9 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого-судді Рейнарт І.М.
суддів Вербової І.М., Левенця Б.Б.
при секретарі Архіповій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2015р. за заявою Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 березня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
у травні 2015р. заявник звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 25 385грн. 62коп. та сплаченого третейського збору у розмірі 95 грн.
Ухвалою суду від 19 червня 2015 у задоволенні заяви відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник заявника просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою заяву про видачу виконавчого листа задовольнити.
Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме Закону України «Про третейські суди», так як банк не є споживачем і звернувся до третейського суду за захистом своїх інтересів, а третейське застереження, яке міститься у кредитному договорі укладеному сторонами, не є нікчемним.
Апелянт будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с. 46), у судове засідання свого представника не направив, у апеляційній скарзі просив розглянути апеляційну скаргу у відсутність представника заявника.
Боржник, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.47), від отримання судового повідомлення відмовився, тому відповідно до ч. 8 ст. 76 ЦПК України вважається таким, що повідомлений, клопотання про перенесення судового розгляду не направив.
За таких обставин, відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність представника заявника та боржника.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12609/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
підстав.
- 2 -
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 27 вересня 2013 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Р23.211.70776, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 19 999 грн. строком на 30 місяців, зі сплатою процентів у розмірі 18 % річних за користування кредитними коштами.
Відповідно до п. 5.4 кредитного договору всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.
Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 березня 2015р. задоволено позов ПАТ «Ідея Банк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 25 385 грн. 62 коп. та витрати по сплаті третейського збору в розмірі 95 грн.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до ст. 6 Закону України "Про третейські суди".
Колегія суддів вважає, що даний висновок суду відповідає наявним матеріалам справи та ґрунтується на нормах матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах. А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи а те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на
- 3 -
правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі 6-1716цс15 від 11 листопада 2015р. і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
У даній справі рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків про стягнення заборгованості за кредитним договором, на підставі якого заявник просить видати виконавчий лист, ухвалено 20 березня 2015р., тобто після внесення зазначених змін до Закону України «Про третейські суди», ОСОБА_1 є споживачем послуг банку, спір виник щодо стягнення з нього заборгованості за кредитом, то третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 цього Закону така справа не підвідомча.
Судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права стосовно строків розгляду даної заяви, відповідно до положень ч. 3 ст. 309 ЦПК України, не є підставою для скасування ухвали суду.
Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» відхилити, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2015р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
Головуючий:
Судді: