Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"03" грудня 2015 р. Справа № 911/4449/15
Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд», м.Київ
до Публічного акціонерного товариства «Кагарлицьке», м.Кагарлик
про стягнення 30750,00 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1
Від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Кагарлицьке» (далі - відповідач) про стягнення 30750,00 грн.
Провадження у справі №911/4449/15 порушено відповідно до ухвали суду від 01.10.2015 року та призначено справу до розгляду на 13.10.2015 року.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 13.10.2015 року не з'явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 27.10.2015 року.
Представник відповідача у судовому 27.10.2015 року подав відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи відкладався на 10.11.2015 року.
05.11.2015 року до господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду.
Представниками сторін у судовому засіданні 10.11.2015 року подано спільне клопотання про продовження строків розгляду справи №911/4449/15 у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України. Ухвалою від 10.11.2015 року було продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 03.12.2015 року.
В судовому засіданні 03.12.2015 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач протии позову заперечував.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 12.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (позивач, Покупець) та Публічним акціонерним товариством «Кагарлицьке» (відповідач, Постачальник) укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року № 133Ф (далі - Договір), згідно умов якого в порядку та на умовах договору Постачальник передає Покупцю у власність товар: пшениця м'яка 2 класу у кількості 820,00 тонн на базисі поставки: франко-склад Васильківхлібопродукт, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.
Пунктом 1.2. Договору встановлено термін поставки до 01.10.2014 року.
Відповідно до п. 3.1. Договору сума попередньої оплати за цим договором складає 70 відсотків вартості всього обсягу Товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 1 056 734,00 грн. Попередня оплата здійснюється Покупцем в два етапи згідно з підпунктом 4.1. цього договору.
На виконання підпункту 4.1. Договору ПАТ «Аграрний фонд» здійснив перерахування відповідачу 754 810,00 грн., яка становить першу частину попередньої оплати та дорівнює 50 відсотків вартості всього обсягу товару, про що свідчить платіжне доручення від 26.02.2014 року №443.
У подальшому ПАТ «Аграрний фонд» здійснив перерахування відповідачу 301 924,00 грн., яка становить другу частину попередньої оплати та дорівнює 20 відсотків вартості всього обсягу товару, про що свідчить платіжне доручення від 03.04.2014 року №1222.
Таким чином, загалом ПАТ «Аграрний фонд» перерахував відповідачу 1 056 734,00 грн.
Відповідач здійснив поставку товару з порушенням строків визначених Договором, про що свідчать акти передавання-приймання зерна від 16.10.2014 року. Таким чином, поставка товару прострочена в період з 02.10.2014 року по 15.10.2014 року.
Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та/або законодавством України.
Відповідно до п. 7.2. Договору за порушення строків виконання постачальником зобов'язання з поставки товару з нього стягується пеня у розмірі 0,1% вартості недопоставленого обсягу товару, а за прострочення понад 15 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого обсягу товару.
Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, а саме, прострочення поставки ПАТ «Аграрний фонд» зерна пшениці у кількості 820,000 тонн, пеню у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару згідно пункту 7.2. Договору у сумі 30750,00 грн. за період прострочення з 02.10.2014 року по 16.10.2014 року.
Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що 15.10.2014 року між відповідачем та ТОВ «СПП-АГРО» було укладено Договір про переведення боргу, яким передбачалось, що первісний боржник (відповідач) переводить свій борг (обов'язки) за біржовим договором поставки зерна врожаю 2014 року №133Ф, а новий боржник (ТОВ «СПП- АГРО») замінює первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище біржового договору, і приймає на себе обов'язки первісного боржника за цим договором та зобов'язується поставити вказаний у біржовому договорі товар - пшеницю врожаю 2014 року у кількості 820,000 тонн.
Вказаний договір про переведення боргу був попередньо погоджений позивачем, про що свідчать листи позивача №09/10-2 від 09.10.2014 року та №2597 від 16.10.2014 року, направлені на адресу ТОВ «СПП-АГРО».
Відповідач зазначає, що вказаний договір про переведення боргу був укладений 15.10.2014 року тобто до закінчення 15-тиденного строку прострочення поставки, за яке згідно п.7.2. біржового договору було передбачено штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого обсягу.
16.10.2014 року між позивачем, відповідачем та ТОВ «СПП-АГРО» було укладено Додатковий договір №2 до біржового договору №133Ф від 12.02.2014 року згідно якого предмет поставки було замінено на пшеницю 3 класу врожаю 2014 року у кількості 820,000 тонн.
Заперечення відповідача проти стягнення 20% штрафу не мають значення для розгляду справи, оскільки в позові заявлено вимогу лише щодо стягнення пені, вимоги про стягнення штрафу не заявлено.
Також, судом встановлено, що договір переведення боргу було укладено після настання терміну поставки, тобто в період прострочки виконання, від так і порушення відповідачем умов Договору поставки. Крім того, товар оплачувався позивачем також саме на користь відповідача.
Чинним законодавством не визначено обсяг обов'язків, що переходять до нового боржника однак за аналогією згідно ст. 514 Цивільного кодексу України відповідний обсяг обов'язків визначається на момент переходу.
Враховуючи, що поставка зерна відбулась 16.10.2014 року, день поставки до періоду прострочення не зараховується, відповідно правильним періодом прострочення має бути з 02.10.2014 року по 15.10.2014 року, тобто прострочення мало місце до набуття новим боржником обов'язків за Договором.
Відповідно до п. 7.2. Договору за порушення строків виконання постачальником зобов'язання з поставки товару з нього стягується пеня у розмірі 0,1% вартості недопоставленого обсягу товару, розрахованого від ціни фіксингу, що діяла на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на останній день поставки (підпункт 1.2 цього Договору) за кожен день прострочення.
На підтвердження встановлення ціни фіксінгу пшениці 2 класу (згідно п.1.1 Договору) у розмірі 2500,00 грн. у відповідності п. 7.2 біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року від 12.02.2014 року № 133Ф позивачем надано інформацію з Аграрної біржі про формування середньозваженої біржової ціни рівноваги (фіксінгу) станом на 01.10.2014 року.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт прострочення поставки відповідачем товару за Договором, з відповідача підлягає стягненню пеня у погодженому в Договорі розмірі 0,1 % від суми простроченої поставки, однак, за період з 02.10.2014 року по 15.10.2014 року (на 1 день менше заявленого в позові, тобто за 14 днів прострочення), що за розрахунком суду складає 28700 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 28700 грн. пені. В решті позов задоволенню не підлягає.
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кагарлицьке» (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. 9Січня, 29, код 00385905) на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (01001, м. Київ, вулиця Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 38926880) 28700 грн. пені та 1136,80 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя А.Ю. Кошик
дата підписання 14.12.2015 р.