01 грудня 2015 року м. Київ К/800/53659/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Новий стиль» до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення,
У травні 2014 року ПАТ «Новий стиль» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Новий стиль» було відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Новий стиль» було задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов приватного ПАТ «Новий стиль» задоволено. Скасовано рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/002230/2 та № 807000003/2013/002232/2 від 12.11.2013 року. Скасовано картки відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/01457 та № 807100000/2013/01458 від 12.11.2013 року.
У касаційній скарзі Харківська митниця Міндоходів, не погоджуючись з даним рішенням, посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 року.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Харківської митниці Міндоходів задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Судами встановлено, що ПАТ «Новий стиль» на виконання зовнішньоекономічного контракту № 25012011 від 25.01.2011 року, укладеного з резидентом Польщі фірмою Nowy Styl Sp.z.o.o подало до Харківської митниці Міндоходів митні декларації ІМ № 807100000/2013/054710 та № 807100000/2013/54690 від 04.11.2013 року на товар - «шпон буковий лущений, завтовшки 1,5м.м., ІІІ сорт 1110*550-1,5 куб. м. Листи лущеного шпону з букової деревини завтовшки понад 1 мм., третього сорту», митну вартість товару визначено за основним методом у розмірі 472,52 дол. США/м3 (або 349, 65 євро /м3) на загальну суму 74682,29 грн.
Для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було надано наступні документи: контракт від 25.01.2011року, специфікації від 29.10.2013 року та 31.10.2013 року, інвойси від 29.10.2013 року та 31.10.2013 року, міжнародні транспорті накладні від 30.10.2013 року, 31.10.2013 року, документи, що підтверджують перевезення товару, сертифікати погодження товару від 30.10.2013 року, лист про відсутність взаємозалежності між позивачем та постачальником.
Харківською митницею Міндоходів у зв'язку з надходженням до ВМВКТ та ЗРЗЕД запиту щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару, недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів відповідно до пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митному органі.
В електронному запиті від 04.11.2013 року декларанту повідомлялось, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України та відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, у зв'язку недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, а також, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, крім наданих: 4) виписку з бухгалтерської документації ( в разі здійснення оплати за товар, в тому числі частво),5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.
На виконання вимог митного органу, 05.11.2013 року позивач листом надав відповідь та додаткові документи: лист виробника від 05.11.2013 року та пояснення, що відповідно до умов контракту оплата відбувається з відстрочкою платежу 60 календарних днів, про що зазначено в інвойсі від 29.10.2013 року, а також повідомлено про відсутність ліцензійного чи авторського договору покупця.
Митний орган, здійснюючи контроль за правильністю визначення позивачем митної вартості товарів, застосував другий метод визначення митної вартості товарів, з вартістю 250,11 євро/м3, у зв'язку з чим прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2013/002230/2 та № 807000003/2013/002232/2 від 12.11.2013 року, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2013/01457 та № 807100000/2013/01458 від 12.11.2013 року.
Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю є ціна товару, збільшена на розмір платежів, перелічених у частині 10 цієї статті.
Згідно із частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висування письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли перелічені документи містять розбіжності, перелічені документи містять ознаки підробки, перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Судами встановлено, що іноземний контрагент позивача - резидент Польщі згідно із поданими до митного оформлення документами, є виробником імпортованого товару.
Таким чином, за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземним контрагентом, за відсутності ознак, котрі б вказували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки, відносно такої складової митної вартості товару як ціна придбання, митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними.
У митного органу виникли зауваження щодо наданого позивачем звіту про оцінку майна від 01.10.2013 року у зв'язку із тим, що цей звіт не містить відомостей про огляд товару. Проте такі висновки суперечать змісту звіту, в якому міститься посилання про здіснення експертом огляду товару, що ввозиться на митну територію позивачем.
Позивачем за умовами контракту, була здійснена оплата товару в безготівковий спосіб, що підтверджується копією платіжного доручення.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Пунктом 1 частиною 4 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митним органом необґрунтовано застосовано ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, при прийнятті оскаржуваного рішення, митним органом такого порівняння зроблено не було.
Враховуючи, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам частини 2 статті 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні, суд апеляційної інстанції вірно задовольнив позовні вимоги.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Новий стиль» до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 235-244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз