19 листопада 2015 року м. Київ К/800/37870/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
за участю:
секретаря судового засідання Чайки О.С.
представника позивача Сивенка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2014
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014
у справі №818/661/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина»
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Горобина» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Горобина») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 №0001252204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 8597646,00 грн., з яких 5731764,00 грн. - основний платіж та 2865882,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлені порушення позивачем вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст.188, п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200, п. п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 5731765,00 грн. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Горобина» придбавало та реалізовувало за договорами комісії на експорт товари, отримані від постачальників: ТОВ «Донметсплав» - сплави алюмінію у чушках на суму 921000,00 грн., у тому числі ПДВ - 153500,00 грн.; ТОВ «НВО Нафтогазова техніка» - насоси відцентровані нафтові на суму 14654514,40 грн., у тому числі ПДВ - 2442419,20 грн.; ПАТ «Сумський фарфоровий завод» - двоокис титану на суму 288600,00 грн., у тому числі ПДВ - 48100,00 грн.; ТОВ «Сумська фарфорова фабрика» - посуд фарфоровий на сумі 6053798,21 грн., ПДВ - 1008966,36 грн.; ТОВ «Укрпласт-Трейд» - двоокис титану на суму 158158,00 грн., ПДВ - 26359,67 грн.; ЗАТ «Агропродукт» - м'ясо (яловичину) на суму 646000,01 грн., ПДВ - 107666,67 грн.; ТОВ «Продекспортгруп» - тканину та двоокис титану на суму 1177769,13 грн., ПДВ - 196294,85 грн.; ТОВ «Себоплюс» - тканину на суму 1518747,58 грн., ПДВ - 253124,60 грн.; ТОВ «Намтар» - тканину на суму 3289316,94 грн., ПДВ - 548219,49 грн.; ТОВ «Сумитекстильторг» - тканину на суму 5682685,74 грн., ПДВ - 947114,29 грн. У більшості випадків поставок, товар не транспортувався на склад ТОВ «Горобина», а відвантажувався комісіонеру зі складу постачальника чи виробника цього товару. Таким чином, фактично операції із придбання відбувались без фактичної участі ТОВ «Горобина». Реалізація вищезазначених товарів за межі митної території України за період з 01.07.2012 по 31.08.2013 здійснена відповідно до вантажно-митних декларацій (перелік вантажно-митних декларацій наведений в акті перевірки) на загальну фактурну вартість 29672413,00 грн. Перевіркою встановлено, що по операціях з придбання вищезазначених товарів у постачальників, витрати ТОВ «Горобина» з урахуванням податку на додану вартість склали у сумі 34390590,00 грн., що на 4718177,00 грн. більше від суми реалізації товарів. Тобто, ТОВ «Горобина» у зв'язку з придбанням товарів, реалізованих на експорт, понесло більше витрат по даних господарських операціях, чим отримало виручки від реалізації, внаслідок чого відсутні економічні вигоди.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
У пп. 14.1.218 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначено, що ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.
Згідно з пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
У відповідності до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, з аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що діяльність особи, пов'язана з реалізацією товарів, надання послуг повинна бути направлена на отримання доходу, що є метою одержання економічного ефекту від результатів господарської діяльності (діловою метою). Зв'язок витрат платника податків із його господарською діяльністю є однією з основоположних засад, з якими законодавець пов'язує можливість віднесення витрат на оплату товарів (послуг) до складу валових витрат, а сум ПДВ у їх ціні до складу податкового кредиту.
Відповідність операції з придбання товарів (робіт, послуг) цілям господарської діяльності є необхідною умовою включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а ПДВ у їх ціні - до складу податкового кредиту. Отже, завідома для платника податків збитковість господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку валових витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності. Разом з тим, збитковість господарської операції, в тому числі і завідома, може бути обумовлена об'єктивними причинами, через які така операція є виправданою і в цілому відповідає загальновизнаним правилам ведення господарської діяльності.
Як свідчать матеріали справи, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентами не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти. Зокрема, в результаті здійснення господарських операцій з реалізації на експорт товару ціна на товар (без ПДВ) склала в загальному розмірі 34572899,04 грн., собівартість реалізованих товарів становить 33343106,51 грн.
При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримав прибуток, що відображено у податковому обліку платника податків на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Вказані обставини спростовують висновок податкового органу про проведення позивачем збиткової діяльності та недотримання основної мети господарської діяльності - одержання прибутку від операцій з постачання товарів (мінеральних добрив) за межі митної території України.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров