ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
06 березня 2007 р. № К-10083/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.І.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Сорокіній Л.В.
за участю представників:
позивача: Гуш Н.Ф., дов. № 004 від 01.03.2007 р.
Сурков М.С., дов. № 005 від 01.03.2007 р.
відповідача: не з'явились
розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід 08.06.2005 р.
та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2005 р.
у справі№ А-14/6 господарського суду Івано-Франківської області
за позовомТоваристваз обмеженою відповідальністю«Канва»
до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «Канва» звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Івано-Франківську № 0006012312/0 від 30.07.2004 р. та № 0008182312/0 від 13.12.2004 р.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2005 р. позов ТОВ «Канва» задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську № 0006012312/0 від 30.07.2004 р. про донарахування позивачу 37 012 грн. податку на прибуток і застосування штрафних санкцій на суму 13 240 грн. та № 0008182312/0 від 13.12.2004 р. про збільшення фінансових санкцій на суму 836 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що податковим органом зроблено безпідставний висновок про неправомірність віднесення позивачем на валові витрати маркетингових послуг, оскільки ці витрати підтверджуються доказами та використані в господарській діяльності позивача, а тому відповідно до вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» їх вартість включена до валових витрат, віднесення ж курсових різниць до валових витрат відповідає вимогам пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 цього Закону.
Щодо висновку податкового органу про безпідставне зменшення позивачем оподаткованого прибутку на суму проведених амортизаційних витрат (35 015 грн.), то він, на думку суду, не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки вартість маркетингових послуг безпосередньо пов'язана з придбанням основних фондів, а тому правомірно віднесена до збільшення другої групи і включена до розрахунку амортизаційних відрахувань в податковому обліку відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Не погоджуючись з вище вказаними судовими рішеннями, ДПІ в м. Івано-Франківську оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі.
В судове засідання представники відповідача (скаржника) не з'явились, не зважаючи на те, що були належно повідомлені про день, місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке мається в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України, неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Позивач - ТОВ «Канва» в запереченні на касаційну скаргу та в судовому засіданні представники позивача просили залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судами встановлено, що фактичною підставою для винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував акт документальної перевірки ТОВ «Канва» від 29.07.2004 р. № 671/23-1-13646525, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 , пп. 7.3.3, 7.3.6 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.9.1, 7.9.2 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, завищення валових витрат в періоді, що перевірявся, на суму отриманих маркетингових послуг в розмірі 72 000 грн., суму курсових різниць в розмірі 17 256 грн. та заниження оподатковуваного прибутку на суму проведених амортизаційних витрат в розмірі 35 015 грн.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат підприємства відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Судами встановлено, що між позивачем та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір від 10.07.2002 р. про надання маркетингових послуг, а також після надання маркетингових послуг підписаний акт виконаних робіт від 02.01.2003 р.
Проте, податковим органом з валових витрат позивача вартість отриманих маркетингових послуг в сумі 72 000 грн., що були надані ОСОБА_1, виключена в зв'язку з тим, що останній для укладення договорів реалізації оцтової кислоти не виїжджав за межі України, а також, що ОСОБА_1 є працівником підприємства позивача.
Суди, задовольняючи позов в цій частині, вірно виходили з того, що відсутність виїзду за межі України підприємця ОСОБА_1. не є підставою для невіднесення цих витрат до валових, при наявності доказів їх понесення позивачем.
Діяльність ОСОБА_1, як підприємця, у вільний від роботи час, відповідає ст. 43 Господарського кодексу України, згідно якої підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Як встановлено судами, підприємець ОСОБА_1 належним чином зареєстрований в Івано-Франківській податковій інспекції, є належним платником податків від підприємницької діяльності і на законних підставах виступає суб'єктом господарювання.
Договори поставки укладені у відповідності з чинним законодавством, реалізовані, не визнані у встановленому порядку недійсними.
Підставою виключення податковим органом з валових витрат позивача курсових різниць, які виникли до 01.01.2003 р. в сумі 17 256 грн. є те, що одержання платником податку іноземної валюти по фінансовому кредиту не включається до валового доходу, а повернення платником податку основної суми кредиту не включається до валових витрат.
Суди вірно визначили, що такий висновок відповідача не відповідає вимогам пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції чинній до 01.01.2003 р., згідно якого з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебували на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховують в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного періоду. Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.
Судами встановлено наявність заборгованості з отриманих кредитів на обліку ТОВ «Канва» на балансовому рахунку 50, що є підставою та підтверджує правомірність віднесення позивачем на валові витрати курсових різниць.
Фактичною підставою зменшення податковим органом позивачу за результатами перевірки суми амортизаційних відрахувань на 35 015 грн. є те, що позивачем безпідставно завищено вартість придбаних основних фондів (торгове обладнання з Німеччини) на суму маркетингових послуг для їх придбання, оскільки згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 до первісної вартості основних фондів вартість маркетингових послуг з їх придбання не відноситься, а також, що підприємець ОСОБА_1 для надання маркетингових послуг з придбання основних засобів не виїжджав за межі України.
Суди попередніх інстанцій вірно вказали, що при розрахунку амортизаційних відрахувань з метою ведення податкового обліку слід керуватись не положеннями ПСБО № 7, а нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки він має вищу юридичну силу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору від 10.07.2002 р. між позивачем та приватним підприємцем передбачено надання маркетингових послуг на укладення договору про постачання вживаного торговельного обладнання, яке отримано підприємством у серпні 2002 року. Дані договори є чинними, а господарська операція з придбання торговельного обладнання- дійсною.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що вартість маркетингових послуг безпосередньо пов'язана з придбанням основних фондів, а тому правомірно віднесена позивачем до другої групи і включена до розрахунку амортизаційних відрахувань в податковому обліку відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення.
ПостановуЛьвівського апеляційного господарського судувід 08.06.2005 р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.03.2005 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.І.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Рибченко А.О.