справа № 760/17654/15-ц
провадження № 2/760/7525/15
07 грудня 2015 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,
за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, ухвалив таке рішення.
Позиції осіб, які беруть участь у справі:
21.09.2015 позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 09.06.2006 сторони уклали шлюб, який було розірвано 20.03.2008. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після розірвання шлюбу, відповідач не проявляє належної уваги до виховання дитини, не цікавиться розвитком, станом здоров'я і рівнем матеріального забезпечення дитини.
У судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином (а.с. 23).
Відповідно до частини першої статті 224 ЦПК «у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи».
Враховуючи ці обставини та зважаючи на думку позивача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутність відповідача, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд
встановив:
Відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_3 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 09.06.2006 уклали шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 759 (а.с. 4).
Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Цей факт встановлений на підставі свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві 09.04.2013 (а.с. 5).
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано. Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_4 було присвоєно прізвище ОСОБА_3. Цей факт встановлений на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_5, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві 20.03.2008 (а.с. 3).
Позивач разом з сином ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_2, що встановлено на підставі довідки форми № 3, виданої КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» структурний підрозділ Центр обслуговування споживачів № 1 від 27.03.2015 № 1362 (а.с. 6).
Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю з таких підстав.
Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Україною 27.02.1991, а набула чинності для України 27.09.1991, закріплено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27).
Обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладений на батьків відповідно до статті 180 СК.
Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов'язані матеріально забезпечувати свого сина ОСОБА_3
Відповідно до частини першої статті 12 Закону «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частина перша статті 181 СК передбачає, що «способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними».
Відповідно до частини першої статті 182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень статті 183 СК розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Частина перша статті 184 СК передбачає, що «якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Суд на підставі пояснень позивача встановив, що ОСОБА_2 не має щомісячного стабільного доходу.
Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що відповідач немає інших дітей та непрацездатних осіб на утриманні. Також суд враховує, що відповідач працездатний, може працювати та утримувати свою неповнолітню дитину, зобов'язаний до цього законом, на підставі цього суд вважає вимоги позивача обґрунтованими.
Отже, враховуючи те, що відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації її життя, беручи до уваги положення закону та обставини справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача аліментів у в розмірі 1 000 грн. з урахуванням індексації суми аліментів відповідно до закону, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частина перша статті 191 СК визначає, що «аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову».
Таким чином, стягнення аліментів належить присудити з дня пред'явлення позову, тобто з 21.09.2015.
За подання позову про стягнення аліментів позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 88 ЦПК, суд зазначає, що з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 487,20 грн.
Керуючись Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Україною 27.02.1991, а набула чинності для України 27.09.1991, Законом України «Про охорону дитинства», статтями 180, 181, 182, 183, 184, 191 СК, статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 367 ЦПК, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, місце реєстрації: 65031, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце реєстрації: 03141, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2), аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень) з урахуванням індексації суми аліментів відповідно до закону, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 вересня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, місце реєстрації: 65031, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь держави 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л. В. Шевченко