04 грудня 2015 р. Справа № 478/314/15-а
Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Сябренко І.П.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді Димерлія О.О.
суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Володимирівської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської області на постанову Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Прокурора Казанківського району в інтересах ОСОБА_1 до Володимирівської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської області, 3-тя особа Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Казанківської селищної ради Миколаївської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Прокурор Казанківського району в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Володимирівської ЗОШ-інтернат І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської області про:
- визнання бездіяльності Володимирівської загальноосвітньої школи інтернат І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської обласної ради щодо невиплати випускнику з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги неправомірною;
- зобов'язання Володимирівську загальноосвітню школу інтернат І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської обласної ради нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, з урахуванням раніше виплаченої, на користь ОСОБА_1 в розмірі 6382, 66 грн.
Постановою Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 квітня 2015 року позовні вимоги задоволені повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача недоплаченої суми одноразової грошової допомоги у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідач повинен був керуватись вимогами ст.8 Закону України "Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", а не п.13 Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 05.04.1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».
В апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Сторонами по справі не зазначено про бажання взяти участь у судовому засіданні, відтак, на підставі ч.1 п.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, що визнано відповідачем та не підлягає доказуванню.
Згідно витягу з наказу «Про відрахування випускників дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» за №13 від 30.08.2014 року випускника ОСОБА_1 відраховано з Володимирівської ЗОШ - інтернат І-ІІ ступенів у зв'язку з закінченням 9 класу.
З довідки за №17 виданої Володимирівською ЗОШ - інтернат І-ІІ ступенів від 18.02.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 з 21.11.2005 року по 30.08.2014 року навчався у Володимирівській ЗОШ - інтернат І-ІІ ступенів та знаходився на повному державному забезпечені.
Відповідно до довідки за №1361 від 04.09.2014 року, ОСОБА_1 з 01.09.2014 року зарахований і навчається на І-курсі денного відділення Технолого-економічного коледжу Миколаївського національного аграрного університету.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.
Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства, визначено Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року N 2342-IV
Згідно з визначеннями, наведеними в ст.1 Закону N 2342-IV:
- дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки;
- діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також діти, розлучені із сім'єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти;
- статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування;
- встановлення опіки та піклування - влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї громадян України, які перебувають, переважно, у сімейних, родинних відносинах з цими дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку і захисту їх прав та інтересів.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, надає таким особам право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг.
Згідно п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст.25 Закону України "Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів, зокрема п.п.1 та 4 пункту 13 постанови КМУ «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 05.04.1994 року №226 зі змінами та доповненнями.
Також згідно ст.39-9 "Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи органів праці та соціального захисту населення одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
Однак пунктом 2 прикінцевих положень Закону України "Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії застосуванню підлягає вищезазначений Закон.
Отже, невиплата відповідачем одноразової грошової допомоги ОСОБА_1- випускнику з категорії дітей позбавлених батьківського піклування, порушує його права, аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», за виключенням вже виплаченої суми.
З огляду на викладене, апеляційний суд не приймає доводи апелянта, оскільки вони ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Крім цього за подачу апеляційної скарги апелянтом не було сплачено судовий збір, проте суд прийняв апеляційну скаргу до розгляду.
Відповідно до ст.98 КАС України, у зв'язку із розглядом апеляційної скарги по суті апеляційний суд даною ухвалою вирішує питання щодо стягнення неоплаченого судового збору.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути судовий збір в розмірі 913,50 грн. за подачу апеляційної скарги з апелянта Володимирівської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської обласної ради.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду повинно бути перераховано або внесено на рахунок №31212206781008, отримувач: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.
Керуючись ст. ст.183-2,197,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Володимирівської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської області залишити без задоволення, постанову Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 квітня 2015 року залишити без змін.
Стягнути з Володимирівської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів Казанківського району Миколаївської обласної ради на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 913 грн. 50 коп. шляхом перерахування або внесення на рахунок №31212206781008, отримувач: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Суддя: О.В.Єщенко
Суддя: В.Л.Романішин