"16" листопада 2015 р. м. Київ К/800/43646/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоНечитайло О.М.
СуддівЛанченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал Адміністратор пенсійних фондів»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року
у справі № 2а-3083/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал Адміністратор пенсійних фондів»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал Адміністратор пенсійних фондів» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 05 червня 2012 року позовні вимоги задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2011 року №0031481510.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 липня 2013 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.
Працівники контролюючого органу провели камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача, про що склали акт від 26 жовтня 2011 року №3572/15-127/32984182, яким встановили порушення позивачем вимог статті 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, що виразилось у неправомірному включенні до рядку 06.6 декларації від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду.
За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2011 року №0031481510, яким зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року у розмірі 1 502 421,00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач відобразив у податковій звітності за ІІ квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток з урахуванням від'ємного значення минулих податковий періодів.
За висновками податкового органу, у зв'язку з набранням чинності 01 квітня 2011 року розділу ІІІ Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на облік у ІІ - ІІІ кварталах 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, крім того, що виник за наслідками діяльності у І кварталі 2011 року у відповідності до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу від'ємного значення ІІ-ІІІ кварталів 2011 року не включається від'ємне значення 2010 року.
Отже, спір між сторонами виник з приводу правомірності застосування приписів пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, яким визначені особливості застосування у 2011-2012 роках пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.
Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції про те, що у другому кварталі 2011 року враховується тільки те від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, при цьому, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.
Так, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.
Водночас, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 01 квітня 2011 року норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Пунктом 6.1 статті 6 вказаного Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою було визначено обмеження щодо врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року.
Як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 вказаного Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися.
При цьому, прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.
Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 01 січня 2011 року так і суми, які виникли у попередніх роках.
Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01 січня 2011 року.
За наведених обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно того, що до складу валових витрат другого, другого-третього календарних кварталів 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворились у попередніх періодах.
З огляду на викладене, доводи податкового органу про завищення позивачем у ІІ кварталі 2011 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 502 421,00 грн. не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Крім того, відомості податкових декларацій, яким задекларовано від'ємне значення попередніх податкових періодів, що увійшли до складу ІІ кварталу 2011 року відповідачем не спростовані та правомірність формування зазначених відомостей підтверджуються матеріалами попередніх податкових перевірок, акти про проведення яких наявні у матеріалах справи.
Враховуючи вказане та керуючись приписами статті 226 КАС України, відповідно до якої, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФГ Капітал Адміністратор пенсійних фондів» задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі № 2а-3083/12/2670 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2012 року у справі № 2а- 3083/12/2670.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.