Копія
28 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Львівської області від 22 березня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова про визнання права на звільнення від сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -
встановила:
В лютому 2005 року СПД ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказував, що Законом України "Про державний бюджет України на 2005 рік" порушено його право на звільнення від сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування. Вважав, що це право йому, як суб'єкту малого підприємництва, надано спеціальним нормативно-правовим актом, а саме - Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98, згідно якого платники єдиного податку звільняються від цілого ряду податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право не сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Рішенням господарського суду Львівської області від 22 березня 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення Конституції України та норм матеріального права, просив вказані судові рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України, підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Зазначеній нормі Конституції України кореспондують положення, викладені в ст. 1 ГПК України, згідно з якою підприємства, установи, організації, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Положення про Пенсійний фонд України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.13 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.1992 р. N 39, Пенсійному фонду України та його управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі надається право, зокрема, вимагати від керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій і громадян, усунення порушень законодавства щодо внесків до Пенсійного фонду України.
У відповідності з положеннями, викладеними в п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. N21-1, в разі несвоєчасного нарахування та/або сплати страхувальниками суми страхових внесків, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки.
Виходячи з наведеного, слід зробити висновок, що владні управлінські функції органи Пенсійного фонду реалізують шляхом видачі акту індивідуальної дії, оформленого у виді вимоги.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в даному випадку позивачем була заявлена вимога до відповідача, який у відповідності до його компетенції не ставить вимоги про стягнення внесків, а тому не міг порушити прав позивача. Інших доказів порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивачем суду не надано. Право на звільнення від сплати податків і інших обов'язкових платежів до компетенції суду не входить.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують та до уваги взятими бути не можуть.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.
Відповідно до ч.3 ст. 2201 КАС України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 22 березня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя