03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/14793/2015 Головуючий у суді першої інстанції - Українець В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
09 грудня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючий суддя Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Немировська О.В.,
секретар Сливка А.В.,
за участю:
представника заявника ОСОБА_3,
державного виконавця Охоти М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Охоти Миколи Миколайовича на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_5 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Охоти Миколи Миколайовича, заінтересована особа ОСОБА_6,
У серпні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві.
Свої вимоги мотивував тим, що в провадженні державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві знаходився виконавчий лист № 2-735/10, виданий 13.01.2011 Солом'янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 майнової шкоди в розмірі 100 997 гривень 97 копійок, моральної шкоди в розмірі 3 000 гривень, судового збору в розмірі 1 018 гривень 47 копійок та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Постановою державного виконавця ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 04.04.2014 відкрите виконавче провадження.
08.08.2015 на його адресу надійшла постанова державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві від 10.07.2015 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий лист було направлено до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві для подальшого виконання у зв'язку з тим, що боржник працює в ТОВ «Перший Біт» за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 101, корп. 2.
Через бездіяльність державного виконавця ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві скаржнику не виплачено 104 747 гривень 29 копійок.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем здійснювались заходи щодо перевірки наявності майна та коштів боржника лише в квітні та жовтні 2014 року. В подальшому відповідна перевірка не проводилась.
У зв'язку з викладеним скаржник просив суд визнати дії державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві щодо закінчення виконавчого провадження неправомірними; визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві про закінчення виконавчого провадження від 10.07.2015; зобов'язати державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві вчинити дії з повернення виконавчого листа № 2-735/10, виданого 13.01.2011 Солом'янським районним судом м. Києва до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та зобов'язати останнього вчинити дії щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 13.10.2015 скаргу задоволено частково. Визнано дії державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Охоти М.М. щодо закінчення виконавчого провадження неправомірними. Зобов'язано державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Охоту М.М. вжити дій щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.07.2015 у виконавчому провадженні № 42776309 та вжити дії стосовно продовження виконання виконавчого листа № 2- 735/10, виданого 13.01.2011 Солом'янським районним судом м. Києва у виконавчому провадженні № 42776309.
В апеляційній скарзі державний виконавець посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження та скасування постанови. Зокрема вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувачем подано виконавчий лист саме до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві за місцем проживання боржника, а вже державним виконавцем, за відсутності майна на яке можливо звернути стягнення на підпорядкованій йому території, надіслано виконавчий документ за місцем роботи боржника, адже стягнення на заробітну плату боржника звертається у разі відсутності у боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум.
Державний виконавець в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Представник заявника в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив ухвалу суду залишити без змін, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи скаргу частково, суд першої інстанції виходив з того, що та державний виконавець встановив місце роботи боржника, яке територіально віднесено до Шевченківського району м. Києва, проте зазначена обставина не є підставою для направлення виконавчого документа до іншого відділу державної виконавчої служби, оскільки місце проживання боржника відоме і саме за ним стягувач обрав місце вчинення виконавчих дій.
Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2014 державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 42776309 на підставі виконавчого листа № 2-735/10, виданого 13.01.2011 Солом'янським районним судом м. Києва на виконання рішення від 28.09.2010 за позовом Захарцева Ю.О. до Буряка С.І., Поліщука B.C. про відшкодування майнової та моральної шкоди.
10.07.2015 державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Підставою для закриття виконавчого провадження була довідка ТОВ «Перший Біт» № 1 від 12.01.2015, згідно якої боржник ОСОБА_7 працює в ТОВ «Перший Біт» за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 101, корп. 2, що територіально відноситься до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.
Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Частиною 5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.
Стягувачем було обрано місце вчинення виконавчих дій саме за місцем проживання боржника, що зареєстроване в Деснянському районі м. Києва і, у випадку наявності місця роботи боржника в іншому районі м. Києва, державний виконавець не позбавлений законних підстав для звернення стягнення на заробітну плату боржника. При цьому, майно боржника, на яке можна звернути стягнення і яке знаходилось би на території іншого відділу державної виконавчої служби, не виявлено.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, рішення суду не виконано. Постанова про закінчення виконавчого провадження, за наведених вище обставин, порушує права стягувача на своєчасне та повне виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Водночас слід зауважити, що у відповідності з нормами Конституції України та ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень покладено законом на Державну виконавчу службу України, а порядок виконання визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення.
Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність висновку суду про те, що встановлення місця роботи боржника не є підставою для направлення виконавчого документа до іншого відділу державної виконавчої служби, оскільки місце проживання боржника відоме і саме за ним, у відповідності з вимогами закону, стягувач обрав місце вчинення виконавчих дій.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права є безпідставними і спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи, наявними в ній доказами та вимогами закону. При цьому, слід зазначити, що наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом правового аналізу в суді першої інстанції і такі доводи не спростовують висновків суду, а відтак не можуть вплинути на законність, обґрунтованість і справедливість ухваленого судом рішення.
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України, підставами для відхилення скарги на ухвалу суду першої інстанції і залишення ухвали без змін є постановлення судом першої інстанції ухвали з додержанням вимог закону.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення ухвали суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Охоти Миколи Миколайовича - відхилити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_5 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві Охоти Миколи Миколайовича, заінтересована особа ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В.Немировська