03 грудня 2015 року м. Київ К/800/24888/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Гаражного кооперативу "Соколи" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015р. у справі № 809/1104/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції треті особи: Гаражний кооператив "Соколи", ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення, -
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним та скасування рішення від 01.06.2013 року за №2779869 про державну реєстрацію за громадянином ОСОБА_4 (номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) права приватної власності на гараж АДРЕСА_1, та зобов'язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про скасування державної реєстрації речового права на цей гараж.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем проведено державну реєстрацію права власності на гараж АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_4 без відповідної на те дозвільної документації, за відсутності документа про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, за відсутності речового права заявника на земельну ділянку та витягу з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку, за відсутності документа, що підтверджує викуп членом кооперативу гаража.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року у задоволені позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015р. постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано Рішення № 2779869 від 01.06.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області Поповича Романа Васильовича про проведення державної реєстрації прав власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 72749926101) за суб'єктом: ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майні відкриття реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна. Зобов'язано Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 72749926101) за суб'єктом ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1.
На постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015р. надійшла касаційна скарга Гаражного кооперативу "Соколи", в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та направлення справи на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно інформаційної довідки №10597512 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 10.10.2013 року, 28.05.2013 року державним реєстратором Поповичом Романом Васильовичем проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: гараж; адреса: АДРЕСА_1, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: ОСОБА_4.
Реєстраційні дії проводилися на підставі наступних документів: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №3858 від 28.05.2013 року, реєстраційний №1325131; двох квитанцій про оплату державного мита від 22.05.2013 року; копій паспорта та картки платника податків ОСОБА_4; копії паспорта представника ОСОБА_6; витягу з угоди про надання послуг адвокатом від 24.04.2013 року; довідки №68/01-04 від 22.04.2013 року, виданої гаражним кооперативом «Соколи» про право власності на гараж №63, ряд 11; витягу із протоколу №7 від 31.03.2013 року про затвердження списку членів/асоційованих членів гаражного кооперативу «Соколи»; копії договору оренди землі від 16.03.2006 року; технічного паспорта від 29.04.2013 року на гараж АДРЕСА_1. Також, наведені обставини підтверджуються карткою прийому заяви №2623032 від 28.05.2013 року.
За результатами розгляду заяви та доданих документів відповідачем 01.06.2013 року прийнято рішення №2779869 про державну реєстрацію права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: АДРЕСА_1 за суб'єктом: ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1, на підставі якого видано Свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 01.06.2013 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №4258678 від 01.06.2013 року
Розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що здійснюючи реєстраційні дії, відповідач діяв правомірно, на підставі та у межах наданих йому повноважень, у спосіб, що передбачений законом. Зокрема, суд першої інстанції визнав, що відповідно до положень частини 2 статті 19-1 Закону України "Про кооперацію" у разі викупу квартири, дачі гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення, член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу стає власником цього майна. Тому договір оренди землі від 16.03.2006 року, укладений між Івано-Франківською міською радою та гаражним кооперативом "Соколи" з цільовим призначення для обслуговування гаражів став, на переконання суду першої інстанції, належним документом для проведення державної реєстрації гаража за громадянином ОСОБА_4
Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у зв'язку із відсутністю будь-яких документів, які б підтверджували введення в експлуатацію гаража, що знаходиться на ділянці АДРЕСА_1 відповідачем порушено вимоги пунктів 4 та 46 Порядку, у спосіб здійснення державної реєстрації прав на вказаний гараж, який не введений в експлуатацію у визначеному законом порядку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 року, (далі - Порядок, чинного на час прийняття оскаржуваного рішення).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до статі 16 Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. При отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу реєстрації.
На підставі поданих документів судами попередніх інстанцій встановлено, що до дати реєстрації права власності на гараж адреса: АДРЕСА_1 , форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: ОСОБА_4, дата якого є 01 червня 2013 року, жодних реєстраційних дій щодо оформлення права власності на гараж не проводилося. А отже, вказаний об'єкт підлягав первинній державній реєстрації і на вказані правовідносини поширювалися вимоги пункту 46 Порядку.
Згідно п. 46 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав, зокрема, документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).
Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про відсутність при проведенні оскаржуваної реєстрації документу, що посвідчує речове право заявника на земельну ділянку і витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер). Поданий відповідачу договір оренди землі від 16.03.2006 року не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки та що є суттєвим, укладений строком на 1 (один) рік, а відтак на момент вчинення реєстрації права власності на гараж №63 втратив чинність. Вказаний договір оренди землі від 16.03.2006 року не передбачав права забудови а ні для гаражного кооперативу "Соколи", а ні для його членів. Згідно п.1.2 договору цільовим призначенням земельної ділянки було обслуговування гаражів, і використання земельної ділянки виключно згідно її цільового призначення було одним з основних зобов'язань орендаря (п.2.5.1), а згідно п.2.5.2 договору, орендар також зобов'язувався додержуватися вимог законодавства та місцевих правил забудови населених пунктів.
Відсутність на момент вчинення відповідачем спірних реєстраційних дій будь-яких документів, які б могли підтвердити наявність у третіх осіб речового права на земельну ділянку додатково підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2013 року в справі №909/538/13 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 року) згідно з якою гаражному кооперативу "Соколи" відмовлено в укладенні додаткової угоди оренди земельної ділянки, а також постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 року в справі №909/837/13, якою залишено в силі рішення господарського суду Івано-Франківської області, згідно з яким відмовлено в задоволенні позову гаражного кооперативу "Соколи" про визнання за гаражним кооперативом "Соколи" права на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва, що знаходиться за адресою: вул.Вовчинецька,225, м.Івано-Франківськ.
Відповідно до приписів пункту 4 Порядку, у разі, коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Аналогічна умова державної реєстрації міститься в абзаці 2 статті 5 Закону.
З врахуванням наведених правових норм щодо обов'язковості прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, як передумови державної реєстрації права власності на нього, абзацом 5 пункту 46 того ж Порядку, визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, разом з іншими документами, подає органові державної реєстрації прав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Аналогічна передумова державної реєстрації прав на нерухоме майно містилась і в законодавстві, яке діяло до прийняття вище згаданих нормативно-правових актів.
Так, п. 1.6 Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, прямо була визначена загальна вимога, згідно якої реєстрації підлягали права власності виключно на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та, які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Згідно із статтею 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин усі об'єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Частиною другої цієї статті Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів вважає безпідставним твердження гаражного кооперативу "Соколи" про будівництво гаражу ще в 2006 році, оскільки обов'язковість прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів до моменту державної реєстрації речових прав на них була визначена і раніше діючими нормативно-правовими актами.
Одним з основних таких документів був Закон України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 року, із змінами і доповненнями, згідно якого прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта посвідчувалося: з 29.09.2004р., по 01.01.2009р. - Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затверджений органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та зареєстрованим в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт; з 01.01.2009р., до 30.04.2011р., - виданим Держархбудінспекцією та її територіальними органами Сертифікатом відповідності.
Всі вище зазначені документи, якими посвідчувався факт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, як і всі правовстановлюючі документи, що посвідчують речове право на земельну ділянку - підлягають окремій обов'язковій державній реєстрації і набувають чинності лише після проведення такої.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що при проведенні державної реєстрації відповідачу не подавалися документи, які б підтверджували факт введення гаражу в експлуатацію. Проте позивачем не надано вказаних документів, чи будь-яких інших підтверджуючих документів про введення об'єкту в експлуатацію, в тому числі й згідно із законодавством, що діяло у 2006 році.
Таким чином, у зв'язку із відсутністю будь-яких документів, які б підтверджували введення в експлуатацію гаража, що знаходиться на ділянці АДРЕСА_1 відповідачем порушено вимоги пунктів 4 та 46 Порядку, у спосіб здійснення державної реєстрації прав на вказаний гараж, який не введений в експлуатацію у визначеному законом порядку.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Гаражного кооперативу "Соколи" відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: