01 грудня 2015 року Справа № 876/10780/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.
за участю секретаря Корнієнко О. А.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Агробудмеханізація» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року по справі № 819/1946/15 за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Тернопільському районі до Товариства з додатковою відповідальністю «Агробудмеханізація» про стягненню заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
8 липня 2015 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Агробудмеханізація», яким просить стягнути з відповідача 5450,66 грн.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Агробудмеханізація" на користь Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі 5450,66 грн заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З таким рішенням суду не погодився відповідач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивачем не надано жодних доказів того, що станом на 25 червня 2014 року існувала заборгованість Товариства з додатковою відповідальністю «Агробудмеханізація» перед Управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільському районі по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за 2010 рік; позивачем позовні вимоги заявлені поза межами строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення. Просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Позивач явку свого представника не забезпечив, хоч і був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає слухати справу в його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга належить до часткового задоволення з наступних підстав.
Вивчивши матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачу направлялися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 1 та Списком № 2 з червня 2014 року до травня 2015 року.
Станом на 23 червня 2015 року у Товариства з додатковою відповідальністю «Агробудмеханізація» перед Управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільському районі є заборгованість по відшкодуванню фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка підлягає стягненню в судовому порядку за період з 25 червня 2014 року до 23 червня 2015 року в сумі 5450,66 грн.
Факт наявності такої заборгованості підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій та карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2.
Станом на час розгляду справи, сума коштів, вказана у розрахунку, не відшкодована.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року із змінами і доповненнями, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, пенсії застрахованим особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Згідно з пункту 3 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислення страхових внесків територіальними відділеннями Пенсійного фонду України здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах - для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з пунктом 6.4 цієї Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Відповідно до пункту 6.5 вказаної Інструкції, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Пунктом 6.7 Інструкції встановлено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року у разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки нормами законодавства передбачено механізм зарахування сум, що надходять від страхувальника, виключно у порядку календарної черговості, позивач правомірно зарахував суми платежів на погашення заборгованості попередніх періодів. Враховуючи те, що суми платежів, згідно платіжних доручень від 25 червня 2014 року, від 5 серпня 2014 року, від 29 серпня 2014 року, від 26 вересня 2014 року, від 7 листопада 2014 року, від 8 грудня 2014 року, від 12 січня 2015 року, від 9 лютого 2015 року, від 10 березня 2015 року, від 6 квітня 2015 року, від 12 травня 2015 року, від 8 червня 2015 року зараховані на погашення заборгованості за 2010 рік, у відповідача залишається непогашеною заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 25 червня 2014 року до 23 червня 2015 року.
Вивчивши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Так відповідно до наявного в матеріалах справи Рішення №7 від 30 березня 2012 року позивачем надано відповідачу розстрочку сплати заборгованості в сумі 45443,35 грн в період з 20 квітня 2012 року до 20 січня 2017 року.
Відтак до закінчення періоду сплати розстроченої заборгованості позивач самовільно зарахував суми платежів на погашення заборгованості попередніх періодів.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до статті 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 94, 98, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Агробудмеханізація» задоволити повністю.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року по справі № 819/1946/15 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Кузьмич С. М.
Судді Гулид Р. М.
ОСОБА_2
Повний текст постанови складено 4 грудня 2015 року