"02" грудня 2015 р. Справа № 920/854/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Пушай В.І. , суддя Істоміна О.А.
при секретарі Крупа О.О.
за участю представників сторін:
прокурора Х/о - ОСОБА_1, посвідчення №032167 від 11.02.15 р.;
позивача - ОСОБА_2, за довіреністю №92 від 25.11.15 р.;
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, ТОВ "Горобина", м. Суми (вх. №4590 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 25.08.15 року у справі № 920/854/15
за позовом Заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина", м. Суми
про стягнення 828929,27 грн.
Прокурор в інтересах позивача звернувся з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача 617110,16 грн., в тому числі 516500,44 грн. заборгованості з орендної плати за березень 2015 року, квітень 2015 року відповідно до укладеного між сторонами договору оренди № 28 від 25.12.1992 року, 100609,72 грн. пені.
З урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог №10-03-03482 від 25.08.2015 року, у зв'язку із зміною суми заборгованості по орендній платі, позивач просив суд стягнути з відповідача 828929,27 грн., в тому числі 651649,14 грн. боргу з орендної плати за період з травня 2015 року по липень 2015 року, відповідно до укладеного між сторонами договору оренди №28 від 25.12.1992 року, 177 280,13 грн. пені за період з 13.05.2013 року по 20.08.2015 року.
Рішенням господарського суду Сумської області від 25.08.2015 року по справі №920/854/15 (суддя Заєць С.В.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 121, код 31162928) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/1, код 21124686) 651649,14 грн. основного боргу, 176 997,86 грн. пені.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 282,27 грн. пені - в позові відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Горобина" в доход державного бюджету України 16578,58 грн. судового збору.
Відповідач, ТОВ "Горобина", не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм процесуального права при його прийнятті.
Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2015 року по справі №920/854/15 в частині стягнення з Товариства 621649,14 грн. основного боргу та пені у розмірі 98368,07 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в іншій частині залишити рішення без змін.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що заяви про збільшення позовних вимог стосувалися лише кількісних показників заявленої заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій за одним і тим же договором оренди державного майна. Тобто, на думку позивача, предмет позову та підстава в даному випадку не змінилися, тому твердження апелянта щодо помилковості застосування судом норм ст. 22 ГПК України є необгрунтованими.
Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Горобина", а рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2015 року по справі №920/854/15 залишити без змін.
Прокуратура надала заперечення на апеляційну скаргу, в якому посилається на законність та обгрунтованість рішення. Зазначає, що збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язане з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача та задоволенням його клопотань про відкладення розгляду справи, правову позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі і нових доказів останнім не надано, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.
Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25 грудня 1992 року між сторонами було укладено договір оренди №28 цілісного майнового комплексу Сумського лікеро-горілчаного заводу.
До вищезазначеного договору вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод, а саме від 13.02.2002 року, від 26.12.2003 року, від 17.05.2006 року, від 27.12.2006 року, від 09.11.2011року.
Рішенням господарського суду Сумської області від 11.09.2012 року у справі № 5021/1192/12, було визнано укладеною додаткову угоду від 26.12.2011 року, якою строк дії договору оренди цілісного майнового комплексу Сумського лікеро-горілчаного заводу продовжено до 25.12.2018 року.
Рішенням господарського суду Сумської області від 15 квітня 2013 року у справі №920/420/13, було визнано укладеним договір про внесення змін до договору оренди державного майна від 25.12.1992 року №28 цілісного майнового комплексу Сумського лікеро-горілчаного заводу, що укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Горобина".
Рішення господарського суду Сумської області від 15 квітня 2013 року по справі №920/420/13 залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2013 року.
Відповідно до пункту 1 договору, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства Сумського лікеро-горілчаного заводу (надалі Підприємство), вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, станом на 31.10.2012, становить 8509006,00 грн (вісім мільйонів п'ятсот дев'ять тисяч шість грн. 00 коп.).
Приписами пункту 3.1. договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2013 року 177093грн. 69 коп. (сто сімдесят сім тисяч дев'яносто три грн. 69 коп.).
Орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.2. договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не своєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 651649,14 грн. за період з травня 2015 року по липень 2015 року.
Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог і стягнення заборгованості з орендної плати за період з травня 2015 року по липень 2015 року з посиланням на те, що заборгованість по орендній платі за березень - квітень 2015 року, яка є предметом спору, погашена. Відповідач стверджував, що позивач всупереч приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, після початку розгляду справи по суті змінив предмет позову, збільшивши період стягнення заборгованості з орендної плати, а саме: натомість стягнення боргу за період з березня по квітень 2015 року просить суд стягнути борг за період з травня 2015 року по липень 2015 року.
Проте судом першої інстанції обгрунтовано та правомірно зазначено в рішенні, з чим погоджується і судова колегія апеляційної інстанції, що в даному випадку мала місце нова ціна позову, оскільки суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог №10-03-03482 від 25.08.2015 року відповідно до ст. 22 ГПК України.
Факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу за травень 2015 року в сумі 30000,00 грн. та за червень - липень 2015 року чи аргументованих заперечень проти вимог позивача відповідачем не надано.
Тож з урахуванням викладеного, суд першої інстанції розглядав позовні вимоги щодо стягнення боргу з орендної плати за період з травня 2015 року по липень 2015 року в сумі 651649,14 грн. та обґрунтовано визнав їх такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені здійснюється до моменту повної сплати орендарем заборгованості з орендної плати.
Згідно з поданим позивачем розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 177280,13 гр. за період з 13.05.2013 року по 20.08.2015 року за несвоєчасну сплату орендної плати.
Суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо неправомірності стягнення пені, оскільки пунктом. 3.4. договору передбачено, що нарахування пені здійснюється до моменту повної сплати орендарем заборгованості з орендної плати.
Суд першої інстанції перевіривши нарахування пені позивачем, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 282,27 грн. пені нарахованої за період з 13.05.2013 року по 19.05.2014 року (у зв'язку зі спливом строку позовної давності) та задоволення вимоги щодо стягнення пені в сумі 176997,86 грн. за період з 16.06.2014 року по 20.08.2015 року враховуючи факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, з чим погоджується і судова колегія апеляційної інстанції.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2015 року по справі №920/854/15 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду господарського суду Сумської області від 25.08.2015 року по справі №920/854/15 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 07.12.15
Головуючий суддя Плужник О.В.
Суддя Пушай В.І.
Суддя Істоміна О.А.