30 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Корчевного Г.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,
при секретарі Лознян О.С.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
У липні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася в Шевченківський районний суд м. Києваз позовом до ОСОБА_1, просила виділити у власність кожного з подружжя майно, яке було ними придбане у період шлюбу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою позовну заяву повернути позивачу.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції невірно застосовані норми ЦПК України, оскільки найбільшою вимогою позивача є стягнення з відповідача грошової компенсації у розмірі 39 807 289,35 грн., тому у зв'язку з конкуренцією правил підсудності між загальною за ст. 109 ЦПК України та виключною за ст. 114 ЦПК України, а також між різними судами в межах виключної підсудності, позов повинен розглядатися судом за місцем проживання відповідача - Святошинським районним судом м. Києва.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Унікальний номер справи: 761/19837/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/15205/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Малинников О.Ф.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів і висновків експертів.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що форма та зміст позовної заяви, додані до неї документи дають підстави для відкриття провадження у справі.
Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України, норми даної статті застосовуються лише до спорів з приводу створення та зміни об'єктів нерухомості, визначення правового режиму нерухомого майна, цивільного обігу нерухомості, виникнення, зміни та припинення цивільних їв та обов'язків щодо нерухомого майна.
Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», де в п. 42 зазначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України).
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх значення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно: про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК): про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковійвласності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК): про поділ нерухомого майна, що є успільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання звору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги позивача стосуються в тому числі майнових прав на незавершені об'єкти будівництва, розташовані за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 42, загальна вартість яких відповідно до інвестиційних договорів, укладених відповідачем в інтересах сім'ї, складає 17 411 462,62 грн., що перевищує вартість усіх інших об'єкті нерухомого майна, що підлягають поділу між сторонами.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку має застосовуватися правило підсудності цивільних справ відповідно до ст. 114 ЦПК України, оскільки позивачем місце знаходження основної частини нерухомого майна підтверджено документально та надано до позовної заяви копію інвестиційного договору від 03 вересня 2012 року (а.с. 145 - 149).
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції у цій справі, як постановлену з дотриманням норм процесуального права, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315 та 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: