ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
07 грудня 2015 року № 826/19211/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., суддів: Арсірій Р.О., Кузьменка В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особаДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"
провизнання дій неправомірними, скасування постанов ВП № 47584024 від 13.08.2015 та ВП № 48497286 від 19.08.2015, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", про визнання дій неправомірними, скасування постанови ВП № 47584024 від 13.08.2015 та зобов'язання вчинити дії.
17.09.2015 позивачем через канцелярію суду подана заява про збільшення позовних вимог, якою позовні вимоги доповнено вимогою щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 48497286 від 19.08.2015. Зазначені уточнення прийняті судом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було добровільно розпочато погашення кредитної заборгованості в межах семиденного строку для самостійного виконання рішення, визначеного постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 47584024 від 18.05.2015, яка була отримана позивачем 11.06.2015. Також позивач посилався на те, що державним виконавцем не було вчинено дій спрямованих на примусове виконання рішення суду та постанова ВП № 47584024 від 13.08.2015 була прийнята з порушенням встановлених чинним законодавством строків.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на позов відповідач обґрунтовує тим, що позивачем добровільно не було виконано обов'язку щодо сплати заборгованості у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», що стало підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів ухвалила продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час розгляду справи колегія суддів,-
18.05.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47584024, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 752/151/15-Ц від 05.05.2015 виданого Голосіївським районним судом міста Києва про "стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ідентифікаційний код 00039019, заборгованості у сумі 1669368,40 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 50098079,55 гривень."
Пунктом 2 резолютивної частини зазначеної постанови боржнику встановлено 7-денний строк з дня отримання (винесення) постанови для самостійного виконання рішення.
20.05.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №47584024, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 50 098 079,55 грн.
03.08.2015 до відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від ПАТ "Укрсоцбанк" надійшла заява про повернення виконавчого документу стягувачеві, в якій було викладено прохання повернути виконавчий документ стягувачеві на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".
13.08.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 47584024 про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 5 009 807,95 грн.
17.08.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову ВП № 47584024 про повернення виконавчого документу стягувачеві, якою повернуто виконавчий документу стягувачеві, а постанову ВП № 47584024 від 13.08.2015 про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження.
19.08.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 48497286, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови ВП № 47584024 виданої 13.08.2015 відділом примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
ОСОБА_1 не погоджуючись з постановами ВП № 47584024 від 13.08.2015 про стягнення виконавчого збору та ВП № 48497286 від 19.08.2015 про відкриття виконавчого провадження та вважаючи їх такими, що підлягаю скасування, також вважаючи, що арешт накладений на його майно державним виконавцем має бути знятий звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 25 зазначеного Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Отже, у випадку невиконання боржником рішення за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у встановлений державним виконавцем строк, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.
Таким чином, виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.02.2013 у справі № К/9991/39768/12 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 у справі № 826/1923/13-а.
Позивач позовній заяві зазначає про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 47584024 від 18.05.2015, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 752/151/15-Ц від 05.05.2015 виданого Голосіївським районним судом міста Києва була ним отримана 11.05.2015.
Як на підтвердження факту добровільного виконання рішення суду ним у 7-ми денний строк з моменту отримання зазначеної постанови позивач посилається на факт того, що 18.06.2015 ним було перераховано ПАТ "Укрсоцбанк" частину суми заборгованості у розмірі 200 000, 00 грн. що підтверджується квитанцією № FJB1516902600125 від 18.06.2015
З аналізу зазначеної квитанції судом встановлено, що платником за нею є - ОСОБА_2, отримувачем - позивач, а призначенням платежу зазначено - внесення готівки на рахунки фізичної особи (не карткові) ЗГ ДОВ № 1405 від12.06.2015.
Представник позивача у судовому засіданні не змогла надати пояснення щодо того, яким саме чином квитанція № FJB1516902600125 від 18.06.2015 підтверджує факт сплати позивачем заборгованості ПАТ "Укрсоцбанк", тільки зазначив про те, що в подальшому грошові кошти перераховані відповідно до зазначеної квитанції, були списані на погашення заборгованості позивача перед ПАТ "Укрсоцбанк", водночас доказів на підтвердження зазначеного факту суду не надала.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту повідомлення відповідача про факт вчинення дій спрямованих на добровільне виконання рішення за яким було відкрито виконавче провадження № 47584024.
Інших доказів на підтвердження факту вчинення дій спрямованих на добровільне виконання рішення за яким було відкрито виконавче провадження № 47584024 у межах строку визнаного постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 47584024 від 18.05.2015 позивачем суду надано не було.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на зазначене у суду відсутні підстави для висновку про те, що позивачем рішення з примусового виконання кого було відкрито виконавче провадження № 47584024 було виконано у строку встановлений для його добровільного виконання.
Щодо посилань позивача на факт того, що постанова ВП № 47584024 від 13.08.2015 про стягнення виконавчого збору не була прийнята на наступний день, після завершення строку для добровільного його виконання, як на обставину, яка зумовлює наявність підстав для скасування зазначеної постанови суд звертає увагу на те, що положеннями чинного законодавства встановлено момент виникнення у державного виконавця права на стягнення з боржника виконавчого збору та воно обмежено лише моментом закінчення відповідного виконавчого провадження.
З огляду викладене суд дійшов висновку про наявність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору та винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого бору ВП № 47584024 від 13.08.2015.
Пунктом 1 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.
Частиною шостою статті 28 зазначеного Закону встановлено, що у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Виконавче провадження № 47584024 було закінчено на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з надходженням від стягувача - ПАТ "Укрсоцбанк" заяви про повернення виконавчого документу стягувачеві.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що у відповідача були наявні правові підстави для видання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 48497286 від 19.08.2015.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином обов'язковою умовою для відновлення порушеного права позивача має існувати факт його порушення з боку органів державної влади.
Позивачем доказів на підтвердження факт звернення до відповідача з заявою про зняття арешту з майна накладеного постановою постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №47584024 від 20.05.2015 суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту, при цьому бездіяльність відповідача щодо не зняття зазначено арешту при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві позивачем не оскаржується.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача зняти арешт накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №47584024 від 20.05.2015.
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.П. Огурцов
Судді Р.О. Арсірій
В.А. Кузьменко