Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" листопада 2015 р.Справа № 922/5822/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Шевляковій К.М.
розглянувши справу
за позовом Приватного медично-оздоровчого методичного центру "МАН", м. Харків
до ФОП ОСОБА_1, м. Харків
про виселення
за участю представників сторін:
позивача - Скрипник О.М., Скрипник В.О.
відповідача - ОСОБА_1, особисто,
У жовтні 2015 року до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 (далі - відповідач) звернулось ПМОМЦ "МАН" (далі - позивач). У позові останній просив суд виселити відповідача із нежитлових приміщень №9 в літ. "В-2" площею 17,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами була укладена усна угода на користування відповідачем вказаних нежитлових приміщень строком до 01.10.2015 року та звільнення їх останнім у 5-ти денний термін після 01.10.2015 року. Втім, як вказує позивач у позові, відповідач в порушення домовленості спірні приміщення не звільнив та продовжує ними незаконно користуватись.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено суддю Погорелову О.В.
Ухвалою суду від 02.11.2015 року було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 18.11.2015 року о 10:00 год. 18.11.2015 року ухвалою суду розгляд справи був відкладений до 30.11.2015 року до 11:00 год.
27.11.2015 року представник позивача надав суду супровідний лист в якому просив долучити до матеріалів справи додаткові документи по справі. Наданий лист та додані до нього документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 30.11.2015 року представник позивача пояснив, що відповідач займає спірні приміщення без належної правової підстави та просив суд виселити відповідача, а позов задовольнити у повному обсязі.
Присутній в судовому засіданні 30.11.2015 року відповідач проти позову заперечував, вказував на те, що не має жодного відношення до спірних приміщень позивача та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 24 липня 2002 року між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та Приватним медико-оздоровчим центром "Ман" (позивач) був укладений договір оренди нежилого приміщення (будівлі) №4601, згідно якого позивачу були передані в орендне користування нежитлові приміщення підвалу загальною площею 93,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
08 липня 2005 року між Управлінням комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Харківської міської ради та Приватним медично - оздоровчим методичним центром "МАН" був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 3269-В-С, на підставі якого позивач є власником нежитлових приміщень площею 93, 6 кв. м. по АДРЕСА_1. Нежитлові приміщення були передані за актом №3269-В-С прийому - передачі від 20 липня 2005 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2012 року по справі № 5023/4889/12, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року, позов Приватного медично - оздоровчого методичного центру "МАН" був задоволений та відповідача - ФОП ОСОБА_1 було виселено із нежитлових приміщень №9 в літ. "В-2" площею 17,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що відповідач безпідставно займав спірні нежитлові приміщення, які є власністю позивача.
У позові, що розглядається, позивач вказує на те, що після закінчення виконавчого провадження по виконанню рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2012 року у справі №5023/4889/12, між позивачем та відповідачем була укладена угода на користування нежитловими приміщеннями № 9 в літ. "В-2" площею 17,2 кв.м. по АДРЕСА_1 до 01 жовтня 2015 року та звільнення вказаних приміщень в 5-ти денний після 01 жовтня 2015 року.
Однак, відповідач після закінчення стоку користування приміщеннями останні не звільнив та продовжує знаходитися в них. Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога з вимогою негайно звільнити спірні нежитлові приміщення (а.с.11), втім вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Ухвалою від 18.11.2015 року суд зобов'язав позивача надати суду докази укладання, виконання, зміни чи розірвання договору про користування відповідачем вказаних нежитлових приміщень строком до 01.10.2015 року та звільнення їх останнім у 5-ти денний термін після 01.10.2015 року; докази займання відповідачем спірних приміщень без належної правової підстави; докази знаходження спірних приміщень у власності позивача станом на час розгляду справи у суді; письмові заперечення на відзив відповідача з доказами в їх обґрунтування.
Позивачем суду було надане листування з органами прокуратури та МВС, відповідно до якого у провадженні СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області перебуває кримінальне провадження №12014220500000925 від 14.05.2014 року за ч. 1 ст. 382 КК України щодо невиконання ОСОБА_1 постанови Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року. Також був наданий висновок про технічний стан будівельних конструкцій будівлі літ. В-2 за адресою: АДРЕСА_1.
Втім надані документи не можуть розцінюватись судом як докази існування угоди між позивачем та відповідачем про користування нежитловими приміщеннями № 9 в літ. "В-2" площею 17,2 кв.м. по АДРЕСА_1 до 01 жовтня 2015 року та звільнення вказаних приміщень в 5-ти денний після 01 жовтня 2015 року, оскільки вони стосуються виконання відповідачем рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2012 року у справі №5023/4889/12.
Зважаючи на викладене, за переконанням суду, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, що вказує на відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки позивач просить суд виселити відповідача із спірних нежитлових приміщень які останній займає на підставі угоди, укладеної між сторонами, доказів існування якої позивачем суду не надано.
За таких обставин господарський суд, дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог, а тому відмовляє в задоволенні позову у повному обсязі.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки позов заявлений до відповідача як до ФОП, а не до фізичної особи. Станом на час розгляду справи в суді відповідач має статус Фізичної особи-підприємця.
Як роз'яснено у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 03.12.2015 р.
Суддя О.В. Погорелова