Справа № 760/16585/15-ц
Провадження № 2-6869/15
30 листопада 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.
при секретарі - Кучерині Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася з даним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.11.2015 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою борг за договором позики грошей серії ВТІ №200345 у розмірі 597'750, 00 грн., що еквівалентно 25000,00 доларів США, три відсотки річних в сумі 30'902,86 гривень та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 26.07.2013 року відповідач отримав від позивачки грошові кошти в сумі 200 000,00 гривень, що на момент укладання даного договору було еквівалентно 25 000,00 доларів США по курсу НБУ (1 долар США- 8,00 гривень), та зобов'язався повернути позивачу грошові кошти у термін до 28.02.2014 року.
Однак позичальник не виконав взятих на себе за договором позики зобов'язань, грошові кошти у визначений договором термін не повернув.
Представник позивача та позивачка в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, а саме: основний борг в сумі 200000,00 грн. та нараховані три проценти річних в розмірі 9369,86 грн.. В решті вимог проти позову заперечували, просили відмовити в цій частині, посилаючись на те, що згідно з п.1 договору позики грошей від 26.07.2013 року відповідач отримав позику в сумі 200 000,00 грн. в гривнях, а не в доларах США, як зазначено в позовній заяві, тому і повернути він має 200 000,00 грн., а не гривневий еквівалент 25000,00 доларів США як просить позивачка, відповідно і розрахунок 3% річних необхідно проводити виходячи із суми основного боргу - 200000,00 грн.
Окрім того, відповідно до розписки від 28.02.2014 року грошові кошти він мав повернути до 28.04.2014 року, вказану розписку було підписано позивачкою, а це означає, що вона не заперечувала з приводу продовження строків виконання зобов'язань по договору позики від 26.07.2013 року, а отже 3% річних потрібно розраховувати, починаючи з 29.04.2014 року.
Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26.07.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Сікурським О.А. за № 1855. Відповідно до п.1 договору позивачка передала відповідачу без нарахування відсотків 200 000,00 грн., що за курсом за домовленістю сторін становило 25000,00 доларів США. Позику відповідач зобов'язувався повернути в термін до 28.02.2014 року.
У зазначений строк зобов'язання відповідачем виконане не було.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання, 28.02.2014 останнім була видана розписка, у якій він засвідчив факт невиконання зобов'язання у встановлений договором строк та зобов'язався усунути порушення до 28 квітня 2014 року.
За правилами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості.
Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається із змісту п. 2 договору позики, строк виконання зобов'язання визначено сторонами 28.02.2014.
Розписка відповідача від 28.02.2014 не може свідчити про те, що сторонами було досягнуто згоди про зміну указаного строку.
Крім того, договір позики укладений між сторонами у нотаріальній формі, в той же час за положеннями ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Інших доказів на обгрунтування того, що строк виконання зобов'язання за договором позики було продовжено з боку відповідача не надано.
Таким чином суд приходить до висновку, що прострочка виконання за договором позики допущена відповідачем з 28.02.2014.
Також суд вважає, що визначення позивачем суми основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача у гривнях, виходячи з офіційного курсу долара США, відповідає вимогам закону та умовам договору, оскільки у договорі позики в п. 1 сторонами визначено грошовий еквівалент суми позики саме в доларах США.
Так, відповідно до представлених позивачкою розрахунків, сума основного боргу станом на 19.11.2015 по курсу долара США - 23,91 грн. за 1 долар складає 597750,00 грн., при проценти річних на вказану суму за період з 01.03.2014 по 19.11.2015 (629 днів прострочки) складає 30902,86 грн.
Виходячи із вищевикладеного, беручи до уваги факт невиконання відповідачем обов'язку повернути позивачці позичені грошові кошти, суд знаходить вимоги позивачки про стягнення з відповідача боргу в загальному розмірі 597750,00 грн., відсотків в розмірі 30902,86 грн. законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про задоволення позову.
З огляду на те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесенні нею судові витрати на оплату судового збору у розмірі 3448,00 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 14-16, 509, 525, 526, 530, 533, 611, 612, 625, 1046-1050 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 10-11, 57-58, 60, 74, 88, 174, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики серії ВТІ № 200345 в сумі 597'750, 00 грн., що за курсом НБУ на день розгляду справи еквівалентно 25'000 доларів США, три відсотки річних в сумі 30'902,86 гривень, витрати на оплату судового збору в сумі 3'448,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: