18 листопада 2015 року м. Київ К/9991/81443/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Вербицької О.В., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2012
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012
у справі № 2а-4334/12/1370 Львівського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт" (ТОВ "Пласт")
до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (далі - МДПІ)
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012, позов ТОВ "Пласт" задоволено: податкові повідомлення-рішення ДПІ від 07.05.2012 № 0000052321 та № 0000062321, якими позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 152 486,00 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) - 159 228,46 грн., визнані протиправними та скасовані.
У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.
Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки, викладені в акті від 24.04.2012 № 74/22-10/20811539 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Пласт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012. Згідно з цими висновками ТОВ "Пласт" порушено вимоги пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (ПК), що полягало у завищенні валових витрат за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на загальну суму 783 905,83 грн. і відповідно у заниженні податку на прибуток за ці звітні податкові періоди на 152 486,00 грн., та у завищенні податкового кредиту за травень, червень, липень 2011 року на загальну суму 156 781,17 грн. та заниження ПДВ за ці ж звітні податкові періоди на таку ж суму.
Такі висновки податкового органу мотивовані посиланням на безтоварність господарських операцій із придбання позивачем товарів (будівельних матеріалів) у ТОВ "Будівельна компанія АРС" та ТОВ "АРС Трейд" з огляду на відсутність у ТОВ "Пласт" документів про перевезення товару та первинних документів, на підставі яких сформовано валові витрати у розмірі 48 905,83 грн. та податковий кредит - 9 781,17 грн. по фінансово - господарським взаємовідносинам із ТОВ "Будівельна компанія АРС".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки податкового органу, викладені у акті перевірки, є безпідставними, оскільки право ТОВ "Пласт" на декларування сум валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій із вказаними вище постачальниками підтверджено належно оформленими первинними документами, в тому числі документами про перевезення товару власним транспортом; на час здійснення господарських операцій ці контрагенти позивача мали господарську та податкову правосуб'єктність; придбані товари та послуги використані ТОВ "Пласт" у господарській діяльності ( в наданні послуг з виконання будівельно-ремонтних робіт за договорами підряду, укладеними з іншими суб'єктами господарювання - Управлінням праці та соціального захисту населення міської ради м. Новий Роздол, Львівський обласний психоневрологічний диспансер).
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.
Судами попередніх інстанцій з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надано належну оцінку доказам в їх сукупності, наданих позивачем та зібраних судом на виконання вимог статті 11 цього Кодексу, та зроблено обґрунтований висновок, що ДПІ не доведено недостовірність даних податкового обліку позивача. Так, суди дослідили первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку і копії яких приєднані до справи, а саме: договір від 18.03.2011 № 41 про постачання будівельних та господарських товарів, укладений між позивачем та ТОВ "АРС Трейд", договір від 28.04.2011 № 31 купівлі - продажу, укладений між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія АРС", договір субпідряду від 28.07.2011 на виконання окремих робіт, укладений між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія АРС"; видаткові та податкові накладні, видані позивачу продавцями товару (послуг) - ТОВ "АРС Трейд", ТОВ "Будівельна компанія АРС"; довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за серпень 2011 року та акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за серпень 2011 року; платіжні доручення про сплату позивачем ціни товарів (послуг); подорожні листи вантажного автомобіля, виписані на перевезення будівельних матеріалів за маршрутом Львів - Перемишляни вантажними автомобілями, державна реєстрація яких здійснена на ТОВ «Пласт» (а.с.66-74, т.2). Наявність у ТОВ "Пласт" ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 07.07.2010 по 07.07.2015, основних фондів (комплекс будівель молокозаводу (виробничі та технічні будівлі, склади), транспортні засоби) і найманих працівників вказує на те, що позивач має необхідні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції та її мету.
Враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені нормою частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, які не дозволяють суду касаційної інстанції здійснювати переоцінку досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів, та з огляду на вимоги частини 2 статті 71 цього ж Кодексу, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги.
Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів. Посилання відповідача на те, що згідно з витягом з ЄДРПОУ юридичні особи ТОВ "Будівельна компанія АРС" та ТОВ "АРС Трейд" припинено 27.02.2012 та 23.01.2012 відповідно у зв'язку з визнанням банкрутом, не є підставою для висновку, що суди неправильно вирішили спір, оскільки господарські операції між цими юридичними особами та позивачем мали місце до вказаних дат, а безтоварність цих операцій з боку ДПІ в судовому процесі не доведена. Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 у справі № 2а-4334/12/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Є.А. Усенко
Судді О.В. Вербицька
І.Я. Олендер