№ К-16063/06
22 березня2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2006р.
у справі№ 17/114 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом закритого акціонерного товариства «Оветрі»
до Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області
про зобов'язання вчинити дії та визнання недійсним запису про наявність податкової застави в Державному реєстрі застав рухомого майна
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005 р., залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 р., позов задоволено частково: суд спонукав Орджонікідзевську ОДПІ виключити з Державного реєстру застав рухомого майна запис про перебування активів ЗАТ «Оветрі» у податковій заставі та визнав недійсним запис про наявність податкової застави активів ЗАТ «Оветрі» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстрований в Державному реєстрі застав рухомого майна 14.09.2000 р.
Судові рішення вмотивовані тим, що оскільки ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2002 р. порушено провадження за заявою прокурора м. Орджонікідзе в інтересах держави в особі Орджонікідзевської ОДПІ про визнання ЗАТ «Оветрі» банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів позивача, відповідно до ст.1, частини 2 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та пункту 1.17 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова застава на активи позивача, запроваджена 14.09.2000 р. згідно відповідного запису в Державному реєстрі застав рухомого майна, зупинена, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний виключити з Державного реєстру застав рухомого майна зазначений запис про податкову заставу.
Рішення господарського суду від 03.11.2005 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 р. не містять вказівки, стосовно яких позовних вимог в позові відмовлено.
В касаційній скарзі Орджонікідзевська ОДПІ просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 8.7 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ / далі за текстом - Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ /.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, вважаючи останню безпідставною.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстроване публічне обтяження - податкова застава активів ЗАТ «Оветрі» датою виникнення 13.01.2000 р. та датою реєстрації 14.09.2000 р., обтяжувач - Орджонікідзевська ОДПІ.
Визнаючи цей запис недійсним, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що податкова застава щодо активів позивача припинилась з введенням ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2002 р., якою порушено провадження у справі про банкрутство позивача, мораторію на задоволення вимог кредиторів, та продовженням процедур банкрутства станом на дату розгляду судом даного спору. При цьому суд послався на визначення мораторію статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» /в редакції, чинній на дату порушення провадження у справі про банкрутство / як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів / обов'язкових платежів /, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів / обов'язкових платежів /, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, а також на пункт 1.17 ст.1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, згідно якого податкова застава є способом забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк.
З таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій не можна погодитися, оскільки він не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.
Даючи визначення мораторію в статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», його зміст законодавець розкриває в статті 12 цього Закону, відповідно до частини 3 якої в редакції, що діяла станом на 07.02.2002 р., протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка / штраф, пеня /, інші фінансові / економічні / санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів /обов'язкових платежів/.
Згідно частини 1 ст.23 цього Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.
Таким чином, зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зобов'язань щодо сплати податків і зборів / обов'язкових платежів /, як суть мораторію стосується зупинення нарахування неустойки та інших фінансових / економічних / санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів / обов'язкових платежів /.
Інститут податкової застави врегульований статтею 8 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, пунктом 8.7 якої визначені підстави зупинення податкової застави. Згідно підпункту «з» підпункту 8.7.1 цього пункту активи платника податків звільняються з податкової застави, зокрема, з дня прийняття окремого рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.
До настання хоча б однієї з подій, передбачених пунктом 8.7 ст.8 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, податкова застава на активи платника податків, щодо якого порушена справа про банкрутство, діє згідно правил зазначеної статті. Таке не суперечить абзацу третьому преамбули Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскільки встановлені ним обмеження щодо дії цього Закону в разі запровадження стосовно платника податків процедур, визначених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», стосуються лише питань погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з такого платника податків.
Оскільки виключення запису щодо податкової застави активів позивача з Державного реєстру обтяжень рухомого майна можливе за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених пунктом 8.7 ст.8 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, встановлення яких не було предметом дослідження в судовому процесі при розгляді справи судами попередніх інстанцій, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неповне встановлення обставин справи відповідно до предмету спору призвело до ухвалення незаконних судових рішень, що є їх підставою для скасування згідно ст.227 КАС України.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, всебічно та повно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до чинного законодавства.
Керуючись ст.ст.220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області задовольнити частково, скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005 р., а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.І.
Голубєва Г.К.
Костенко М.І.
Маринчак Н.Є.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.