02 грудня 2015 рокусправа № 804/9866/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.
суддів: Кругового О.О. Нагорної Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства
«Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний
інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади»,
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 08 вересня 2015 року
у справі № 804/9866/15
за позовом Управління Пенсійного фонду України
в Жовтневому районі міста Дніпропетровська,
вул. Писаржевського, 1-А, м. Дніпропетровськ, 49000;
до відповідача Державного підприємства
«Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний
інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади»,
вул. Писаржевського, 1-А, м. Дніпропетровськ, 49600;
про стягнення, -
встановив: Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Дніпропетровська подано позов до Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади» про стягнення 30.710,73 грн. по фінансуванню різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року N 1977-XII.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Горбалінський В.В.) своєю постановою від 08 вересня 2015 року позов задовольнив.
Постанова суду мотивована тим, що в силу приписів статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року N 1977-XII встановлені виплати є спеціальним платежем, встановленим для обмеженого кола суб'єктів, та направленим на відшкодування витрат Пенсійного фонду України. По 18 науковим працівникам за січень-червень 2015 року Державним підприємством «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади» допущено заборгованість, яка підлягає стягненню.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Державне підприємство «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади», Відповідач, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що на Конституційному та державному рівні визначено пріоритет Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV перед іншими законодавчими актами.
Види пенсійних виплат у цьому Законі є вичерпними і ніякого розмежування пенсійних виплат Законом не передбачено.
Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року N 1977-XII, Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року N 372, суперечать вимогам Конституції України, чинному законодавству України.
Державне підприємство «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади» не може бути відповідальним за Конституційні гарантії держави.
Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нову постанову суду. В позові відмовити.
Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні Сторони не скористались.
Державне підприємство «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади», Позивач, адресованою апеляційному адміністративному суду письмовою заявою клопотав про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у службовому відрядженні.
В той же час, в силу приписів статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.
Неможливість забезпечити явку законного представника заявник не обґрунтував. Клопотання відхилено судом.
З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обставини справи: як встановлено судом першої інстанції, відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року N 1977-XII, Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року N 372, Державному підприємству «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади» належало до відшкодування 30.710,73 грн. витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року N 1977-XII.
Детальний помісячний розрахунок цих сум із зазначенням осіб, яким виплачено пенсію, наведено у довідці (а. с. 7).
Стягнення 30.710,73 грн. по фінансуванню різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року N 1977-XII, стало предметом судового позову.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.
За позицією заявника апеляційної скарги, про що зазначено вище, законодавством встановлені єдині форма та вид пенсійного забезпечення. Пенсії не можуть бути розділені на пенсії, призначені науковим працівникам, та «інші» пенсії .
Законодавством не передбачено, відповідно, і поняття «різниці між сумою пенсій».
Поза сумнівом, відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 статті 92 Конституції України встановлює, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV (зі змінами та доповненнями) має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
В той же час, згідно з абзацом другим пункту 13 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується відповідно до умов, передбачених Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року N 1977-XII, Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року N 372, Державному підприємству «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади» належало відшкодування 30.710,73 грн. витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року N 1977-XII.
Детальний помісячний розрахунок цих сум із зазначенням осіб, яким виплачено пенсію, наведено у Довідці. Розрахунок суми заборгованості Позивачем не оскаржувався та не спростований.
В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості імені ОСОБА_1» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у справі № 804/9866/15 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: О.В. Юхименко
Суддя: О.О. Круговий
Суддя: Л.М. Нагорна