14.12.15р. Справа № 904/9686/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором № 1451/12 про закупівлю теплової енергії від 13.08.2013 у загальному розмірі 2 347 977 грн. 90 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - провідний юрисконсульт (довіреність № 52-16/226 від
25.12.2014)
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - відповідач) заборгованість за договором № 1451/12 про закупівлю теплової енергії від 13.08.2013 у загальному розмірі 2 347 977 грн. 90 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 1 903 638 грн. 25 коп. - основний борг;
- 339 943 грн. 21 коп. - пеня;
- 83 028 грн. 65 коп. - інфляційні втрати;
- 21 367 грн. 79 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 1451/12 про закупівлю теплової енергії від 13.08.2013 в частині розрахунків за спожиту в період з січня 2015 року по червень 2015 року теплову енергію у встановлений договором строк, наявністю боргу у сумі 1 903 638 грн. 25 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.3. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 16.02.2015 по 28.09.2015 в сумі 339 943 грн. 21 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 16.02.2015 по 28.09.2015 у сумі 21 367 грн. 79 коп., втрати від інфляції за період з лютого 2015 року по червень 2015 року у сумі 83 028 грн. 65 коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 30.11.2015.
У судове засідання 30.11.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні представником позивача було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.
Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 77896/15 від 26.11.2015), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи, зокрема, акт звірки та контррозрахунок.
У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, в яких визнав наявність суми основного боргу в сумі 1 903 638 грн. 25 коп., при цьому, наголошував на тому, що позивачем невірно здійснено розрахунок пені та інфляційних втрат. Здійснивши контррозрахунок, представник відповідача наголошував на тому, що правомірними є розмір пені в сумі 334 145 грн. 51 коп. за період прострочення з 16.02.2015 по 28.09.2015, а також інфляційні втрати за період з березня 2015 року по серпень 2015 року в сумі 49 010 грн.67 коп.
Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2015 просив суд надати йому час для перевірки доводів відповідача щодо невірних розрахунків пені та інфляційних втрат та, у разі підтвердження помилок, уточнення позовних вимог.
У зв'язку з викладеними обставинами, у судовому засіданні 30.11.2015 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 14.12.2015.
Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.
У судове засідання 14.12.2015 з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання 14.12.2015 не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 30.11.2015 та розпискою (а.с.92-94).
У судовому засіданні 14.12.2015 представник позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача, оскільки останній про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, крім того, правова позиція відповідача була висловлена його представником у судовому засіданні 30.11.2015.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.
Оскільки неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, а матеріали справи є достатніми та дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, -
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 13.08.2013 між Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. його Статуту є Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір про закупівлю теплової енергії № 1451/12 (далі - договір) (а.с.25-30, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти товар зазначений у пункті 1.2. договору в обсягах потрібних покупцю, а покупець приймати його та сплачувати в строки та на умовах передбачених договором (пункт 1.1. договору).
Відповідно до пункту 1.2. договору найменування товару: теплова енергія. Обсяг теплової енергії, що поставлятиметься, згідно договору складає 9100 Гкал.
В подальшому, позивачем та відповідачем укладались додаткові угоди до договору, якими змінювалась редакція окремих пунктів.
Згідно з протоколом розбіжностей від 10.12.2014 до додаткової угоди № 1 від 24.11.2014 редакція постачальника пунктів 1.2. та 4 була наступна:
- "пункт 1.2. Найменування товару: теплова енергія в гарячій воді. Орієнтований річний обсяг теплової енергії в гарячій воді, що поставляється згідно договору визначається відповідно до переліку об'єктів, які забезпечуються гарячим водопостачанням (додаток № 1 до договору).".
- "пункт 4. Ця додаткова угода набуває чинності з моменту підписання, а в частині зменшення обсягу теплової енергії в гарячій воді з дати проведення покупцем відключення споживачів, які не увійшли до переліку відповідно додатку № 1 до договору, та складання відповідних актів відключення від системи централізованого гарячого водопостачання постачальника.".
Відповідно до умов пункту 1.3. договору обсяг закупівлі теплової енергії покупцем може бути зменшений залежно від реального фінансування видатків.
У пунктах 10.1. та 10.2. договору сторони погодили, що сторони відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України встановили, що умови договору застосовуються до правовідносин сторін з приводу постачання теплової енергії, що виникли до моменту його укладення, а саме: з 01.10.2012. Договір діє в частині постачання теплової енергії з 01.10.2012 до 31.12.2013, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язань за цим договором. Договір вважається пролонгованим на один рік, якщо за 1 місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Додатковою угодою № 2 від 26.12.2014 до договору сторони визначили змінити пункт 10.1 договору і викласти його в наступній редакції:
- "Сторони відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України встановили, що умови договору застосовуються до правовідносин сторін з приводу постачання теплової енергії, що виникли до моменту його укладення, а саме, з 01.10.2012. Договір діє в частині постачання теплової енергії з 01.10.2012 до 31.12.2015, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язань за цим договором.".
Доказів зміни, розірвання або визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що укладений договір № 1451/12 про закупівлю теплової енергії від 13.08.2013 за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм § 5 "Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу" глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, норм § 3 "Енергопостачання" глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України та спеціального закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Приписами статті 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Зазначене кореспондує з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
У відповідності до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;
виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Так, у пунктах 5.1. та 5.2. договору сторони визначили наступне:
- теплова енергія постачається постачальником покупцю на наступні потреби - гаряче водопостачання (пункт 5.1. договору);
- теплова енергія постачається постачальником покупцю безперебійно протягом періоду з 01.10.2012 по 31.12.2013 (пункт 5.1. договору).
В подальшому, додатковою угодою № 2 від 26.12.2014 до договору сторони погодили змінити пункт 5.2. договору і викласти його в наступній редакції:
- "Теплова енергія постачається постачальником покупцю безперебійно протягом періоду: з 01.10.2012 по 31.12.2015.".
Відповідно до умов пунктів 3.1. та 3.2. договору:
- ціна договору орієнтовно складає 3 066 776 грн. 80 коп.., у тому числі ПДВ 511 129 грн. 47 коп. (пункт 3.1. договору);
- ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2. договору).
У розділі 4 договору сторони погодили порядок здійснення оплати, а саме:
- розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем вартості спожитого обсягу теплової енергії, а також вартості послуг централізованого водопостачання та водовідведення, наданих постачальнику КП "Кривбасводоканал" та необхідних для забезпечення постачання теплової енергії покупцю до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.1. договору);
- розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 4.2. договору);
- до рахунку додається акт приймання-передачі теплової енергії (пункт 4.3. договору);
- сторони щомісячно підписують акт приймання-передачі теплової енергії за звітний місяць. Акт приймання-передачі теплової енергії складається постачальником до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.4. договору);
- покупець зобов'язаний до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, направити свого представника за місцем знаходження постачальника для отримання акта прийому-передачі теплової енергії та рахунків для оплати за неї (пункт 4.5. договору);
- у випадку відсутності розбіжностей покупець протягом 5 календарних днів повертає постачальнику підписаний акт приймання-передачі теплової енергії (пункт 4.6. договору);
- у випадку відсутності приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (пункт 4.8. договору);
- плата за теплову енергію складається з тарифу на теплову енергію та становить (з урахуванням ПДВ):
- населення - 269 грн. 50 коп.;
- бюджет - 951 грн. 84 коп.;
- інші споживачі - 954 грн. 048 коп. (пункт 4.10. договору);
- покупець компенсує постачальнику вартість послуг централізованого водопостачання та водовідведення, наданих постачальнику КП "Кривбасводоканал", в обсягах, необхідних для забезпечення постачання теплової енергії покупцю відповідно до тарифів, встановлених для КП "Кривбасводоканал". Обсяги послуг централізованого водопостачання та водовідведення, необхідні для забезпечення постачання теплової енергії покупцю, підтверджуються актами прийому-передачі за відповідний місяць, підписаними покупцем та постачальником. Акт прийому-передачі складається постачальником до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Покупець зобов'язаний до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, направити свого представника за місцем знаходження постачальника для отримання акту прийому-передачі та рахунків для оплати (пункт 4.11. договору).
В подальшому додатковими угодами сторони змінювали редакцію пункту 4.10. договору, а саме:
- додатковою угодою № 3 від 01.04.2015 до договору сторони домовились змінити пункт 4.10. договору і викласти його в наступній редакції: "Плата за теплову енергію складається з тарифу на теплову енергію згідно постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 410 від 27.02.2015 та № 694 від 03.03.2015 становить з 01.04.2015 (з урахуванням ПДВ) за 1 Гкал:
- населення - 702 грн. 18 коп.;
- бюджет - 2 235 грн. 73 коп.;
- інші споживачі - 2 235 грн. 73 коп." (а.с.35).
- додатковою угодою № 4 від 01.04.2015 до договору сторони домовились змінити пункт 4.10. договору і викласти його в наступній редакції: "Плата за теплову енергію складається з тарифу на теплову енергію згідно постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 694 від 03.03.2015 та № 1088 від 31.03.2015 становить з 01.04.2015 (з урахуванням ПДВ) за 1 Гкал:
- населення - 702 грн. 18 коп.;
- бюджет - 1 924 грн. 87 коп.;
- інші споживачі - 1 924 грн. 87 коп." (а.с.36).
- додатковою угодою № 5 від 20.05.2015 до договору сторони домовились змінити пункт 4.10. договору і викласти його в наступній редакції: "Плата за теплову енергію згідно постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 1171 від 31.03.2015 та № 1438 від 30.04.2015 становить з 01.05.2015 (з урахуванням ПДВ) за 1 Гкал:
- населення - 702 грн. 18 коп.;
- бюджет - 1 839 грн. 26 коп.;
- інші споживачі - 1 839 грн. 26 коп." (а.с.37).
На виконання умов договору позивачем у період з січня 2015 року по червень 2015 року були надані послуги з теплопостачання та централізованого водопостачання та водовідведення на загальну суму 2 103 638 грн. 25 коп., що підтверджується актами приймання-передачі послуг до договору за вказаний період, а саме:
- актом приймання-передачі послуг від 31.01.2015 за постачання теплової енергії в січні 2015 року на суму 237 422 грн. 21 коп. (а.с.52);
- актом приймання-передачі послуг від 31.01.2015 за відшкодування вартості послуг центрального водопостачання та водовідведення в січні 2015 року на суму 70 932 грн. 07 коп. (а.с.53);
- актом приймання-передачі послуг від 28.02.2015 за постачання теплової енергії в лютому 2015 року на суму 203 533 грн. 85 коп. (а.с.57);
- актом приймання-передачі послуг від 28.02.2015 за відшкодування вартості послуг центрального водопостачання та водовідведення в лютому 2015 року на суму 52 142 грн. 45 коп. (а.с.56);
- актом приймання-передачі послуг від 31.03.2015 за постачання теплової енергії в березні 2015 року на суму 169 964 грн. 63 коп. (а.с.61);
- актом приймання-передачі послуг від 31.03.2015 за відшкодування вартості послуг центрального водопостачання та водовідведення в березні 2015 року на суму 43 602 грн. 77 коп. (а.с.60);
- актом приймання-передачі послуг від 30.04.2015 за постачання теплової енергії в квітні 2015 року на суму 450 823 грн. 27 коп. (а.с.64);
- актом приймання-передачі послуг від 30.04.2015 за відшкодування вартості послуг центрального водопостачання та водовідведення в квітні 2015 року на суму 43 630 грн. 97 коп. (а.с.65);
- актом приймання-передачі послуг від 31.05.2015 за постачання теплової енергії в травні 2015 року на суму 627 588 грн. 70 коп. (а.с.70);
- актом приймання-передачі послуг від 31.05.2015 за відшкодування вартості послуг центрального водопостачання та водовідведення в травні 2015 року на суму 44 410 грн. 01 коп. (а.с.68-69);
- актом приймання-передачі послуг від 30.06.2015 за постачання теплової енергії в червні 2015 року на суму 124 105 грн. 34 коп. (а.с.74);
- актом приймання-передачі послуг від 30.06.2015 за відшкодування вартості послуг центрального водопостачання та водовідведення в червні 2015 року на суму 35 481 грн. 98 коп. (а.с.73).
У відповідності до вказаних актів позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.50,51,54,55,58,59,62,63,66,67,71,72).
Отримання вказаних рахунків було підтверджено представником відповідача у судових засідання.
У визначені в пункті 4.1. договору терміни відповідач спожиті в період з січня 2015 року по червень 2015 року послуги з теплопостачання, а також централізованого водопостачання та водовідведення у повному обсязі не оплатив, зокрема, ним частково було оплачено лише послуги, спожиті в січні 2015 року в сумі 200 000 грн. 00 коп. (27.04.2015 в сумі 100 000 грн. 00 коп. та 27.05.2015 в сумі 100 000 грн. 00 коп.), внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1 903 638 грн. 25 коп. Вказане і є причиною спору.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.
Згідно статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Також, законом визначений обов'язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.
В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В силу вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.
Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов'язань за спірним договором позивачем, в свою чергу відповідачем вони порушувались, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість з оплати спожитої теплової енергії за період з січня 2015 року по червень 2015 року в сумі 1 903 638 грн. 25 коп.
Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати спожитої теплової енергії, а також послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, господарський суд встановив, що строк оплати за вказаними вище рахунками є таким, що настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 1 903 638 грн. 25 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, у пунктах 7.3. та 7.4. договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність, зокрема, за порушення строків оплати спожитої теплової енергії, передбачених пунктом 4.1. договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення, енергії але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сплата пеня та відмова покупця від підписання акту про порушення умов договору не звільняє в покупця від зобов'язань по сплаті вартості спожитої теплової енергії та вирішується у встановленому законом порядку.
Так, на підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем в загальний період з 16.02.2015 по 28.09.2015 в сумі 339 943 грн. 21 коп.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, що доданий до позовної заяви, судом встановлено, що під час його здійснення позивачем не були враховані положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а також те, що якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний день, то з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а саме: позивач нарахував пеню за прострочення оплати наданих у січні та лютому 2015 року послуг без врахування шестимісячного строку нарахування пені, а також позивач не врахував, що граничний термін оплати наданих у січні та лютому 2015 року послуг припадає на вихідний день.
Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем, та доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Згідно пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку та положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, здійснивши власний розрахунок пені за вказаним періодом, судом встановлено наступне.
- за надані в січні 2015 року послуги з постачання теплової енергії на суму 237 422 грн. 21 коп. граничний строк оплати, враховуючи положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 16.02.2015, а отже, в період прострочення з 17.02.2015 по 17.08.2015 пеня складає 10 872 грн. 95 коп.;
- за надані в лютому 2015 року послуги з постачання теплової енергії на суму 203 533 грн. 85 коп. граничний строк оплати, враховуючи положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 16.03.2015, залишок заборгованості складає 37 422 грн. 21 коп., а отже, в період прострочення з 17.03.2015 по 17.09.2015 пеня складає 61 193 грн. 99 коп.;
- за надані в березні 2015 року послуги з постачання теплової енергії на суму 169 964 грн. 63 коп. граничний строк оплати - 15.04.2015, а отже, в період прострочення з 16.04.2015 по 28.09.2015 пеня складає 45 299 грн. 07 коп.;
- за надані в квітні 2015 року послуги з постачання теплової енергії на суму 450 823 грн. 27 коп. граничний строк оплати - 15.05.2015, а отже, в період прострочення з 16.05.2015 по 28.09.2015 пеня складає 97 921 грн. 29 коп.;
- за надані в травні 2015 року послуги з постачання теплової енергії на суму 627 588 грн. 70 коп. граничний строк оплати - 15.06.2015, а отже, в період прострочення з 16.06.2015 по 28.09.2015 пеня складає 104 334 грн. 47 коп.;
- за надані в червні 2015 року послуги з постачання теплової енергії на суму 124 105 грн. 34 коп. граничний строк оплати - 15.07.2015, а отже, в період прострочення з 16.07.2015 по 28.09.2015 пеня складає 14 511 грн. 82 коп. Всього 334 133 грн. 59 коп.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 334 133 грн. 59 коп.
Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг у строк, визначений умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були розраховані інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по червень 2015 року у загальному розмірі 83 028 грн. 65 коп., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
За змістом частини 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.
Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що він відповідає вищевказаним вимогам та фактичним обставинам справи, але під час його здійснення позивачем невірно було здійснено заокруглення суми.
Судом було здійснено розрахунок інфляційних втрат, в результаті якого визначено, що правомірним є розмір інфляційних втрат за загальний період з березня 2015 року по червень 2015 року в сумі 83 028 грн. 64 коп.
При цьому, судом не приймається до уваги заперечення відповідача та контррозрахунок, якими позивач здійснює нарахування інфляційних втрат по вересень 2015 року включно, оскільки визначення періоду нарахування інфляційних втрат є правом позивача. Позивач здійснив нарахування за весь заявлений період, не виключаючи з нього місяці, в яких існувала дефляція, а отже розрахунок відповідає вимогам законодавства в цій частині.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 83 028 грн. 64 коп.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 16.02.2015 по 28.09.2015 у загальній сумі 21 367 грн. 79 коп.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, що доданий до позовної заяви, судом встановлено, що під час його здійснення позивачем не було враховано те, що якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний день, то з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а саме: позивач не врахував, що граничний термін оплати наданих у січні та лютому 2015 року послуг припадає на вихідний день.
Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, та доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку та положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаним періодом, судом встановлено наступне.
- за надані в січні 2015 року послуги з постачання теплової енергії на суму 237 422 грн. 21 коп. граничний строк оплати, враховуючи положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 16.02.2015, залишок заборгованості складає 37 422 грн. 21 коп., а отже, в період прострочення з 17.02.2015 по 28.09.2015 3% річних складають 688 грн. 98 коп.;
- за надані в січні 2015 року послуги з центрального водопостачання та водовідведення на суму 70 932 грн. 07 коп. граничний строк оплати, враховуючи положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 16.02.2015, залишок заборгованості складає 37 422 грн. 21 коп., а отже, в період прострочення з 17.02.2015 по 28.09.2015 3% річних складають 1 305 грн. 93 коп.;
- за надані в лютому 2015 року послуги з постачання теплової енергії на суму 203 533 грн. 85 коп. граничний строк оплати, враховуючи положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 16.03.2015, а отже, в період прострочення з 17.03.2015 по 28.09.2015 3% річних складають 3 278 грн. 85 коп.;
- за надані в лютому 2015 року послуги з центрального водопостачання та водовідведення на суму 52 142 грн. 45 коп. граничний строк оплати, враховуючи положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 16.03.2015, а отже, в період прострочення з 17.03.2015 по 28.09.2015 3% річних складають 839 грн. 99 коп.;
- за надані в березні 2015 року послуги з постачання теплової енергії на суму 169 964 грн. 63 коп. граничний строк оплати - 15.04.2015, а отже, в період прострочення з 16.04.2015 по 28.09.2015 3% річних складають 2 318 грн. 97 коп.;
- за надані в березні 2015 року послуги з центрального водопостачання та водовідведення на суму 43 602 грн. 77 коп. граничний строк оплати - 15.04.2015, а отже, в період прострочення з 16.04.2015 по 28.09.2015 3% річних складають 594 грн. 91 коп.;
- за надані в квітні 2015 року послуги з постачання теплової енергії на суму 450 823 грн. 27 коп. граничний строк оплати - 15.05.2015, а отже, в період прострочення з 16.05.2015 по 28.09.2015 3% річних складають 5 039 грн. 34 коп.;
- за надані в квітні 2015 року послуги з центрального водопостачання та водовідведення на суму 43 630 грн. 97 коп. граничний строк оплати - 15.05.2015, а отже, в період прострочення з 16.05.2015 по 28.09.2015 3% річних складають 487 грн. 71 коп.;
- за надані в травні 2015 року послуги з постачання теплової енергії на суму 627 588 грн. 70 коп. граничний строк оплати - 15.06.2015, а отже, в період прострочення з 16.06.2015 по 28.09.2015 3% річних складають 5 416 грн. 18 коп.;
- за надані в травні 2015 року послуги з центрального водопостачання та водовідведення на суму 44 410 грн. 01 коп. граничний строк оплати - 15.06.2015, а отже, в період прострочення з 16.06.2015 по 28.09.2015 3% річних складають 383 грн. 27 коп.;
- за надані в червні 2015 року послуги з постачання теплової енергії на суму 124 105 грн. 34 коп. граничний строк оплати - 15.07.2015, а отже, в період прострочення з 16.07.2015 по 28.09.2015 3% річних складають 765 грн. 03 коп.;
- за надані в червні 2015 року послуги з центрального водопостачання та водовідведення на суму 35 481 грн. 98 коп. граничний строк оплати - 15.07.2015, а отже, в період прострочення з 16.07.2015 по 28.09.2015 3% річних складають 218 грн. 73 коп. Всього 21 337 грн. 89 коп.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 21 337 грн. 89 коп.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, будинок 9; ідентифікаційний код 03342184) на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00191000) - 1 903 638 грн. 25 коп. - основного боргу, 334 133 грн. 59 коп. - пені, 83 028 грн. 64 коп. - інфляційних втрат, 21 337 грн. 89 коп. - 3% річних, 35 132 грн. 08 коп. витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя ОСОБА_2