ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" вересня 2010 р. Справа № 2a-301/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Матуляка Я.П.
при секретарі Шварговському Д.Д.
за участю: позивача - ОСОБА_1
представника позивача -Дем'яніва І.М.,
представника відповідача -Боднара Р.М.
представника третіх осіб на стороні відповідача -Івано-Франківського обласного військового комісаріату, Західного оперативного командування -Бурак О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат, Західне оперативне командування, Міністр оборони України про визнання бездіяльності та рішення протиправним, а також зобов'язання вчинити певні дії,
01.02.2010 року ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся до суду з позовом до військового комісара Івано-Франківського міського військового комісаріату (далі відповідач) про оскарження неправомірних рішень та бездіяльності. В ході судового розгляду по справі позивач неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги шляхом подання відповідних заяв та у відповідності до заяви про зміну позовних вимог від 13.09.2010 року просив захистити від порушень його право на процедуру звільнення з лав Збройних Сил України у строк та спосіб, визначений законодавством України, право на залишення військової служби без набуття громадянства України, право на вчасний розрахунок за державну службу з повним дотриманням норм та порядку, що гарантовано правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України; визнати протиправною, у період з 07.01.1995 року по 18.11.2009 року, бездіяльність з боку військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виконання п. 3 наказу Міністра оборони України від 23.12.1994 року про взяття ОСОБА_1 на військовий облік; визнати протиправним § 8 наказу №5 командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.1995 року; зобов'язати командуючого військами Західного оперативного командування скасувати § 8 у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.1995 року №5, що суперечить Конституції та законодавству України і внести зміни відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України. Раніше заявлені позовні вимоги просив не враховувати. В обґрунтування заявленого позову вказує, що відповідач звільняючи його, порушив вимоги наказу Міністра оборони України №03190 від 24.12.1994 року, Указу Президента України за №174 від 13.05.1993 року та Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто не звільнив у спосіб взяття на облік. Вказані дії призвели до порушення права позивача щодо постановки його належним чином на військовий облік в Івано-Франківському міському комісаріаті. В зв'язку з чим вказана процедура відносно позивача тривала з 10.01.1995 року по 19.11.2009 року. Вказує, що 10.12.2009 року, відповідачем видано позивачу військовий квиток серії НОМЕР_2 , де в графі 9 внесено запис - «09.01.1995 р.», як термін завершення позивачем військової служби. Однак, позивач не погоджується з вказаним записом та вважає, що днем зарахування позивача в запас Збройних Сил України, є 10.12.2009 року.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, з мотивів викладених у заяві про зміну позовних вимог від 13.09.2010 року. Крім того, суду пояснили, що відповідач не звільнив позивача у спосіб визначений Положенням про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1235, Статутом внутрішньої служби Збройних сил України, Дисциплінарним Статутом Збройних Сил України. Та у відповідності до п.3 наказу Міністра оборони України за №03190 від 23.12.1994 року, позивач підлягав звільненню з публічної служби в Збройних Силах України з 07.01.1995 року, шляхом постановки на облік в Івано-Франківському міському військовому комісаріаті. Звернули увагу суду на те, що відповідачем вищезгаданий Наказ не оскаржувався. Зазначили, що в зв'язку з вищенаведеними неправомірними діями відповідача строк первинної постановки Позивача на військовий облік тривав з 07.01.1995 року по 19.11.2009 року. Вказані дії призвели до позбавлення на цей період, права позивача на можливість проходження медичних оглядів, документального оформлення пільг, допомог та інших гарантій соціального захисту. Просили суд, позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Суду пояснив, що порушені позивачем питання вже розглядались в судовому порядку та рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.06.2000 року по справі №2-5090-2000р., ОСОБА_1 , відмовлено в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що вказане рішення набрало законної сили. Крім того, вказав, що процедура звільнення ОСОБА_1 , проходила виключно в межах встановлених законодавством України. Вказав, що довготривалість постановки позивача на військовий облік зумовлена небажанням позивача прийняти громадянство України, що й було перешкодою для постановки його на такий облік. Просив в задоволенні позову відмовити.
Представник третіх осіб на стороні відповідача - Івано-Франківського обласного військового комісаріату, Західного оперативного командування, в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених в письмовому запереченні від 30.03.2010 року (а.с. 69-71). Просила в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи на стороні відповідача - Міністра оборони України, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оглянувши в судовому засіданні матеріали особових справ підполковника ОСОБА_1 за №15300 та №51569, судом встановлено наступне.
Згідно наказу Міністра оборони України від 23.12.1994 року ОСОБА_1 , звільнено в запас за п. «В» за станом здоров'я і 10.01.1995 року згідно §8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №5 його виключено зі списків особового складу частини - 07.01.1995 року.
В 2000 році позивач ОСОБА_1 , звернувся до Івано-Франківського міського суду із скаргою на дії командира військової частини НОМЕР_1 , що були вчинені ним на виконання наказу Міністра оборони України 23.12.1994 року, що полягали у видачі наказу про виключення його зі списків особового складу частини, невчасному направленні його особової справи у військомат та видачі припису про постановку його на військовий облік, вважаючи себе особою на яку такі вимоги закону як постановка на військовий облік не поширюються, оскільки є особою без громадянства.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.06.2000 року по справі №2-5090-2000 р., за скаргою ОСОБА_1 на незаконні дії та рішення командира в/ч НОМЕР_1 щодо звільнення його із Збройних Сил України в запас та встановлення дня його звільнення із Збройних Сил України, ОСОБА_1 , відмовлено в задоволенні скарги (а.с. 73,74). Вказане рішення залишено без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Івано-Франківського обласного суду від 15.08.2000 року та відповідно з цього ж дня набрало законної сили (а.с.75).
Ухвалою Івано-Франківського обласного суду встановлено, що рішення (наказ №5 від 10.01.1995 року) та дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 в запас, постановки його на військовий облік після звільнення зі служби є правомірними. Крім того, встановлено також те, що оскаржуваний наказ військового командування і дії по постановці на військовий облік відносно ОСОБА_1 , приймались в межах Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Позивач, у відповідності до заяви про уточнення позовних вимог від 13.09.2010 року, просить захистити від порушень його право на процедуру звільнення з лав Збройних Сил України у строк та спосіб, визначений законодавством України, право на залишення військової служби без набуття громадянства України, право на вчасний розрахунок за державну службу з повним дотриманням норм та порядку, що гарантовано правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України; визнати протиправною, у період з 07.01.1995 року по 18.11.2009 року, бездіяльність з боку військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виконання п. 3 наказу Міністра оборони України від 23.12.1994 року про взяття ОСОБА_1 на військовий облік; визнати протиправним § 8 наказу №5 командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.1995 року; зобов'язати командуючого військами Західного оперативного командування скасувати § 8 у наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.1995 року №5, що суперечить Конституції та законодавству України і внести зміни відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України.
Оскільки, питання правомірності та відповідності законодавству §8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №5 від 10.01.1995 року виданого на виконання наказу Міністра оборони України 23.12.1994 року та видання припису для постановки на військовий облік, в тому числі й правомірності процедури звільнення ОСОБА_1 , встановлено рішенням Івано-Франківського міського суду від 14.06.2000 року та ухвалою Івано-Франківського обласного суду від 15.08.2000 року, то вони не підлягають доказуванню. Крім того, вказаними судовими рішеннями, встановлено ту обставину, що позивач ОСОБА_1 , не бажав ставати на військовий облік до Івано-Франківського міського військомату, та вважав неправомірними вимоги щодо нього про постановку на такий облік. Вказана обставина, на думку суду, виключає питання неправомірності дій відповідача щодо постановки ОСОБА_1 на військовий облік, оскільки вказана ситуація виникла з вини позивача та також встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність дій та рішень відповідача, а позов ОСОБА_1 , не підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: (підпис) Матуляк Я.П.
Постанова складена в повному обсязі 29.09.2010 року.