30 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Корчевного Г.В.,
суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі Лознян О.С.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» про визнання договору поруки припиненим, -
У травні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ПАТ «Універсал Банк» про визнання припиненим договору поруки. Позов мотивовано тим, що 28.02.2008 р. між нею та відповідачем був укладений договір поруки щодо виконання зобов'язань боржником ОСОБА_2 перед банком - відповідачем за кредитним договором від 28.02.2008 р. із кінцевим строком повернення коштів 10.08.2025 р. Вказує, що 13.03.2015 р. відповідач - ПАТ «Універсал банк» заявив повторно судову вимогу щодо стягнення у солідарному порядку із ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованість у сумі 117155,47 швейцарських франків, що в еквіваленті складає 3442437,61 грн. Вважає, що у відповідача виникло право звернутися до суду з заявою про стягнення боргу із позивача - поручителя починаючи з 29.03.2010 р., наступних шести місяців, однак оскільки відповідач звернувся до суду з позовною заявою про боргу з позивача - поручителя лише 27.12.2010 року, тобто після спливу шестимісячного строку, і даний факт встановлено рішеннями судів за період 2013-2014 р.р., тому просить суд визнати припиненим договір поруки № 014-2008-458-Р від 28.02.2008 р.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Унікальний номер справи: 756/6036/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/15008/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Васалатій К.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача судовий збір.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, а рішення суду 1-ї інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.02.2008 р. між ОСОБА_2 та відповідачем - ПАТ „Універсал Банк" було укладено кредитний договір № 014-2008-458 .
Також встановлено, що 28.02.2008 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір поруки щодо виконання зобов'язань між відповідачем та ОСОБА_2
Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.
Ст. 203 ч. 3 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що волевиявлення поручителя - позивача у лютому 2008 р. на укладення договору поруки було вільним, під час підписання він був ознайомлений з їх умовами та наслідками і принцип свободи договору не був порушений, договір був укладений та підписаний сторонами в добровільному порядку.
Також враховано судом першої інстанції, що у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений момент пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явити позов поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2010 р. позичальнику ОСОБА_2 та позивачу - поручителю ОСОБА_1 були направлені вимоги про необхідність погасити заборгованість по кредитному договору № 014-2008-458 від 28.02.2008 р. у зв'язку з порушенням термінів сплати кредиту позичальником ОСОБА_2
З огляду на вказане, суд першої інстанціїобгрунтовано прийшов до висновку, що 6-місячний строк звернення з позовом до поручителя почав відраховуватись на 31 день з моменту направлення вимоги, а саме, з 08.10.2010 р., тобто датою закінчення такого строку є 08.04.2011 р.
Крім того, встановлено судом, що відповідач - ПАТ «Універсал банк» подав позов про стягнення солідарно заборгованості із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Святошинського р/с м. Києва 02.12.2010 р., тобто в межах шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя - позивача ОСОБА_1
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28.12.2010 р. відкрито провадження, що підтверджується відповідною ухвалою, але в подальшому вказаний позов було залишено без розгляду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідності до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
ПостановоюВСС України від 20.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено судам, що кредитор - відповідач по справі має право в разі невиконання позичальником взятого зобов'язань згідно кредитного договору, пред'явити вимогу до поручителя направивши/вручивши йому вимогу про погашення боргу, так і пред'явити до нього позов.
З огляду на фактичні обставини справи, вірним є висновок суду першої інстанції, що згідно до п. 1.4 договору поруки позивач ОСОБА_1 - поручитель відповідає перед кредитором - відповідачем у тому ж обсязі, що і боржник ОСОБА_2 за всіма зобов'язаннями останнього за основним зобов'язанням, включаючи повернення основної суми боргу, а відповідачем до суду надані належні та допустимі докази того, що договір поруки не припинив своєї дії та те, що позивач ОСОБА_1 належним чином була ознайомлена з усіма суттєвими умовами договору поруки, про що свідчать її підписи у договорі, а тому у задоволенні її позову слід відмовити.
Відносно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що вони необґрунтовані та не доведені належними доказами, повторюють вимоги позовної заяви, які були повно та всебічно з'ясовані судом першої інстанції.
Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування апеляційної скарги, та вважає, що за таких обставин підстави для її задоволення відсутні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.
Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: