"30" листопада 2015 р.Справа № 921/964/15-г/16
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
Розглянувши справу
за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства "АГРО-ПРОДУКТ", с.Росохач, Чортківський район, Тернопільська область,48560
до відповідача 1: ОСОБА_1 підприємства "Продекспорт", вул. Кривоноса, 2б, м.Тернопіль
до відповідача 2: Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Горького, 127, м. Київ.
про: визнання поруки за Договором поруки від 13.07.2005 р. № 6605Р8, укладеного між ВАТ "Укрексімбанк", ОСОБА_2 "АГРО-ПРОДУКТ" та ПП "Продекспорт" припиненою.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_3 - представник, довіреність № без номера від 18.05.2015 р.
відповідача 1: Не з'явився.
відповідача 2: ОСОБА_4 - головний юрисконсульт, довіреність №010-01/6921 від 04.11.2015 р.
Суть справи.
Хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань, які знаходяться в матеріалах справи.
Ухвалою суду від 16 листопада 2015 року розгляд справи було продовжено на 15 днів керуючись ч.3 ст.69 ГПК України.
Приватне акціонерне товариство "АГРО-ПРОДУКТ", с.Росохач, Чортківський район, Тернопільська область,48560 звернулось до суду з позовом до до відповідача 1: ОСОБА_1 підприємства "Продекспорт", вул. Кривоноса, 2б, м.Тернопіль до відповідача 2: Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний про визнання поруки за Договором поруки від 13.07.2005 р. № 6605Р8, укладеного між ВАТ "Укрексімбанк", ОСОБА_2 "АГРО-ПРОДУКТ" та ПП "Продекспорт" припиненою.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав додаткові пояснення по суті спору, просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Також від позивача до матеріалів справи поступили:
-27.10.2015 року -Письмові пояснення № без номера від 27.10.2015 року;
-27.11.2015 року - Письмові пояснення № без номера від 26.11.2015 року.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився. Відповідач 1 обґрунтований нормативно та документально підтверджений відзив на позов не подав, хоча судом було дотримано вимоги статті 64 Господарського процесуального кодексу України, своєчасно винесено і надіслано за вказаною в позовній заяві позивачем адресою відповідача 1: вул. Кривоноса, 2б, м.Тернопіль ухвалу від 16.09.2015 року про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду 06.10.2015 року і необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду.
Повідомлення про вручення поштового відправлення, відправлене відповідачу 1 - ОСОБА_1 підприємству "Продекспорт", 23.09.2015 року повернулось з відміткою про вручення вказаної ухвали повноважному представнику відповідача 1 25.09.2015 року.
Також, 26.11.2015 року судом відповідачу 1 - ОСОБА_1 підприємству "Продекспорт" було направлено електронне повідомлення № 000036 від 26.11.2015 року про відкладення розгляду справи на 30.11.2015 року на 16 год. 00 хв. (копія вказаного електронного повідомлення знаходиться в матеріалах справи).
Відтак, відповідач 1 повідомлений про час і місце розгляду справи № 921/964/15-г/16 господарським судом Тернопільської області.
Крім того, відповідач будь-яких додаткових документів суду не надав, а тому згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача 2 в судове засідання з'явився, надав додаткові пояснення по суті спору, просив суд в позові відмовити.
Від відповідача 2 до матеріалів справи поступив Відзив на позов №066-03/2357 від 06.10.2015 року, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:
- Між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та приватним підприємством «Продекспорт» (далі - Позичальник, Відповідач 1) було укладено кредитну угоду від 13.07.05. N6605K48, відповідно до якої банк надав ПП «Продекспорт» кредит в сумі 530 630,95 доларів СІІІА. Згідно пп. 3.2.2 із змінами, внесеними додатковою угодою № 6605К48-34 від 28.09.2012 p., кінцевий термін погашення кредиту 30 квітня 2013 року.
- З метою забезпечення виконання зобов'язань Відповідачем 1 за кредитною угодою № 6605К48 від 13 липня 2005 року між Позивачем та Відповідачем 2 було укладено договір поруки № 6605Р8 від 13.07.2005 р.
Умовами вказаних договорів поруки передбачено, що Поручитель ознайомлений з умовами кредитних угод і повністю розуміє свої обов'язки згідно з договорами поруки.
- Згідно вказаного Договору поруки поручитель (Позивач) зобов'язався солідарно відповідати за повне та своєчасне виконання Відповідачем 1 його зобов'язань перед Відповідачем 2 за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.
- Згідно п. 4.4.1 договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання Відповідачем 1 кредитного договору поручитель ЗАТ «Агропродукт» зобов'язаний сплатити, без будь-яких заперечень, заборгованість ПП «Продекспорт» перед AT «Укрексімбанк» у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання умов кредитного договору, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання кредитного договору.
- В зв'язку з неналежним невиконанням Відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором 15 липня 2013 року Відповідач 2 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення боргу, в тому числі солідарно за договором поруки. 31 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено і рішення господарського суду вступило в законну силу.
- Підставою для винесення 31 жовтня 2013 року господарським судом Тернопільської області рішення про повне задоволення вимог Банку про стягнення заборгованості за кредитними угодами та договорами поруки було повне і беззаперечне визнання ПП «Продекспорт» та ЗАТ «Агропродукт» позовних вимог, що підтверджується поданими ними до винесення рішення заявами.
- Таким чином, станом на 31 жовтня 2013 року Позивач був ознайомлений із змінами в умовах кредитування ПП «Продекспорт», оскільки копії всіх додаткових угод до кредитних угод були в матеріалах справи № 921/730/13-г/3. Крім того, 15 листопада 2013 року Позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області із заявою про відстрочку виконання рішення у справі № 921/730/13-г/З, однак на підставі заяви Позивача від 28 листопада 2013 року суд відмовив у задоволенні заяви, оскільки вже було вирішено питання про задоволення заяви Відповідача 1 про розстрочку виконання.
- Так само Позивач звертався до господарського суду Тернопільскої області з такою ж заявою про відстрочку виконання рішення 25 січня 2015 року, і так само суд відмовив в задоволенні заяви, оскільки вже було вирішено питання про задоволення заяви Відповідача 1 про розстрочку виконання.
- Як видно з матеріалів справи № 921/730/13-г/З предметом спору було стягнення заборгованості в сумі 16987064,74 долари США, 3159969,39 ЄВРО, 374648,19 швейцарських франків та 20942988,89 грн., разом - еквівалент 192 813 190,76 грн.
- За домовленістю сторін 17 жовтня 2013 року до кредитних угод було внесено зміни, згідно з якими наявну заборгованість в іноземній валюті було конвертовано в заборгованість в гривневому еквіваленті (за офіційним курсом НБУ на 17 жовтня 2013 року). З врахуванням донарахованих відсотків за період серпень - жовтень 2013 року заборгованість склала 197 504 593,91 грн.
- 17 жовтня 2013 року до укладеного із ЗАТ «Агропродукт» договору поруки №6605Р8 від 13 липня 2005 року внесено зміни в частині зміни валюти забезпеченого порукою зобов'язання.
- В силу певних обставин з грудня 2013 року по червень 2015 року курс іноземних валют до гривні постійно зростав і на червень 2015 року збільшивсь в 2,5 рази. У випадку збереження заборгованості в іноземній валюті сукупний борг за кредитними договорами становив би приблизно 430 000 000 грн., що надає право стверджувати про зменшення розміру заборгованості за кредитними угодами, а не про його збільшення, як стверджує Позивач.
- Як зазначає Позивач збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання розуміються як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти.
- Як вбачається із матеріалів та обставин справи, Позивачем не надано належних доказів в підтвердження позовних вимог в частині збільшення розміру забезпеченого порукою зобов'язання та підтвердження такого збільшення, його розрахунку. Навпаки, всі викладені в позовній заяві Позивачем припущення спростовані наданими Банком поясненнями та додатковими належними письмовими доказами.
Також 29.10.2015 року від відповідача 2 до матеріалів справи поступили письмові доповнення №066-03/2521 від 29.10.2015 року до відзиву на позовну заяву , в яких відповідач 2 зазначає наступне:
- Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 встановлено наступне: частиною першою статті 35 ГПК України передбачено можливість звільнення від доказування перед судом обставин, які визначаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; у застосуванні відповідної норми господарським судам необхідно враховувати таке. Визнання обставин може здійснюватися учасниками судового процесу:
-в письмовій формі шляхом зазначення про таке визнання у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, поданих суду заяві, клопотанні, листі, тощо;
- в усній формі під час надання суду усних заяв, клопотань і пояснень; у такому разі про визнання обставин зазначається у протоколі судового засідання; за необхідності суд може зажадати від учасника судового процесу подання відповідної заяви, клопотання, пояснення в письмовій формі;
- про визнання обставин може свідчити й зміст поданих суду письмових документів: претензій та відповідей на них, листів та інших письмових звернень учасників судового процесу один до одного (наприклад, лист, надісланий у відповідь на претензію).
- не передбачено законом й можливості відмови учасника судового процесу від раніше здійсненого ним визнання обставин;
- визнання обставин учасникам судового процесу не є для господарського суду обов'язковим та остаточним. Суд може не прийняти такого визнання, якщо;
- визнана обставина викликає сумнів у її достовірності, тобто у тому чи відповідає вона дійсності. Оскільки не узгоджується з іншими обставинами, вже з'ясованими в тій же справі. або такими, що мають для останньої преюдиціальне значення;
- сумнівною є добровільність визнання певних обставин, оскільки воно вчинене даним учасником судового процесу під впливом помилки, обману або ж погрози чи насильства, інших протиправних дій;
- обставини, визнані учасниками судового процесу і відображені в судових рішеннях, є преюдиціальними в розумінні частини третьої статті 35 ГПК України;
- тобто, при винесенні 31 жовтня 2013 року рішення по справі № 921/730/13-г/3 господарський суд Тернопільської області надав належну оцінку наявним матеріалам справи, в тому числі і договору поруки з додатковими угодами і заяві ЗАТ "Агропродукт" про визнання позовних вимог;
- станом на 17 жовтня 2013 року заборгованість позивача та відповідача 1 за кредитною угодою 6605К48 від 13.07.2005 р. становила:
- основний борг - 4 241 333 грн. 18 коп; проценти - 357 638 грн. 72 коп.; комісії - 60 948 грн., пеня - 203 381 грн. 86 коп.;
- станом на 29 жовтня 2015 року заборгованість за кредитом, відсотками та комісіями сплачена, залишок заборгованості за нарахованою пенею становить 203 381 грн. 86 коп.
Також 24.11.2015 року від відповідача 2 до матеріалів справи поступили Додаткові пояснення №066-00/2739 від 24.11.2015 р., в яких зазначається про те, що відповідно до умов кредитної угоди від 13.07.05р. N6605K48, зобов'язання за яким забезпечено спірним договором поруки № 6605Р8 від 13.07.2005р., Позичальнику - ПП «Продекспорт» надано:
- кредитні кошти в сумі 1 100 000.00 доларів США;
- з процентною ставкою LIBOR (12т) +7.22% річних до 30.09.2005р. та з можливим збільшенням відсоткової ставки з 01.10.2005р. до LIBOR (12т) +8.22% річних у випадку невиконання Позичальником абз. б) п.п. 3.2.4. угоди. На дату укладення кредитної угоди, згідно розділу 1 угоди, розмір ставки LIBOR (12т) становив 3,78% річних. Таким чином, розмір відсотків становить 11% річних до 30.09.2005р. та, у випадку невиконання Позичальником абз. б) п.п. 3.2.4. угоди, - 12% річних;
- розмір плати за управління кредитом 100,00 доларів США щомісяця (п. 3.2.5. кредитної угоди);
- розмір плати за зміну умов кредитної угоди з ініціативи Позичальника - 500,00 грн. за кожну зміну;
- пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно п. 3.1. договору поруки №18105Р1 від 13.07.2005р. поручитель (позивач у даній справі) зобов'язується перед кредитором (Банком) солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником:
- основного зобов'язання (що згідно преамбули договору поруки є зобов'язанням Позичальника, передбачені кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредитів, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредитів);
- збитків, завданих про строчкою виконання основного зобов'язання, інші понесені витрати внаслідок і невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання основного зобов'язання.
Таким чином, обсяг відповідальності Поручителя солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором є поняттям, яке піддається вартісній оцінці та включає в себе всі можливі вищенаведені платежі в їх сукупності (загальній сумі), загальний розмір яких буде визначено, виходячи з умов кредитного договору станом на момент його укладення.
Додатковою угодою №1 до кредитної угоди від 13.07.05р. N6605K48 внесено зміни до п. 3.2.4. кредитної угоди та зменшено розмір процентів за користування кредитом до LIBOR (12т) +6% річних з 01.12.2005р. до 31.12.2005р. (але не менше 11%) з можливим збільшенням відсоткової ставки з 01.01.2006р. до LIBOR (12т) +7.00% річних (не менше 12%) у випадку невиконання Позичальником абз. б) п.п. 3.2.4. угоди. Станом на 14.10.2005р. розмір ставки LIBOR (12т) становив 4,58 %, а відтак, даною додатковою угодою фактично зменшено обсяг відповідальності Поручителя, у зв'язку зі зменшенням зобов'язання Позичальника в частині відсотків, які йому нараховуються, хоча де-юре зобов'язання за договором поруки № 6605Р8 від 13.07.2005р. залишалися незмінними, оскільки зміни в договір поруки не вносилися.
Додатковими угодами N6605K48-2 від 13.03.2006р., N6605K48-3 від 11.04.2006р. до кредитної угоди від 13.07.05р. N6605K48 графік погашення кредиту викладено в новій редакції без зміни сум платежів та/або строків погашення кредиту.
Додатковою угодою N6605K48-4 від 17.04.2006р., до кредитної угоди від 13.07.05р. N6605K48 внесено зміни, не пов'язані із збільшенням відповідальності Позичальника.
Додатковою угодою N6605K48-5 від 11.05.2006р. до кредитної угоди від 13.07.05р. N6605K48 графік погашення кредиту викладено в новій редакції без зміни сум платежів та/або строків погашення кредиту.
Додатковою угодою N6605K48-6 від 19.05.2006р. до кредитної угоди від 13.07.05р. N6605K48 внесено зміни в розділ 1 кредитного договору в частині застосування ставки LIBOR з 12-місячного до 6-місячного, який на дату укладення додаткової угоди становив 5,20%. Крім того, даною додатковою угодою внесено зміни до п. 3.2.4. кредитної угоди та зменшено розмір процентів за користування кредитом до LIBOR (6т) +5,75% річних з 01.05.2006р. до 30.06.2006р. (але не менше 11%) з можливим збільшенням відсоткової ставки з 01.07.2006р. до LIBOR (6т) +6,75% річних (не менше 12%) у випадку невиконання Позичальником абз. б) п.п. 3.2.4. угоди. Станом на 13.04.2006р. розмір ставки LIBOR (12т) становив 5,36%, а відтак, даною додатковою угодою фактично зменшено обсяг відповідальності Поручителя, у зв'язку зі зменшенням зобов'язання Позичальника в частині відсотків, які йому нараховуються, хоча де-юре зобов'язання за договором поруки № 6605Р8 від 13.07.2005р. залишалися незмінними, оскільки зміни в договір поруки не вносилися.
Додатковими угодами N6605K48-7 від 13.06.2006р., N6605K48-8 від 11.07.2006р. до кредитної угоди від 13.07.05р. N6605K48 графік погашення кредиту викладено в новій редакції без зміни сум платежів та/або строків погашення кредиту.
Додатковими угодами N6605K48-9 від 27.07.2006р., N6605K48-10 від 03.08.2006р. до кредитної угоди від 13.07.05р. N6605K48 змінено валюту кредиту, а саме: до 27.07.2006р. долари США та з 28.07.2006р. по 13.07.2012р. - швейцарські франки. Даними додатковими угодами також:
- зменшено ліміт кредитної лінії (з 28.07.2006р. - сума швейцарських франків в еквіваленті до
875 000,00 доларів США та з 03.08.2006р. - 1095062,50 швейцарських франків);
- встановлено розмір відсотків річних для швейцарських франків - 8,75% річних;
- розмір плати за управління кредитом - 505,00 грн. щомісяця;
- розмір плати за зміну умов кредитного договору з ініціативи Позичальника - 500,00 грн. за кожну зміну.
- пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Наведеним спростовуються доводи позивача щодо підвищення обсягу відповідальності Поручителя внаслідок встановлення Додатковою угодою №6605К48-21 від 24.07.2009р. розміру процентної ставки 12% річних, оскільки, якщо виходити з логіки позивача, то обсягом його відповідальності за договором поруки охоплюється лише розмір відсоткової ставки, яка визначається за умовами кредитного договору №6605К48-21 від 13.07.2005р., виходячи з ставки LIBOR (12т) + 7,22% або LIBOR (12т) + 8,22%, тоді як Додатковою угодою №6605К48-21 від 24.07.2009р. встановлено розмір процентної ставки 12% річних для іншої валюти кредиту швейцарських франків та виходячи з іншої суми заборгованості за кредитом - 1095062,50 швейцарських франків, що було станом на момент здійснення конверсії валюти еквівалентно 875 000,00 доларів США.
У зв'язку з наведеним, вважаємо доводи позивача щодо підставності заявленого позову з посиланням на Додаткову угоду №6605К48-21 від 24.07.2009р., - такими, що жодним чином не підтверджені документально (позивачем не надано власного арифметичного розрахунку обсягу його відповідальності, який, як вважає ПАТ «Агро-продукт» охоплений спірним договором поруки в порівнянні з обсягом відповідальності Поручителя, який змінювався у зв'язку зі змінами до кредитного договору), а відтак, - підлягають відхиленню.
Слід також зазначити, що відповідно до додаткових угод №6605К48-26 від 05.02.2010р., №6605К48-27 від 08.02.2010р. до кредитного договору №6605К48 повторно вносилися зміни в частині суми, валюти кредиту, процентів за користування кредитом тощо, а саме: до 05.02.2010р. швейцарські франки та з 06.02.2010р. - долари США. Даними додатковими угодами також:
- зменшено ліміт кредитної лінії (з 05.02.2010р. - сума доларів США в еквіваленті до 557 162,50 швейцарських франків та з 08.02.2010р. - 530630,95 доларів США):
- встановлено розмір відсотків річних для доларів США - 8,1% річних (з 05.02.2010р. до 30.06.2010р.) та 11% річних з 01.07.2010р.
Рішення господарського суду в справі №921/730/13-г/3 є преюдиційним актом, яким встановлено та підтверджено дійсність грошових зобов'язань Позичальника за кредитним договором №6605К48 від 13.07.2005 року та зобов'язань забезпечення Поручителя за договором поруки №6605Р8 від 13.07.2005 року, а тому твердження позивача про припинення поруки за договором поруки №6605Р8 від 13.07.2005 року є повністю безпідставними.
(Аналогічної правової позиції з даного приводу дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 25 листопада 2014 року у справі № 918/455/14).
Окрім того, судом касаційної інстанції зазначено, що обставини справи щодо припинення зобов'язань за договором поруки підлягають оцінці в межах справи про виконання зобов'язань за цим договором, оскільки прийняття різних судових рішень в одних і тих же правовідносинах в різних провадженнях призведуть до юридичної колізії.
В ході розгляду справи представникам позивача та відповідача 2 було роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.
Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача та представника відповідача 2.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, суд встановив наступне.
У відповідності до п. 1.1 р. 1 Статуту Закритого акціонерного товариства "Агропродукт" (нова редакція), затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів ЗАТ "Агропродукт" від 04 лютого 2008 року Закрите акціонерне товариство "Агропродукт" (надалі - Товариство) створено шляхом об'єднання майна його засновників (акціонерів) для здійснення ними спільної підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, у відповідності до положень Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", інших нормативних документів.
Рішенням Загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Агропродукт", оформленого Протоколом №15/1-2 від 23.02.2015 року, вирішено внести відповідні зміни до Статуту Товариства, замінивши у всіх місцях Закрите акціонерне товариство "Агропродукт" на Приватне акціонерне товариство "Агропродукт".
Як вбачається з ОСОБА_5 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.10.2015 року в Єдиному державному реєстрі значиться Приватне акціонерне товариство "Агропродукт" як юридична особа.
Згідно п. 1 р. 1 ОСОБА_5 зі Статуту Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1181 Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк) є державним банком, що створений відповідно до Розпорядження Президента України від 27 квітня 2000 р. № 189, Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2000 р. №1020, законодавства шляхом перетворення Державного експортно-імпортного банку у відкрите акціонерне товариство.
У відповідності до п. 5 Змін до Статуту Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2009 р. №375 у тексті Статуту слово "відкрите" в усіх відмінках замінено словом "публічне" у відповідному відмінку.
Як вбачається з ОСОБА_5 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.10.2015 року в Єдиному державному реєстрі значиться Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" як юридична особа та організаційно-правова форма якого - Публічне акціонерне товариство.
13.07.2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", надалі - "Банк", з однієї сторони, та ОСОБА_1 підприємством "Продекспорт", надалі "Позичальник", з другої сторони, було укладено Кредитну угоду №6605К48, у відповідності до п. 3.1 р. 3 якої "Банк" надає "Позичальнику" кредит у сумі 1 100 000 доларів США строком до 11 липня 2008 року на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання.
У п.п. 3.2.1 п. 3.2 р. 3 договору зазначається, що сума кредиту: 1 100 000 доларів США.
Згідно п. п. 3.2.2 п. 3.2 р. 3 договору кінцевий термін погашення кредиту: 11 липня 2008 року.
У відповідності до п. 8.1 р. 8 кредитної угоди №6605К48 від 13.07.2005 року, кредитна угода набуває чинності з дати її підписання повноважними представниками "Позичальника" та "Банку", проте кредит надається в межах наданого забезпечення. Це угода залишається чинною до дати повної сплати "Позичальником" "Банку" заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до умов цієї угоди.
Між сторонами до кредитної угоди №6605К48 від 13.07.2005 року було укладено:
- Додаткову угоду № 1 від 12.12.2005 року;
- Додаткову угоду №6605К48-2 від 13.03.2006 року;
- Додаткову угоду №6605К48-3 від 11.04.2006 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-4 від 17.04.2006 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-5 від 11.05.2006 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-6 від 19.05.2006 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-7 від 13.06.2006 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-8 від 11.07.2006 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-9 від 27.07.2006 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-10 від 03.08.2006 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-11 від 27.06.2007 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-12 від 31.07.2007 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-13 від 01.08.2008 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-14 від 07.10.2008 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-15 від 22.12.2008 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-16 від 29.12.2008 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-17 від 05.01.2009 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-18 від 12.01.2009 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-19 від 03.03.2009 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-20 від 06.05.2009 року;
- Додаткову угоду №6605К48-21 від 24.07.2009 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-22 від 08.10.2009 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-23 від 30.10.2009 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-24 від 30.11.2009 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-25 від 19.01.2010 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-26 від 05.02.2010 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-27 від 08.02.2010 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-28 від 22.07.2010 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-29 від 13.01.2011 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-30 від 27.12.2011 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-31 від 12.01.2012 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-32 від 29.02.2012 року;
- Додаткову угоду №6605К48-33 від 27.06.2012 року;
- Додаткову угоду №6605К48-34 від 28.09.2012 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-35 від 26.10.2012 року;
- Додаткову угоду № 6605К48-36 від 29.05.20131 року;
В забезпечення виконання Кредитної угоди №6605К48, 13.07.2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ "Укрексімбанк"), надалі "Кредитор", з однієї сторони, та Закритим акціонерним товариством "Агропродукт", надалі "Поручитель", з другої сторони, та ОСОБА_1 підприємством "Продекспорт", надалі "Позичальник", з третьої сторони, укладено договір поруки №6605Р8 , у відповідності до п. 3.1 р. 3 якої "Поручитель" зобов'язується перед "Кредитором" солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання "Позичальником" Основного зобов'язання, а також відшкодовувати витрати, що будуть визначатися на момент фактичного задоволення, в т. ч. суму кредитів, відсотки, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання Основного зобов'язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання Основного зобов'язання.
У р. 1 "Визначення термінів", зазначено, зокрема, що:
- Кредитна угода від 13.07.05 №6605К48 (з усіма чинними додатками) , далі - Кредитна угода, яка укладена між "Кредитором" та "Позичальником", відповідно до якої "Кредитор", при виконанні "Позичальником" певних її умов, надає "Позичальнику" кредит в сумі 1 100 000 доларів США на умовах, визначених Кредитною угодою, терміном погашення 11 липня 2008 року;
- Основне зобов'язання - зобов'язання "Позичальника", передбачені Кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредитів, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредитів.
Як визначається в п. 3.2 р. 3 договору поруки, у випадку невиконання "Позичальником" Основного зобов'язання, передбаченого відповідними положеннями Кредитної угоди, "Кредитор" має право вимагати виконання цього зобов'язання у "Поручителя" та/або "Позичальника", як у солідарних боржників.
У відповідності до п.п. 4.1.1 п. 4.1 п. 4 "Кредитор" має право: вимагати від "Поручителя" задоволення своїх вимог у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки суми кредитів, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання Основного зобов'язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання Основного зобов'язання.
Згідно п. 4.4 р. 4 договору поруки "Поручитель" зобов'язаний у випадку невиконання або неналежного виконання "Позичальником" Основного зобов'язання та/або в разі виникнення у "Кредитора" права обов'язкового дострокового виконання Основного зобов'язання погасити, без будь-яких заперечень, заборгованість "Позичальника" перед "Кредитором" у повному обсязі , що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань, відшкодування збитків , завданих прострочкою виконання Основного зобов'язання, інші понесені витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання Основного зобов'язання.
У відповідності до п. 7.1 р. 7 договору поруки № 6605Р8 від 13.07.2005 року цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін.
Як визначається в п. 7.3 р. 7 договору всі зміни та доповнення до цього договору мають юридичну силу лише за умови виконання їх у письмовій формі та підписання повноважними на то представниками сторін.
Також між сторонами до договору поруки №6605Р8 від 13.07.2005 року було укладено:
-Договір № 6605Р8-1 про внесення змін від 03.08.2006 року, згідно якого внесено зміни в р. 1 "Визначення термінів" :
- Кредитна угода від 13.07.05 №6605К48, далі - Кредитна угода, яка укладена між "Кредитором" та "Позичальником", відповідно до якої "Кредитор", при виконанні "Позичальником" певних її умов, надає "Позичальнику" кредит в сумі 1 095 062,50 швейцарських франків терміном погашення 13 липня 2012 року;
- Договір № 6605Р8-2 про внесення змін від 08.02.2010 року, згідно якого внесено зміни в р. 1 "Визначення термінів" :
- Кредитна угода від 13.07.05 №6605К48, далі - Кредитна угода, яка укладена між "Кредитором" та "Позичальником", відповідно до якої "Кредитор", при виконанні "Позичальником" певних її умов, надає "Позичальнику" кредит в сумі 530630,95 доларів США терміном погашення 13 липня 2012 року.
-Договір №6605Р8-3 про внесення змін від 17.10.2013 року, згідно якого сторони домовились статтю 1 викласти в наступній редакції: «Стаття 1.Визначення термінів. У цьому договорі приведені нижче терміни використовуються у такому значенні:
Кредитна Угода-Кредитна угода від 13.07.05 №6605К48, далі-Кредитна угода, яка укладена між Кредитором та Позичальником, відповідно до якої Кредитор, при виконанні Позичальником певних її умов надає Позичальнику кредит в сумі 4241333,18 (Чотири мільйони двісті сорок одна тисяча триста тридцять три гривні 18 коп) на визначених Кредитною угодою умовах.
Основне зобов'язання-Зобов'язання Позичальника, передбачені Кредитною Угодою, щодо відшкодування суми кредитів, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредитів». Також згідно п.2 даного Договору №6605Р8-3 про внесення змін від 17.10.2013 року сторонни обумовили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін.
Як стверджує позивач у позовній заяві, Банк та ПП "Продекспорт" всупереч зазначеним умовам договору неодноразо вносили зміни до Кредитної угоди. Внаслідок чого неодноразово збільшувався обсяг відповідальності Поручителя перед Кредитором; про такі зміни до Кредитної угоди ОСОБА_2 "Агро-Продукт" стало відомо в березні 2015 року, коли співзасновником ТОВ "Олешанські гіпси" ОСОБА_5 було розпочате у Львівському апеляційному господарському суді апеляційне оскарження рішення господарського суду Тернопільської області №921/730/13-г/3 за позовом ВАТ "Укрексімбанк" до ПП "Продекспорт" та ЗАТ "Агропродукт" про стягнення заборгованості за Кредитними угодами.
Позивач стверджує, що в 2012 році до умов Кредитної угоди від 13.07.2005 р. № 6605К48 було внесено зміни, що призвели до збільшення відповідальності ОСОБА_2 "Агро-Продукт" як Поручителя :
- додатковою угодою № 660548-21 від 24.07.2009 року підвищено розмір процентної ставки до 12% річних за користування кредитом, в той час як під час укладення договору поруки в умовах кредитного договору процентна ставка за користування кредитом складала LIBOR (12 міс) для доларів США +7,22% річних, що на момент укладення зазначеної додаткової угоди становило 1,9125 (розмір ставки LIBOR (12 міс) станом на 15.04.2009 р. ) + 7,22 = 9,1325% річних. Внаслідок внесення змін до кредитного договору щодо встановлення процентної ставки в розмірі 12% збільшився обсяг відповідальності Поручителя; пункт 3.2.4 пункту 3.2 статті 3 "Кредит та проценти" кредитного договору було викладено у новій редакції : "3.2.4 Процентна ставка за кредитом :12% річних, що визначається за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р.";
- додатковою угодою №6605К48-33 від 27.06.2012 р. продовжено строк користування кредитом з 13 липня 2012 року до 30 вересня 2012 року, у зв'язку з чим збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_2 "Агро-Продукт" як Поручителя, оскільки збільшено період, за який нараховуються проценти за користування кредитом;
- додатковою угодою № 6605К48-34 від 28.09.2012 р. продовжено строк користування кредитом до 30 квітня 2013 року, у зв'язку з чим збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_2 "Агро-Продукт" як Поручителя, оскільки збільшено період за який нараховуються проценти за користування кредитом.
Також 27.10.2015 року від позивача до матеріалів справи поступили Письмові пояснення від 27.10.2015 року, в яких зазначається наступне.
Як зазначено у Висновках Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за І півріччя 2014 року, згода поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлена шляхом підписання додаткової угоди до договору поруки, не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності та не суперечить ч. 1 ст. 559 зазначеного Кодексу (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 5 лютого 2014 р. у справі № 6-152цс13).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (чч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 559 зазначеного Кодексу порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов 'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Підставою для припинення поруки є сукупність двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов 'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.
На зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається. Такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 5 лютого 2014 р. у справі № 6-160цс13).
У Висновках Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за друге півріччя 2013 року, зазначено, що за змістом ч. 1 ст. 559 ЦК України підставою припинення поруки є такі зміни умов основного зобов'язання, здійснені без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
У зобов 'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної поцентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком і тягне припинення нопуки (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 вересня 2013 р. у справі № 6-97цс13).
Отже, як випливає із ч. 1 ст. 559 ЦК України та викладено в правових позиціях Верховного суду України щодо застосування ч. 1 ст. 559 ЦК України, збільшення процентної ставки без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки тягне за собою припинення поруки.
На момент укладення додаткової угоди №6605К48-21 від 24.07.2009 року до Кредитної угоди процентна ставка була плаваючою та становила:
- ставка LIBOR (12т) + 7,22% річних за умови переведення 100% грошових потоів групи компаній: ПП «Продекспорт», ЗАТ «Агропродукт», ТОВ «Чортківська птахофабрика», ТОВ «СІВІОН», ТОВ «Заготзбут» на рахунки відкриті в банку. Прицьому розмір середньомісячних оборотів групи компаній буде складати не менше 12,0 млн. грн.. (без врахування внутрішніх оборотів між компаніями).
- ставка LIBOR (12т) + 8,22% річних починаючи з 01.10.2005 року за умови невиконання умов п.п 3.2.4 б).
Таким чином, внаслідок укладення зазначеної додаткової угоди відбулося збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_2 «АГРО-ПРОДУКТ», яке виявилося у фактичному збільшенні процентної ставки:
Як зазначено в Кредитній угоді «Ставка LIBOR» це базова ставка для доларів США LIBOR (12т) - означає для кожного періоду нарахування відсотків ставку пропозиції депозитів на міжбанківському ринку для дванадцятимісячних депозитів в доларах США (заокруглену у більшу сторону, якщо необхідно, до найближчої 1/100 1%) дійсну (з датою валютування) на 15 квітня і 15 жовтня кожного року дії Угоди, або найближчий попередній день, коли визначалась така ставка. Визначена таким чином Базова ставка LIBOR (12т) для доларів США встановлюється відповідно на період з 1 травня по 31 жовтня та з 1 листопада по ЗО квітня кожного року дії Угоди.
У відповідності до умов Кредитної угоди процентна ставка LIBOR (12т) на момент укладення Додаткової угоди №6605К48-21 від 24.07.2009 року діяла, яка була встановлена року.
Таким чином, укладення між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПП «Продекспорт» додаткової угоди №6605К48-21 від 24.07.2009 року до Кредитної угоди відбулося підвищення процентної ставки що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, при цьому ані згоди поручителя на таке збільшення, ані відповідної умови в Договорі поруки, яка б дозволяла підвищувати процентну ставку без згоди поручителя не було.
Щодо твердження представника ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про те, що з поручителем ОСОБА_2 «АГРО-ПРОДУКТ» було узгоджено продовження строку користування кредитними коштами ПП «Продекпорт» до 30.04.2013 року під час укладення між Кредитором та Поручителем додаткової угоди №6605Р8-3 від 17.10.2013 року до Договору поруки, слід зазначити наступне. Внесення змін до Кредитної угоди було узгоджено з Поручителем лише в частині визначення термінів, а саме: «Кредитна угода від 13.07.05 № 6605К48, далі - Кредитна угода, яка укладена між Кредитором і позичальником, відповідно до якої Кредитор, при виконанні Позичальником певних її умов надає Позичальнику кредит в сумі 4 241 333,18 (чотири мільйони двісті сорок одна тисяча триста тридцять три гривні 18 коп.) на визначених Кредитною угодою умовах. Тобто, в додатковій угоді №6605Р8-3 від 17.10.2013 року до Договору поруки були узгоджені з Поручителем зміни лише щодо валюти зобов'язання (кредит у доларах США був переведений у гривню), а відстрочення погашення кредиту, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти, погоджено з Поручителем не було, хоча відстрочення сплати грошових коштів, отриманих в кредит з 13.07.2012 року до 30.04.2013 року (на 8,5 місяців), призвело до збільшення сукупної вартості кредиту і як наслідок збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди.
Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого Господарського суду України №1 від 24.11.2014 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням.
Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як:
- підвищення розміру процентної ставки або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти.
Також 27.11.2015 року від позивача до матеріалів справи поступили Письмові пояснення від 26.11.2015 року, в яких зазначається, зокрема, про те, що в додаткових поясненнях ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звертає увагу суду на те, що Позивачем не надано доказів збільшення обсягу відповідальності внаслідок внесення змін до Кредитного договору додатковими угодами № 6605К48-21 від p.; № 6605К48-33 від 27.06.2012 p.; № 6605К48-33 від 28.09.2012 p.. Таке твердження є безпідставним, оскільки представником позивача надані копії зазначених додаткових угод до Кредитного договору і в цих угодах містяться зміни щодо умов Кредитного договору якими збільшений розмір процентів, відстрочено виконання, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами.
Як зазначено у Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за перше півріччя 2013 р. відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 лютого 2013 р. у справі № 6-172цс12).
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінивши подані позивачем, відповідачем 2 письмові докази, суд вважає, що в позові слід відмовити, враховуючи наступне.
Позивач стверджує, що порука припинила свою дію в результаті укладення до кредитного договору №6605К48 від 13.07.2005 року Додаткової угоди №6605К48-21 від 24.07.2009 року, Додаткової угоди №6605К48-33 від 27.06.2012 року, Додаткової угоди №6605К48-34 від 28.09.2012 року, якими внесено зміни без згоди поручителя, в результаті чого збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_2 «АГРО-ПРОДУКТ» як поручителя згідно договору поруки №6605Р8 від 13.07.2005 року.
Разом з тим, твердження позивача, про припинення дії поруки не приймається судом до уваги, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
У відповідності до абзацу третього та абзацу четвертого п.п.4.1.6. п.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" № 1 від 24 листопада 2014 року ЦК України відповідно зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням; збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти; установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо.
У відповідності до абзацу п'ятого п.п.4.1.6. п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" № 1 від 24 листопада 2014 року господарські суди мають враховувати, що згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. Якщо договором поруки передбачено зміну його умов за письмової згоди сторін, то у такому разі саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, рішенням суду від 31 жовтня 2013 року по справі № 921/730/13-г/3 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії АТ «Укрексімбанк» в м.Тернополі до відповідачів ОСОБА_1 підприємства «Продекспорт» та Закритого акціонерного товариства «Агропродукт» про стягнення з приватного підприємства “Продекспорт”, м. Тернопіль вул. Живова, 15 код ЄДРПОУ 30047671 та Закритого акціонерного товариства “Агропродукт”, с. Росохач Чортківського району Тернопільської області код ЄДРПОУ 25347839 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" вул. Горького, 127, м. Київ код ЄДРПОУ 00032112 в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі, вул. Шептицького, 21, м. Тернопіль код ЄДРПОУ 22607368 заборгованість за кредитними угодами №18105К15/2102 від 13.07.2005 року та №6605К48 від 13.07.2005 року, договорами поруки №18105Р1 від 13.07.2005 року та №6605Р8 від 13.07.2005 року - 41 003 252 грн. 65 коп. заборгованості за кредитом; 5 426 712 грн. 21 коп. заборгованості за несплаченими відсотками; 574 509 грн. 51 коп. заборгованості за несплаченими комісіями; 1 353 420 грн. 28 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та стягнення з приватного підприємства “Продекспорт”, м. Тернопіль вул.Живова, 15 код ЄДРПОУ 30047671 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" вул. Горького, 127, м. Київ код ЄДРПОУ 00032112 в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі, вул. Шептицького, 21, м. Тернопіль код ЄДРПОУ 22607368 заборгованість за кредитними договорами №6606К35 від 19.07.2006 року, №6606К38 від 27.07.2006 року, №6606К44 від 06.09.2006 року, №6607К23 від 05.11.2007 року, №6609К5 від 01.06.2009 року, №6609К9 від 01.07.2009 року - 124 807 829 грн. 86 коп. заборгованості за кредитом; 16 288 803 грн. 93 коп. заборгованості за несплаченими відсотками; 1 476 358 грн. 37 коп. заборгованості за несплаченими комісіями; 6 573 707 грн. 10 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань (позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог за №066-003/1928 від 29.10.2013р. (вх. № 17940)), задоволено повністю.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.553 Цивільного кодексу України відповідно за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.554 Цивільного кодексу України відповідно у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Зазначене вище рішення суду не переглядалось ні в апеляційному, ні в касаційному порядку. А відтак, набрало законної сили.
Також на вимогу суду до матеріалів справи Відповідачем 2 надано додано Довідку №066-08/2735 від 24.11.2015 року (додаток до Додаткових пояснень №06-0/2739 від 24.11.2015 року), в якій зазначається, що Філія АТ "Укрексімбанк" в м.Тернополі, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Шептицького,21, МФО 338879, код ЄДРПОУ 22607369, повідомляє, що станом на 24.11.2015 року за кредитним договором №6605К48 від 13.07.205 р., укладеним із ПП "Продекспорт", код ЄДРПОУ 30047671, рахується заборгованість в сумі 203381,86 гривень (пеня), яка стягнута по рішенню суду від 31.10.2013 р. по справі №921/730/13-г/3.
Таким чином, рішення суду є виконаним в частині стягнення боргу по кредиту, відсотках та комісії.
У відповідності до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно абзацу першого підпункту 2.6. пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» N 18 від 26.12.2011 року не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (абзац четвертий підпункту 2.6. пункту 2 зазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України).
Рішенням суду від 31 жовтня 2015 року по справі № 921/730/13-г/3 встановлено:
-факт наявності заборгованості позичальника-приватного підприємства «Продекспорт», зокрема, за кредитною угодою від 13.07.2005 року №6605К48;
-факт наявності зобов'язання за забезпеченням за договором поруки №6605Р8 від 13.07.2005 року;
- факт визнання позову з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог за №066-003/1928 від 29.10.2013р. (вх. № 17940) відповідачем -Закритим акціонерним товариством «Агропродукт».
Так, в описовій частині даного рішення судом зазначено, що відповідач -ЗАТ «Агропродукт» участь уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, однак надав суду заяву за вх.№17969 від 31.10.203 р. про визнання позову з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог за №066-003/1928 від 29.10.2013 р. (вх.№17940) в повному обсязі. В мотивувальній частині рішення суд зіслався на ст.22 ГПК України, згідно якої відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов та на ст.78 ГПК України, згідно якої визнання позову відповідачем викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідачем; у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Згідно ч.1 ст.35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
У відповідності до підпункту 2.5-1 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» N 18 від 26.12.2011 року частиною першою статті 35 ГПК передбачено можливість звільнення від доказування перед судом обставин, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
У застосуванні відповідної норми господарським судам необхідно враховувати таке.
Визнання обставин може здійснюватися учасниками судового процесу:
- в письмовій формі шляхом зазначення про таке визнання у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, поданих суду заяві, клопотанні, листі тощо;
- в усній формі під час надання суду усних заяв, клопотань і пояснень; у такому разі про визнання обставин зазначається у протоколі судового засідання. За необхідності суд може зажадати від учасника судового процесу подання відповідної заяви, клопотання, пояснення в письмовій формі.
Про визнання обставин може свідчити й зміст поданих суду письмових документів: претензій та відповідей на них, листів та інших письмових звернень учасників судового процесу один до одного (наприклад, лист, надісланий у відповідь на претензію, в якому зазначається про повне або часткове визнання заявленої до стягнення заборгованості).
Сама лише відсутність заперечень учасника судового процесу щодо тих чи інших обставин (наприклад, неподання відзиву на позовну заяву) не свідчить про визнання ним таких обставин: "мовчазне" визнання обставин зі змісту процесуального закону не випливає.
Не передбачено законом й можливості відмови учасника судового процесу від раніше здійсненого ним визнання обставин.
Визнання обставин учасниками судового процесу не є для господарського суду обов'язковим та остаточним. Суд може не прийняти такого визнання, якщо:
- визнана обставина викликає сумнів у її достовірності, тобто у тому чи відповідає вона дійсності, оскільки не узгоджується з іншими обставинами, вже з'ясованими в тій же справі, або такими, що мають для останньої преюдиціальне значення;
- сумнівною є добровільність визнання певних обставин, оскільки воно вчинене даним учасником судового процесу під впливом помилки, обману або ж погрози чи насильства, інших протиправних дій.
За наявності відповідних сумнівів суд вправі зажадати від учасників судового процесу доведення обставин за загальними правилами статей 4-3,32-34 ГПК.
Обставини, визнані учасниками судового процесу і відображені в судових рішеннях, є преюдиціальними в розумінні частини третьої статті 35 ГПК (див. підпункт 2.6 цього пункту).
Суд погоджується із твердженнями відповідача 2, які викладені в письмових доповненнях №066-03/2521 від 29.10.2015 року до відзиву на позовну заяву, про те, що при винесенні 31 жовтня 2013 року рішення по справі № 921/730/13-г/3 господарський суд Тернопільської області надав належну оцінку наявним матеріалам справи, в тому числі і договору поруки з додатковими угодами і заяві ЗАТ "Агропродукт" про визнання позовних вимог.
Обставини справи щодо припинення зобов'язань за договором поруки підлягають оцінці в межах справи про виконання зобов'язань за цим договором, оскільки прийняття різних судових рішень в одних і тих же правовідносинах в різних провадженнях призведуть до юридичної колізії (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 918/455/14).
Таким чином, рішення господарського суду в справі №921/730/13-г/3 є преюдиційним актом, яким встановлено та підтверджено дійсність грошових зобов'язань Позичальника за кредитним договором №6605К48 від 13.07.2005 року та зобов'язань забезпечення Поручителя за договором поруки №6605Р8 від 13.07.2005 року, а тому твердження позивача про припинення поруки за договором поруки №6605Р8 від 13.07.2005 року є повністю безпідставними.
В своїх Доповненнях до відзиву на позовну заяву №066-03/2597 від 11.11.2015 р. відповідач 2 зазначає, що позивач звернувся за даним позовом до господарського суду в вересні 2015 року, а тому, враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивачем пропущено трьохрічний строк позовної давності з моменту, коли ПАТ «Агро-Продукт» довідалося (могло довідатися) про укладення додаткових угод №6605К48-21 від 24.07.2009р. та №6605К48-33 від 27.06.2012р. до кредитної угоди від 13.07.05р. N6605K48, а відтак, відповідач 2 просить застосувати наслідки спливу позовної давності до позовної вимоги про припинення поруки за договором поруки № 6605Р8 від 13.07.2005р. з підстав укладення додаткових угод №6605К48-21 від 24.07.2009р. та №6605К48-33 від 27.06.2012р. та відмовити в позові з цих підстав.
При цьому відповідач 2 посилається на те, що як вже зазначалось Банком у відзиві на позов, між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та приватним підприємством «Продекспорт» (далі - Позичальник, Відповідач 1) було укладено: Кредитну угоду від 13.07.05р. N6605K48, відповідно до якої банк надав ПП «Продекспорт» кредит в сумі 530 630,95 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язань Відповідачем 1 за кредитною угодою №6605К48 від 13 липня 2005 року між Позивачем та Відповідачем 2 було укладено договір поруки № 6605Р8 від 13.07.2005р.
Підставою заявленого позову про визнання поруки за вищевказаним договором припиненою позивач вважає збільшення обсягу його відповідальності як Поручителя внаслідок укладення наступних додаткових угод до кредитної угоди від 13.07.05р. N.6605K48:
- Додаткову угоду №6605К48-21 від 24.07.2009р. (відповідно до якої, на думку позивача, підвищено розмір процентної ставки до 12%);
- Додаткову угоду №6605К48-33 від 27.06.2012р. (відповідно до якої встановлено кінцевий строк кредитування - 30.09.2012р.);
- Додаткову угоду №6605К48-34 від 28.09.2012р. (відповідно до якої встановлено кінцевий строк кредитування - 30.04.2013р.).
В той же час позивач зазначає, що він дізнався про внесення вищенаведених змін до кредитної угоди від 13.07.05р. N6605K48 в березні 2015р.Проте, дані твердження позивача є такими, що вводять в оману суд, що може призвести до прийняття ним невірного рішення стосовно предмету спору. Так, у відзиві на позов Банк зазначав про те, що щонайменше в серпні 2013р. під час порушення справи № 921/730/13-г/З, в якій позивач був стороною по справі та в матеріалах якої на той час були в наявності всі додаткові угоди до кредитної угоди від 13.07.05р. N6605K48 позивач був обізнаний з наявністю додаткових угод №6605К48-21 від 24.07.2009р., №6605К48-33 від 27.06.2012р. та №6605К48-34 від 28.09.2012р. до кредитної угоди від 13.07.05р. N6605K48.
Крім того, як вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ПАТ «Агро-Продукт» (№20917551 від 23.07.2015р.) та по ПП «Продекспорт» (№20917487 від 23.07.2015р.), витягів з веб-сайту ДП «Інформаційно- ресурсний центр» від 29.10.2015р., керівником позивача (ПАТ «Агро-Продукт») є ОСОБА_6, який являється і засновником позивача та засновником відповідача 1 (ПП «Продекспорт»).
Окрім того, з наданих витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців також видно, що керівником відповідача 1 (ПП «Продекспорт») є ОСОБА_7, що є також одним із засновників ПП «Продекспорт» та ПАТ «Агро- Продукт».
Слід також зазначити, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 є засновниками ПП «Агро- Продукт» та ПП «Продекспорт», у зв'язку з чим не можуть відповідати дійсності твердження позивача, що йому було невідомо про внесення змін до кредитної угоди від 13.07.05р. N6605K48 в березні 2015р., адже керівники позивача та відповідача є одночасно засновниками обох суб'єктів господарювання, а тому щонайпізніше з 01.04.2010р. (дата призначення керівником ПП «Продекспорт» ОСОБА_7Б.) позивачу мало б стати відомо про наявність додаткової угоди №6605К48-21 від 24.07.2009р. до кредитної угоди від 13.07.05р. N6605K48.
В своїх Письмових поясненнях від 27.11.2015 р. позивач зазначає наступне:
- ОСОБА_2 «АГРО-ПРОДУКТ» дізналося про обставини, що призвели до припинення поруки лише в березні 2015 року під час розгляду апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом у справі № 921/730/13-г/3. Окрім того, слід зазначити, що фактичне невизнання поруки припиненою банком відбулося 15.07.2013 року під час пред'явлення позову до господарського суду Тернопільської області про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 «АГРО-ПРОДУКТ» за Кредитним договором.
- таким чином, фактично припинення поруки відбулося одночасно з укладенням додаткових угод якими внесені зміни до Кредитного договору внаслідок чого збільшилася відповідальність ОСОБА_2 «АГРО-ПРОДУКТ», Банк не визнав право ОСОБА_2 «АГРО- ПРОДУКТ» на припинення поруки 15.07.2013 року, а ОСОБА_2 «АГРО-ПРОДУКТ» дізналося про порушення свого права лише в березні 2015 року.
- щодо твердження Банку про те, що ОСОБА_2 «АГРО-ПРОДУКТ» знав про внесені зміни до Кредитного договору, які зазначаються в позові на тій підставі, що ОСОБА_6 є одночасно співучасником і ОСОБА_2 «АГРО-ПРОДУКТ» і ПП «ПРОДЕКСПОРТ», є безпідставним, оскільки виконавчим органом ОСОБА_2 «АГРО-ПРОДУКТ» є директор, який здійснює загальне керівництво підприємства та має право підписувати договори.
Щодо клопотання позивача про застосування позовної давності, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, зокрема, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Як визначається у п. 2.2 даної Постанови , за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно п. 4.2 даної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Судом не встановлено в межах даної справи порушення права позивача, за захистом якого він звернуся до суду. А відтак, в цьому випадку позовна давність не застосовується.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що в позові слід відмовити.
У відповідності до ст.49 ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 14 грудня 2015 року
Суддя С.О. Хома