14 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на рішення Коростенського міського суду Житомирської області від 9 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 23 квітня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність начальника Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції, -
встановила:
В січні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою, в якій вказував, що визначений йому податковими органами ідентифікаційний код платника податків він не сприймає через релігійні переконання, але його прохання про застосування до нього альтернативної форми обліку платника податків Коростенська ОДПІ залишила без задоволення. У зв'язку з цим скаржник просив суд визнати незаконною відмову податкового органу щодо внесення відмітки до його паспорту про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру та зобов'язати суб'єкта оскарження поставити таку відмітку.
Рішенням Коростенського міського суду від 9 лютого 2004 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено та визнано неправомірною бездіяльність начальника Коростенської ОДПІ. Зобов'язано Коростенську ОДПІ внести відмітку до паспорту скаржника про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера і зняти з державного реєстру фізичних осіб-платників податків.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 23 квітня 2004 року рішення суду першої інстанції змінено та покладено обов'язок по вчиненню вказаних дій на начальника Коростенської ОДПІ. В решті рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі начальник Коростенської ОДПІ, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України, підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 2201 КАС України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про єдиний державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» для осіб, які через релігійні та інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігають раніше встановлені форми обліку платників податку та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність в них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій вірно виходили з того, що скаржник вправі, як платник податків, обліковуватись не за ідентифікаційним номером.
Доводи касаційної скарги про те, що скаржнику вже визначений порядок обліку за ідентифікаційним номером і не має підстав його міняти, не можуть бути враховані, оскільки чинним законодавством не передбачено обмежень застосування положень вказаного вище Закону щодо осіб, яким ідентифікаційний номер вже встановлено.
Посилання начальника податкової інспекції в касаційній скарзі на те, що належним відповідачем по справі має бути ДПА України спростовується положенням ст. 5 вище названого Закону, згідно якої реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників, а для осіб які не мають постійного місця проживання в Україні - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Таким чином, прийняті по справі рішення відповідають нормам матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області - залишити без задоволення, а рішення Коростенського міського суду Житомирської області від 9 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 23 квітня 2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.
Судді: