ун. № 759/12164/15-ц
пр. № 2/759/5265/15
15 грудня 2015 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Борисенко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди спричиненої в результаті ДТП та стягнення моральної шкоди,
Позивач 03.08.2015 року, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди спричиненої в результаті ДТП, стягнення моральної шкоди та судових витрат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 03.12.2014 року в м. Києві на по вул. Велика кільцева дорога відбулась ДТП за участю автомобіля марки «ДАФ», д.н.з. НОМЕР_4, з напівпричепом НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3. В результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль «Форд», д.н.з. НОМЕР_3.
Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 23.03.2014 року винним у даній ДТП є водій автомобіля марки ДАФ», д.н.з. НОМЕР_4, з напівпричепом НОМЕР_5 , ОСОБА_2.
12.12.2014 року автомобіль позивача було відремонтовано на СТО ТОВ «Віді - край моторс» про що було складено акт виконаних робіт, та було сплачено суму в розмірі 17915,58 грн.
Відповідач добровільно відмовляється компенсувати витрати понесені позивачем по відновленню свого транспортного засобу, що змусило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 17915,58 грн., витрати на правову допомогу 1500,00 грн., та моральну шкоду в розмірі 2500,0 грн.
У судове засідання 15.12.2015 позивач не з'явився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак надав до суду заяву в якій просить слухати справу за його відсутності, на підставі наявних документів у справі (а.с. 47).
Відповідач до суду тричі не з'явився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак направив до суду заяву в якій просить суд слухати справу за його відсутності, позов визнає та просить здійснити реструктуризацію боргу (а.с. 34), а тому суд вважає за можливе слухати справу у його відсутності за наявними у справі доказами.
Третя особа: ОСОБА_3, в судове засідання 15.12.2015 року не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила та подала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с. 48).
Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно пунктів 1-4 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пунктом 1) ч. 2 згаданої статті встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в частині 1 ст.1166 ЦК України, де вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1) ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Судом встановлено, що 03.12.2014 року в м. Києві на по вул. Велика кільцева дорога відбулась ДТП за участю автомобіля марки «ДАФ», д.н.з. НОМЕР_4, з напівпричепом НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3. В результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль «Форд», д.н.з. НОМЕР_3.
Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 23.03.2014 року винним у даній ДТП є водій автомобіля марки ДАФ», д.н.з. НОМЕР_4, з напівпричепом НОМЕР_5 , ОСОБА_2 (а.с. 19).
Таким чином, винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 03.12.2014 року за участю транспортного засобу - автомобіля марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_3, є ОСОБА_2 .
Доказів проте, що цивільно-правова відповідальність автомобіля марки «ДАФ», д.н.з. НОМЕР_4, з напівпричепом НОМЕР_5, була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суду не надано.
12.12.2014 року, автомобіль позивача було відремонтовано на СТО ТОВ «Віді - край моторс» про що було складено акт виконаних робіт, та було сплачено суму в розмірі 17915,58 грн. (а.с. 6, 7).
Тобто, вартість заподіяного матеріального збитку власнику транспортного засобу марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_1 (а.с.16-17), становить 17915,58 грн. Ця сума, не оспорюється відповідачем, а навпаки визнається (а.с. 34).
Також позивач просить відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 2500,00 грн., посилаючись на те, що це є розумно і справедливо.
Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За правилом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, зокрема така правова позиція відображена у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
В порушення вимог чинного законодавства, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування моральної шкоди, а саме, не зазначено наявність моральної шкоди, які саме страждання зазнав позивач, не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та моральною шкодою, з яких обставин виходив позивач, визначаючи розмір компенсації, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на правову допомогу.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних справ.
Так, ст. 1 Закону встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на корить якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Позивач, просив суд, стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн. Однак, належних доказів, проте, що він поніс витрати на правову допомогу суду не надано.
А тому, суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп.1 п.1 ч.2 ст.4 цього ж Закону, ставка судового збору за подачу до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. (в редакції станом на 03.08.2015 року - на дату звернення до суду).
Відповідно до ст. 8 Закону України. «Про Державний бюджет України на 2015 рік», встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату в розмірі 1218,00 грн. (в редакції станом на 03.08.2015 року - на дату звернення до суду).
Як вбачається з даного позову він є позовом майнового характеру, ціна позову становить 17915,58 грн., позов задоволений в цій частині у повному обсязі, тобто судовий збір за подання позову до суду становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 243,60 грн., позивачем сплачено судовий збір в розмірі 243,60 грн., відповідно до Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на 03.08.2015 року - на дату звернення до суду), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Окрім того, позивачем, сплачено судовий збір в розмірі 243,60 грн., відповідно до п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на 03.08.2015 року - на дату звернення до суду), а саме: ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду: позовної заяви про відшкодування моральної шкоди з ціною позову до 5 розмірів мінімальної заробітної плати 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Оскільки судом в задоволені вимоги позивача про стягнення моральної шкоди відмовлено, то у відповідності до ст. 88 ЦПК України, судовий збір в цій частині з відповідача не підлягає стягненню на користь позивача.
Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 243,60 грн. сплачена позивачем згідно квитанції від 03.08.2015 року (а.с. 1).
Серед іншого, суд вважає за необхідне відмовити відповідачу у задоволенні його зави щодо реструктуризації боргу, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
В обґрунтування розстрочки виконання рішення суду, відповідач надає довідку про те, що він є пенсіонером, та отримує пенсію за віком.
Однак, враховуючи термін, з якого часу не відшкодовано матеріальну шкоду позивачу а саме з 03.12.2014 року, тобто 11 місяців, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні зави відповідача щодо розстрочки виконання рішення суду під час ухвалення рішення суду.
Проте, вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення останній не позбавлений можливості звернутися до суду з заявою про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення до суду, який видав виконавчий документ у відповідності до ст. 373 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 217, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 61, 79, 84, 88, 131, 174, 179, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди спричиненої в результаті ДТП та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: не відомий, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_6, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, витрати по відшкодуванню матеріальної шкоди спричиненої в результаті ДТП, яка мала місце 03.12.2014 року у розмірі 17915,58 грн.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: не відомий, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_6, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 243.60 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А. Ключник