповідальність за збереження пломб при вимкненні споживача. В якому зазначено, що електроустановка споживача відключена повністю, Відповідальність за збереження пломб несе споживач. Акт підписаний повноважними представниками сторін у справі.
З матеріалів справи вбачається, що за розрахунковий період з серпня 2015р. відповідачем спожито 8728 кВт/год. на суму 13 253,72 грн. про що відповідачу 04.09.2015р. скеровано рахунок за активну електроенергію №300508/57881-1.
Як стверджує позивач у позовній заяві, вищевказаний рахунок відповідач станом на 30.10.2015р. не оплатив в результаті чого виникла заборгованість за спожиту активну електроенергію за розрахунковий період серпня 2015р. в сумі 13 253,72 грн.
Відповідно до п.6.33. ПКЕЕ, Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, погодженої НКРЕ, затвердженої наказом Мінпаливенерго України від 17.01.2002р. №19, було укладено додаток №7б до договору №90059 від 10.05.2007р. “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”. Згідно з п.2.3.4. договору споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б).
Враховуючи наведене, ПАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” порушило умови договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період серпня 2015р. у сумі 634,90 грн., про що відповідачу 04.09.2015р. скеровано рахунок за активну електроенергію №300308/57882-2.
Відтак, станом на 30.10.2015р. заборгованість відповідача за спожиту активну електроенергію становить 13 253,72 грн.
Позивач, на підставі п.4.2.1. договору, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого розрахунку позовних вимог становить 176 603,28 грн.
Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати, які згідно поданого розрахунку позовних вимог становлять 9 753,80 грн. три проценти річних та 29 423,44 грн. інфляційних втрат.
Отже, позивач просить стягнути 229 669,14 грн., з яких 13 253,72 грн. за спожиту активну електроенергію, 634,90 грн. за перетікання реактивної енергії, 176 603,28 грн. пені, 9 753,80 грн. три проценти річних та 29 423,44 грн. інфляційних нарахувань.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст.26 Закону України “Про електроенергетику” та Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005р. №910 із змінами та доповненнями) постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.
Згідно ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно із п. 5.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Відповідно до вимог ст.27 Закону України “Про електроенергетику”, правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушенням в електроенергетиці є порушення правил користування електричною енергією.
Судом встановлено, що 10.05.2007р. між позивачем і відповідачем укладено договір №90059 про постачання електричної енергії.
Відповідно до п.2.1 договору під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.
Відповідно до п.1.2. ПКЕЕ, засоби обліку - засоби вимірювальної техніки, у тому числі лічильники, трансформатори струму та напруги, кола обліку, які використовуються для визначення обсягу електричної енергії та величини споживання електричної потужності.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2015 року працівниками ПАТ “Львівобленерго” в присутності працівників ПАТ “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, складено Акт №-0059-2 про опломбування та відповідальність за збереження пломб при вимкненні споживача. В якому зазначено, що електроустановка споживача відключена повністю. Відповідальність за збереження пломб несе споживач. Акт підписаний повноважними представниками сторін у справі.
З матеріалів справи вбачається, що за розрахунковий період серпня 2015р. відповідачем спожито 8728 кВт/год. на суму 13 253,72 грн. Внаслідок невиконання умов договору у відповідача виникла також заборгованість за перетікання реактивної електроенергії у сумі 634,90 грн.
Позивач виставив відповідачу рахунок за спожиту активну електроенергію №300508/57881-1 за серпень 2015р. на суму 1 978 148,84 грн. в який входить заборгованість за серпень в сумі 13 253,72 грн.
Крім того, відповідачу виставлено рахунок за реактивну енергію №300308/57882-2 за серпень 2015р. на загальну суму 18 801,56 грн. (з яких 6 570,76 грн. заявлено як конкурсні вимоги у справі про банкрутство, 11 595,90 грн. стягнуто рішенням господарського суду) з яких борг за серпень 2015р. становить 634,90 грн.
Відповідач повинен був оплатити вказані рахунки до 18.09.2015р.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.5 додатку №2 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.
Згідно абз.2 п.7 додатку №2 до договору тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Відтак, станом на момент прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати за активну електроенергію спожиту в серпні 2015р. становить 13 253,72 грн., а за перетікання реактивної електроенергії становить 634,90 грн.
Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за активну електроенергію спожиту в серпні 2015р. в сумі 13 253,72 грн. та за перетікання реактивної електроенергії в сумі 634,90 грн. є обгрунтованими та підлягають до задоволення повністю.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 9 753,80 грн. три проценти річних (за період з 01.07.2015р. по 30.09.2015р.) та 29 423,44 грн. інфляційні нарахування (за період з 01.09.2015р. по 30.09.2015р.).
Як вбачається із розрахунку позовних вимог, 3% річних нараховані позивачем на заборгованість починаючи з липня 2015р., оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 26.10.2015р. у справі №914/3343/15 з відповідача стягнуто борг за період з травня 2015р. до липня 2015р., 3% річних з травня 2015р. до червня 2015р.
Враховуючи, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов"язальних правовідносин сторін договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов"язання, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано три проценти річних на загальну суму 9 753,80 грн. які підлягають до стягнення з відповідача.
Крім того, до стягнення з відповідача правлмірно підлягають інфляційні втрати на загальну суму 29 423,44 грн.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до п.4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 176 603,28 грн. пені (за період з 01.07.2015р. по 30.09.2015р.).
Нарахування пені починається на борг починаючи з липня 2015р., оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 26.10.2015р. у справі №914/3343/15 з відповідача стягнуто борг за період з травня 2015р. до липня 2015р., пеню за період з травня 2015р. до червня 2015р. Враховуючи, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов"язальних правовідносин сторін договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов"язання, перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано пеню на загальну суму 176 603,28 грн., яка підлягає до стягнення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення повністю. З відповідача підлягає до стягнення 229 669,14 грн., з яких 13 253,72 грн. за спожиту активну електроенергію, 634,90 грн. за перетікання реактивної енергії, 176 603,28 грн. пені, 9 753,80 грн. три проценти річних та 29 423,44 грн. інфляційних нарахувань.
Слід також зазначити, що наявність провадження у справі про банкрутство відповідача не позбавляє позивача права на звернення із зазначеним позовом у позовному провадженні, оскільки предметом спору у справі №914/3757/15 є стягнення заборгованості, яка виникла після порушення справи про банкрутство, а отже є поточною.
Так, відповідно до положень ч.5 ст.19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкуртом” дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №18964 від 27.10.2015р. на суму 3 445,04 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.
Керуючись ст.ст.26, 27 Закону України “Про електроенергетику”, ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 610 -612, 627-629 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232, 275 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат (81700, Львівська область, Жидачівський район, м.Жидачів, вул.Фабрична, 4; код ЄДРПОУ 00278801) на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 3; код ЄДРПОУ 00131587) 13 253,72 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 634,90 грн. боргу за перетікання реактивної енергії, 176 603,28 грн. пені, 9 753,80 грн. три проценти річних, 29 423,44 грн. інфляційних втрат та 3 445,04 грн. судового збору.
3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повний текст рішення
виготовлено 14.12.2015р.
Суддя Сухович Ю.О.