21 жовтня 2015 року м. Київ К/800/34430/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року
у справі № 815/2049/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Намікс»
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Намікс» (далі - ТОВ «Намікс») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №00011431550.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року, адміністративний позов ТОВ «Намікс» задоволено повністю.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 20 грудня 2013 року №0001431550.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Намікс», з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за липень 2013 року ДПІ складено акт перевірки від 9 жовтня 2013 року №2019/15-514/37549213, яким встановлено порушення позивачем ст.ст. 1, 2, 3, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.139.1.9 п.139 ст. 139, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.12 ст. 210 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість у серпні 2013 року у розмірі 5 559 677 грн.
На підставі вищевказаного акта перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2013 року №0001161550, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 5 559 677 грн. за липень 2013 року.
Позивач ініціював процедуру адміністративного оскарження, що підтверджується рішенням Головного управління Міндоходів в Одеській області від 19 листопада 2013 року №1478/10/15-32-10-02-07, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ від 18 жовтня 2013 року №0001161550 залишено без змін, а відповідну скаргу підприємства - без задоволення, а також донараховано ТОВ «Намікс» штрафні санкції у сумі 510 грн.
Крім того, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2013 року №0001161550, а також податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №0001391550 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 020 грн., прийняте на виконання рішення ГУ Міндоходів в Одеській області від 19 листопада 2013 року №1478/10/15-32-10-02-07.
Разом з тим, ДПІ було проведено камеральну перевірку щодо виявлення помилок (порушень) ТОВ «Намікс», за результатами якої складено акт від 2 грудня 2013 року №3070/15-514/37549213 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «Намікс», у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року» (далі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 ПК України, п. 4.6.7. розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492. Вказане порушення обґрунтовується тим, що у рядку 21.3 декларації, передбаченому для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби, позивачем не відображено зменшення залишку від'ємного значення за результатами документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби, у розмірі 5 559 677 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ від 18 жовтня 2013 року №0001161550, в результаті чого платником завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (р. 21 декларації) на суму ПДВ у розмірі 5 559 677 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахування та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (р. 25 декларації) на суму 5 559 677 грн.
На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №0001431550, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6 949 596,25 грн., в тому числі за основним платежем - 5 559 677 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 389 919,25 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п.200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року №1492, встановлено, що рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.
Відповідно до п.54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно пп.54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
Відповідно до п.54.5 ст. 54 цього Кодексу якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Зі змісту п.58.1 ст. 58 ПК України слідує, що реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення суми грошових зобов'язань або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків відбувається шляхом прийняття цим органом відповідного податкового повідомлення-рішення.
Ст. 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Крім того, п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, правові наслідки зменшення контролюючим органом платнику податку від'ємного значення суми податку на додану вартість наступають лише з моменту закінчення процедури адміністративного або судового оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення. З огляду на той факт, що за встановленим чинним законодавством механізмом розрахунку суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість впливає на розмір суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, відповідне коригування від'ємного значення суми податку на додану вартість у податковій звітності має також відбуватись лише після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент подання ТОВ «Намікс» податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року грошове зобов'язання, донараховане йому за результатом зазначеної документально перевірки, виступало предметом процедури адміністративного, а потім і судового оскарження.
Слід зазначити, що рішенням суду, яке набрало законної сили, адміністративний позов ТОВ «Намікс» задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 18 жовтня 2013 року №0001161550 та від 20 грудня 2013 року №0001391550 (ухвала Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2015 року № К/800/7757/15 по справі № 815/21/14).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №00011431550, прийнятого на підставі висновків акта камеральної перевірки від 2 грудня 2013 року №30710/15-514/37549213, оскільки ТОВ «Намікс» правомірно визначено показники у рядку 21.3 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев
Н.Є. Маринчак