02 грудня 2015 р.Справа № 820/8173/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старосуда М.І.
Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.
при секретарі судового засідання Рєзніченко Ю.В. за участю представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2015 року по справі № 820/8173/15
за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про визнання відмови незаконною, зобов'язання вчинити певні дії,
14.08.2015 року позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові ( далі по тексту - позивач, ВВД ФССНВУ у м. Харкові), звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( далі по тексту - ФОП ОСОБА_2, відповідач), в якому просив суд: визнати відмову ФОП ОСОБА_2 у визнанні грошових вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові капіталізованих платежів у розмірі 116729,63 грн. - незаконною; зобов'язати ФОП ОСОБА_2 включити капіталізовані платежі у розмірі 116729,63 грн. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в м. Харкові до реєстру вимог кредиторів у другу чергу.
Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29.05.2015 року ВВД ФССНВУ у м. Харкові отримало данні, що Державним реєстратором проведено реєстрацію внесення до ЄДР запису щодо припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) за його рішенням. 01.07.2015 року позивач направив відповідачу заяву в порядку ст.112, ст.1205 Цивільного кодексу України з майновими вимогами у межах ліквідаційної процедури щодо капіталізованих платежів в розмірі 116729,63 грн., але відповідачем відмовлено у задоволенні його заяви щодо внесення кредиторських вимог до реєстру кредиторів.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року адміністративний позов ВВД ФССНВУ у м. Харкові задоволено в повному обсязі.
Визнано відмову ФОП ОСОБА_2 у визнанні грошових вимог ВВД ФССНВУ у м. Харкові капіталізованих платежів у розмірі 116729,63 грн. протиправною. Зобов'язано ФОП ОСОБА_2 включити капіталізовані платежі у розмірі 116729,63 грн. ВВД ФССНВУ у м. Харкові до реєстру вимог кредиторів у другу чергу.
Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем проведено виплату страхових виплат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по втраті годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві зі смертельним наслідком, що стався з найманим працівником ФОП ОСОБА_2 07.12.2010 року. Загальна сума потреби в капіталізації коштів складає 116729,63 грн., що підтверджується розрахунком.
Не погоджуючись з судовим рішенням, апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції не взяв до уваги важливу обставину по справі, а саме, відсутність у відповідача зобов'язань на відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю найманого працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 3 Закону України «Про охорону праці» визначено, що законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Згідно ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатвності"( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фізична особа - підприємець ОСОБА_2 як роботодавець є страхувальником у відділенні Фонду.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон № 1105-XIV), основними принципами страхування від нещасного випадку є зокрема, обов'язковість страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав; відповідальність роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.
Згідно зі ст. 4 Закону № 1105-XIV, Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд, якщо інше не передбачено законами України, не може займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої його створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.
Як визначено ч.1 ст. 1200 Цивільного кодексу України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Аналогічне положення закріплене в ст.41 Закону № 1105-XIV, частиною 1 якого встановлено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем проведено виплату страхових виплат непрацездатним особам ОСОБА_3 - сину потерпілого та ОСОБА_4 - матері потерпілого, які перебували на утриманні померлого ОСОБА_5, у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві зі смертельним наслідком, що стався 07.12.2010 року.
У зв'язку з отриманням відомостей про проведення державним реєстратором реєстрації внесення до ЄДР запису щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) за його рішенням, позивачем 01.07.2015 року за вих.№2956/06-05 направлено на адресу ФОП ОСОБА_2 заяву про майнові вимоги у межах ліквідаційної процедури щодо капіталізованих платежів на загальну суму 116729,63 грн.
Листом від 07.07.2015 року відповідач відмовив позивачу у визнанні капіталізованих платежів у розмірі 116729,63 грн.
Як визначено ст. 51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно ч.2 ст. 1205 Цивільного Кодексу України, у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 11 Закону № 1105-XIV, джерелами формування коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків є, в тому числі, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення і сплати страхових внесків до Фонду визначений Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36 (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134, чинною на час виникнення спірних відносин), пунктом 5.9 якої встановлено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком.
Порядком капіталізації платежів, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 06.05.2000 року № 765 зі змінами, внесеними постановою № 743 від 16.05.2007 року, передбачено, що капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів враховуються: заробітна плата потерпілого; відсоток втрати працездатності; витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів; види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку; необхідність сплати одноразової допомоги, а також інших виплат, передбачених законодавством.
Відповідно до пункту 3 Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.
Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума потреби в капіталізації коштів складає 116729,63 грн., що підтверджується відповідним розрахунком.
Посилання апелянта на відсутність у нього зобов'язань на відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю найманого працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно Акту спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 07.12.2010 року з водієм ФОП ОСОБА_2 на автомобільній стоянці в м. Вовчанськ Харківської області та Акту № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом слідує, що вказаний нещасний випадок є пов'язаним з виробництвом і в цих Актах відсутні будь-які дані, що зазначений нещасний випадок стався внаслідок умисної дії потерпілого.
А, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_2 як роботодавець є страхувальником у відділенні Фонду, тому відповідно до вищезазначених Законів України, Інструкції та Порядку, він зобов'язаний у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності включити до реєстру кредиторів суми капіталізованих платежів.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року по справі № 820/8173/15 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 02 грудня 2015 року. У повному обсязі буде складена 04 грудня 2015 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8