16 листопада 2015 року м. Київ К/800/5260/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоНечитайла О.М.
СуддівПилипчук Н.Г.
Ланченко Л.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Сумської митниці Державної митної служби України
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року
у справі №2а-1870/4526/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація»
до Сумської митниці Державної митної служби України
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Сумської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 13 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 08 травня 2012 року №28, №29, №30 та №31.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.
Працівники митного органу провели невиїзну документальну перевірку позивача на предмет з'ясування своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за товари, що надійшли на його адресу за вантажними митними деклараціями від 17 вересня 2009 року №805000001/2009/007557, від 29 грудня 2009 року №80500000/2009/011227, від 06 вересня 2009 року №805000009/2010/008593, від 06 жовтня 2010 року №805000009/2010/009992, від 06 жовтня 2010 року №80500000/2010/009993, від 28 лютого 2011 року №805000009/2011/002369, від 24 березня 2011 року №8050000009/2011/003509, від 29 квітня 2011 року №805000009/2011/005117, від 11 липня 2011 року №805000009/2011/008349, про що склали акт від 19 квітня 2012 року №н/0007/2/805000008/0031397624, яким встановили порушення позивачем вимог класифікації товарів згідно УКТЗЕД, у результаті чого підприємством занижено суму податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита у розмірі 71 465,12 грн. та порушення вимог пункту 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, у результаті чого, підприємством занижено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 14 293,01 грн.
За результатами перевірки митний орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 08 травня 2012 року:
№28, яким збільшив позивачу суму ввізного мита на 80 281,05 грн., з яких основний платіж - 64 224,84 грн., штрафні санкції - 16 056,21 грн.;
№29, яким збільшив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 16 056,20 грн., з яких основний платіж - 12 844,96 грн., штрафні санкції - 3 211,24 грн.;
№30, яким збільшив суму ввізного мита на 7 243,28 грн., з яких основний платіж - 7 240,28 грн., штрафні санкції - 3,00 грн.;
№31, яким збільшив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 451,05 грн., з яких основний платіж - 1 448,05 грн., штрафні санкції - 3,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки митного органу про протиправне заниження позивачем суми податкових зобов'язань зі сплати ввізного мита та заниження суми податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, у зв'язку з помилковим визначенням коду імпортованого товару за УКТЗЕД.
Суди попередніх інстанцій, скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового та митного законодавства під час митного оформлення товарів, оскільки, митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погодились із відомостями про код товару зазначеними декларантом, тому у митниці відсутні правові підстави для нарахування податкових зобов'язань у зв'язку із помилковим визначенням коду товару.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у 2009-2011 роках ввозив на територію України товар: «лимонна трава» та «каркаде (гібіскус)», які задекларував за кодами УКТЗЕД №1211909700 та №1211908500 товарної позиції 3207, ставка ввізного мита за якими становить 0 %.
Визначений товар згідно зазначених артикулів оформлявся вантажно-митними деклараціями від 17 вересня 2009 року №805000001/2009/007557, від 29 грудня 2009 року №80500000/2009/011227, від 06 вересня 2009 року №805000009/2010/008593, від 06 жовтня 2010 року №805000009/2010/009992 та №80500000/2010/009993, від 28 лютого 2011 року №805000009/2011/002369, від 24 березня 2011 року №8050000009/2011/003509, від 29 квітня 2011 року №805000009/2011/005117, від 11 липня 2011 року №805000009/2011/008349, про що склали акт від 19 квітня 2012 року №н/0007/2/805000008/0031397624.
Митний орган погодився із кодами товару згідно УКТЗЕД, що був заявлений позивачем, здійснив процедуру розмитнення і товар було ввезено на територію України.
У ході проведеної перевірки, митним органом встановлено, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару та заповненні вантажно-митних декларацій невірно вказано код класифікації товару за УКТЗЕД -№1211909700 та №1211908500, оскільки «лимонна трава» та «гібіскус сухий квітки» ввезені позивачем, повинні бути включені до товарної позиції УКТЗЕД за №1212997000, ставка мита за яким складає - 15%.
Визначення засад організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України передбачені Митним кодексом України.
За змістом пункту 35 статті 1 Митного кодексу України, пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
Пункт 19 статті 1 Митного кодексу України визначає термін «митні процедури» - як операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.
Таким чином, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.
Положеннями статті 313 Митного кодексу України також визначено, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.
У той же час, при здійсненні всіх митних процедур, у тому числі при визначенні коду товару за УКТЗЕД митні органи мають дотримуватися вимог чинного законодавства і діяти виключно у встановлених законодавством межах.
Відповідно до преамбули Закону України «Про Митний тариф України», митний тариф України - це систематизований згідно з УКТЗЕД перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.
Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.
За змістом частини 5 статті 43 Митного кодексу України, у разі ввезення на митну територію України, після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, митний контроль закінчується.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення митного оформлення ввезеного позивачем товару у 2009-2011 роках, митні процедури були здійсненні митним органом у повному обсязі та зауважень щодо заявленого коду товару у митниці не виникло. Як наслідок, митне оформлення було завершене, товар випущений у вільний обіг.
За змістом статті 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Аналіз положень наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
В свою чергу, частиною першою статті 265 Митного кодексу України визначено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Водночас, таких обставин у даній справі судами попередніх інстанцій встановлено не було.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за виключенням випадку коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у вантажній митній декларації недостовірних відомостей.
Доказів зазначення позивачем недостовірних даних в описі товару відповідачем не надано.
За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правил
На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Сумської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення.
2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року у справі №2а-1870/4526/12 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.