08 грудня 2015 року Справа № 876/6714/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Сеника Р.П., Обрізка І.М.
за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 2 червня 2015 року у справі за позовом Громадської організації «Новий Львів» в особі керівника ОСОБА_1 до виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіакр-Львів», Товариство з обмеженою відповідальністю «Міра і К», Товариство з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ», Львівське комунальне АТП №1, ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство-14630» про визнання протиправним та скасування рішення,-
18.03.2015 року позивач - Громадська організація «Новий Львів» в особі керівника ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №115 від 10.03.2015 року «Про тимчасове встановлення часу дії посвідчень пільгових категорій пасажирів у міському автотранспорті».
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 2 червня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №115 від 10.03.2015 року «Про тимчасове встановлення часу дії посвідчень пільгових категорій пасажирів у міському автотранспорті». В решті позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, фактично обмежив дію передбачених законами України пільг для окремих категорій громадян, що є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист.
Суд першої інстанції зазначив, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.05.2015 року №308 визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету від 10.03.2015 року №115. Відтак, на цей час відсутні підстави для його скасування.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, виконавчий комітет Львівської міської ради оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 2 червня 2015 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, з яких би вбачалося, що громадська організація «Новий Львів» об'єднує певні пільгові категорії громадян, яких стосується оскаржуване рішення виконавчого комітету. Також відсутні документи з приводу того, що певні пільгові категорії громадян уповноважили цю громадську організацію на представлення інтересів її членів.
Позивачем не доведено, що оскаржуване рішення виконавчого комітету застосовується щодо громадської організації «Новий Львів» чи її членів. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що позивач є суб'єктом правовідносин, в яких буде застосовано оскаржуване рішення виконавчого комітету.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягають до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 115 від 10.03.2015 р. «Про тимчасове встановлення часу дії посвідчень пільгових категорій у міському автотранспорті», відповідно до якого тимчасово, до 01.06.2015 року, встановлено час дії посвідчень на безоплатний проїзд пільговим категоріям пасажирів у міському автотранспорті з 10.00 год. до 16.00 год. Контроль за виконанням цього рішення покладено на першого заступника міського голови (а.с.4).
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В силу п.п.10 п.«а» ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством.
Статтею 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що забезпечення організації пасажирських перевезень, зокрема, на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
Законами України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства», 16 грудня 1993 № 3721-XII «Про основи соціального захист) ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», 28 лютого 1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 23 березня 2000 № 1584-ІІІ «Про жертви нацистських переслідувань», постановою Кабінету Міністрів України «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17.05.1993 року №354 та деякими іншими певним категоріям громадян надано право безплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також автобусами приміських і міжміських маршрутів.
У відповідності до вимог ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Частиною 2 ст.29 Закону України «Про автомобільний транспорт» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Згідно ст.102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, в тому числі - компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з аналізу вказаних норм та обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач фактично обмежив дію передбачених законами України пільг для окремих категорій громадян, що є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист.
Разом з тим, відсутні підстави для скасування рішення виконавчого комітету №115 від 10.03.2015 року «Про тимчасове встановлення часу дії посвідчень пільгових категорій пасажирів у міському автотранспорті», оскільки рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.05.2015 року №308 вказане рішення визнано таким, що втратило чинність.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст160, ст.ст.195,196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 2 червня 2015 року у справі №461/3145/15-а за позовом Громадської організації «Новий Львів» в особі керівника ОСОБА_1 до виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіакр-Львів», Товариство з обмеженою відповідальністю «Міра і К», Товариство з обмеженою відповідальністю «Успіх БМ», Львівське комунальне АТП №1, ПАТ «Львівське автотранспортне підприємство-14630» про визнання протиправним та скасування рішення - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Р.П. Сеник
ОСОБА_2
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 08.12.2015 року.