30 листопада 2015 року м. Київ К/9991/76618/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012
у справі №2а-1670/11336/11
за позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький хлібокомбінат»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у полтавській області Державної податкової служби
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної ДПІ №0006402301/2325 від 13.07.2011.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача по взаємовідносинам з ТОВ ВКФ «Образ», ТОВ «Аттіс-Агро», ТОВ «Кіровоградспецснаб» за грудень 2010 року за результатами якої складено акт № 4182/23-209/00376930 від 17.06.2011.
За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 192795,00 грн. по операціям за нікчемними правочинами між позивачем та ТОВ ВКФ «Образ», ТОВ «Кіровоградспецснаб» у грудні 2010 року.
На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.07.2011 №0006402301/2325, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 289192,50 грн., з яких: 192795,00 грн.(основний платіж), 96397,50 грн. (штрафні (фінансові) санкції).
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Частиною 2 зазначеного підпункту встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Нормами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
При цьому, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.12.2010 між ТОВ «Кіровоградспецснаб» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно за яким продавець поставив покупцю товар (жито) в кількості 389,38 тон.
На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем надано податкову накладну, видаткову накладну, рахунок-фактуру, прибуткову накладну, довіреність на отримання ТМЦ .
Оплату товару здійснено позивачем частками комбінованим способом, а саме, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Кіровоградспецснаб» та безоплатної передачі сировини в рахунок заліку боргу, що підтверджується банківською випискою, актами проведення взаєморозрахунку.
Придбане позивачем за договором від 27.12.2010 у ТОВ «Кіровоградспецснаб», використано у господарській діяльності позивача, а саме, передано на Дочірне підприємство Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1», на якому в подальшому здійснювалася його переробка на борошно.
У зв'язку з цим, 04.01.2011 між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1» (виконавець) та ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат» (замовник) укладено договір переробки №5 .
Згідно умов договору, замовник доставив сировину в обсязі 398,38 т. та оплатив послуги, а виконавець переробив надане замовником жито (п.1 договору).
На підтвердження реальності господарської операції за договором від 04.01.2011 позивачем надано копії актів виконаних робіт, актів надання послуг, податкових накладних, прибуткових накладних, видаткових накладних, журналу обліку ввезення борошна на підприємство, довіреностей на отримання ТМЦ, оборотно-сальдових відомостей, копії актів комісійної ревізії зняття залишків борошна у січні-лютому 2011 року, журналу результатів аналізу борошна за 2011 рік, посвідчень про якість борошна, копії накладних на внутрішнє переміщення.
Фактичне переміщення матеріальних цінностей підтверджується товарно-транспортними накладними. Транспортування готової продукції (борошно) зі складу здійснювалося у січні - лютому 2011 року, як власним транспортом так і перевізником ТОВ ВУФ «ТСН»ЛТД відповідно до договору перевезення від 02.01.2010.
Крім того, 01.01.2010 між ТОВ ВКФ «Образ» (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець передав у власність покупця сировину для виробництва хліба, хлібобулочних та кондитерських виробів, а також інші товари, необхідні для виробництва та подальшої реалізації.
У підтвердження реальності виконання угоди позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові накладні, рахунки.
Фактичне переміщення товарних цінностей здійснювалося продавцем, що підтверджується витягом із журналу реєстрації ввезення та вивезення сировини на підприємство.
Оплата за угодою здійснена позивачем згідно умов договору, що зафіксовано платіжними дорученнями № 5481 від 13.12.2010, № 5529 від 13.12.2010 та № 5549 від 30.12.2010. Подальше використання у господарській діяльності придбаних товарів на підприємстві позивача підтверджується довідкою № 560 від 12.04.2012, згідно якої середньодобовий випуск хлібобулочної продукції на ПАТ «Кременчуцький хлібокомбінат» за грудень 2010 року складав 42,74 тонн.
Судом першої та апеляційної інстанції досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вище переліченими контрагентами, на час укладення та виконання правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, усі вони були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.
Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача про нікчемність вищезазначених правочинів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.
Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.
Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.
Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.?
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, за якими позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит, не спростовано.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун