18 листопада 2015 року м. Київ К/9991/61558/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні Херсонської області Державної податкової служби
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року
у справі № 2-а-6673/10/2170
за позовом Приватного акціонерного товариства «Торговий дім Акумшина»
до Державної податкової інспекції у місті Херсоні
про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій, -
Приватне акціонерне товариство «Торговий дім Акумшина» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 листопада 2010 року № 0016202307.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року позовні вимоги були задоволені. Визнано недійсним рішення ДПІ у м. Херсоні від 22 листопада 2010 року № 0016202307. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Торговий дім Акумшина» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПА в АР Крим була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - складу, що розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Автомобілістів, 3, який належить суб'єкту господарської діяльності - ЗАТ «Торговий дім Акумшина», за результатами якої складений акт на бланку № 004902 від 08 листопада 2010 року (зареєстрований за № 1878/01/01/23/31390519/1115).
За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали у веденні з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання) на загальну суму 564587,76 грн.
13 вересня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла рішення № 0002001740/0, яким згідно і статтями 20, 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ЗАТ «Торговий дім Акумшина» штрафні (фінансові) санкції у сумі 1129175,52 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що товариство вело облік товарних запасів за місцем їх реалізації, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, накладними, з урахуванням того, що ненадання накладних продавцем позивача у момент перевірки, спричинене зберіганням первинних бухгалтерських документів в бухгалтерії підприємства, яка знаходиться за іншою адресою, та не свідчить про неведення суб'єктом підприємницької діяльності обліку товарних запасів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами статті 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства та обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації підтверджується відповідними видатковими накладними, прибутковими накладними, накладними та накладними на внутрішнє переміщення (т. 1 арк. справи 33-70, 75-242), які зберігались в головному офісі підприємства за адресою м. Херсон, вул. Ракетна, 110а, у відповідності до наказу ЗАТ «Торговий дім Акумшина» від 04 січня 2010 року № 1-ОД «Про облікову політику підприємства на 2010 рік».
З огляду на встановлене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1129175,52 грн. та наявність підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна