30 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Корчевного Г.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,
при секретарі Лознян О.С.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 16.06.2007 року між ВАТ "Сведбанк" (який є правонаступником прав та обов'язків АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір №2608/0607/88-015, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 70000,00 доларів США строком користування до 15.06.2017 року. 21.01.2009 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №2608/0607/88-015-Р-1, відповідно до якого поручитель зобов'язувалася відповідати перед банком за виконання зобов'язань щодо повернення коштів позичальником ОСОБА_1 Так, 28.11.2012 року між ПАТ "Сведбанк " та Факторинговою компанією "Вектор Плюс" було укладено Договір факторингу, відповідно до якого банк відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах. В той же день, 28.11.20 1 2 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу, відповідно до якого клієнт - ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відступив фактору - ТОВ "Кредитні ініціативи" свої права вимоги по кредитних договорах, укладених з боржниками, внаслідок чого відбулася зміна кредитора за Договором №2608/0607/88-015 від 16.06.2007 року, де позичальником є ОСОБА_1 У зв'язку з невиконанням відповідачами своїх зобов'язань по поверненню суми отриманого кредиту утворилася заборгованість, яка станом на 01.03.2014 року становить 1124589,11 грн., яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів разом з судовими витратами по сплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн.
Унікальний номер справи: 755/10773/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12429/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Савлук Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №2608/0607/88-015 від 16.06.2007 року на загальну суму 1 124 589 (один мільйон сто двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 11 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що задовольняючи позов, судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема не взято до уваги, що позивачем не надано до позовної заяви жодного належним чином засвідченого додатку до Договору факторингу, з якого можливо було встановити, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором. При цьому на підтвердження факту переходу права за Кредитним договором від ТОВ «ФК «Вектор плюс» то ТОВ «Кредитні ініціативи» надано лише витяг з Реєстру (додатку 1Б) до Договору факторингу від 28.11.2012 р., де вказуються реквізити даного Кредитного договору, при цьому даний витяг підписано не встановленою особою без можливості визначення обсягу її повноважень.
Зазначає, що позивачем не надано належних доказів наявності заборгованості за Кредитним договором та порушення ним умов Кредитного договору, оскільки як вбачається зі змісту позовної заяви та умов Кредитного договору і Договору від 21.01.2009 року про внесення змін і доповнень до Кредитного договору - апелянт зобов'язаний був здійснювати погашення кредиту згідно Додатку № 2, що є невід'ємною частиною Кредитного Договору, при цьому Додаток № 1 до Кредитного договору втратив чинність в зв'язку з укладанням між ПАТ «Сведбанк» та ним зазначеного Додаткового договору. Оскільки позивачем не додано до позовної заяви вказаного Додатку № 2 до Кредитного договору, зі змісту якого можливо будо достовірно встановити наявність або відсутність у відповідача заборгованості, вважає позовні вимоги не доведеними.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.
Відповідно до норм ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Нормами ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складності, суд зобов'язаний витребувати такі докази.
Зважаючи на вказане, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» належним чином засвідчений Договір факторингу від 28 листопада 2012 року та додатки до нього, з який можливо встановити, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №2608/0607/88-015 від 16.06.2007 року, що укладено між між ВАТ "Сведбанк" (який є правонаступником прав та обов'язків АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ОСОБА_1, та докази повноважень особи, яка підписала вказані документи.
Крім того, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» належний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2608/0607/88-015 від 16.06.2007 року, що укладено між між ВАТ "Сведбанк" (який є правонаступником прав та обов'язків АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ОСОБА_1, з зазначенням кінцевої суми заборгованості, яка була передана за договорами факторингу від 28 листопада 2012 року, а також витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» завірену належним чином копію кредитної справи за кредитним договором №2608/0607/88-015 від 16.06.2007 року, яка була передана за договорами факторингу від 28 листопада 2012 року.
На виконання вказаної ухвали суду ТОВ «Кредитні ініціативи» надало копію договору факторингу, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторинговою компанією « Вектор Плюс» з витягом з реєстру боржників; копію договору факторингу, укладеного між ТОВ «Факторинговою компанією « Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» з витягом з реєстру боржників; копію договору про передачу прав за іпотечними договорами, укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторинговою компанією «Вектор Плюс» з витягом з реєстру боржників; копію договору про передачу прав за іпотечними договорами укладений між ТОВ «Факторинговою компанією «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» з витягом з реєстру боржників; копію кредитної справи; копію довіреності представника (т. 2 а.с. 1-88).
Дослідивши надані документи, колегія суддів вважає позовні вимоги доведеними, оскільки прийшла до висновку, що позивачем ТОВ «Кредитні ініціативи» надано належні та допустимі докази того, що до нього перейшло право вимоги за кредитним договором, докази на підтвердження факту переходу права за Кредитним договором від ТОВ «ФК «Вектор плюс» то ТОВ «Кредитні ініціативи», докази наявності заборгованості за Кредитним договором та порушення ОСОБА_1 умов Кредитного договору, зі змісту яких можливо достовірно встановити наявність у відповідача заборгованості.
Таким чином, розглядаючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що не знайшли підтвердження матеріалами справи, з огляду на наступне.
Судами встановлено, що 16 червня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний Договір №2608/0607/88-015, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 14813,00 дол. США на придбання легкового автомобіля, процента ставка за користування кредитом протягом перших 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, встановлюється в розмірі 14,00 % річних, після закінчення цього строку та кожного наступного місяця процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору, з кінцевою датою повернення кредиту не пізніше - 11 червня 2015 року.
Відповідно до п. 3.8 Кредитного договору, сторони за взаємною згодою домовились без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника щодо строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором та відповідних прав банку вимагати від позичальника виконання зобов'язань за цим договором при настанні наступних обставин: якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені п.3.3 та/або при невиконанні зобов'язань позичальника, передбачених п. 5.1.7 та /або 5.1.10 та/або 5.1.11 цього договору та/або у випадках незгоди позичальника укласти додаткову угоду до цього договору при настанні обставин п. 9.2.
Відповідно до п. 3.9 Кредитного договору, при порушенні умов, передбачених п. 5.1.8 договору та/або у випадках, в яких чинним законодавством передбачено право дострокової вимоги виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою та/або, якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені у п. 3.1 договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до пунктів 3.1 та 3.3 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок щомісяця, через касу Банку згідно додатку № 1,що є невід»ємною частиною даного договору, крім випадків, передбачених п.3.8, 3.9 та 5.1.4 даного договору.
Проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця в період з 01 по 10 число включно за попередній місяць та на момент повернення кредиту на рахунок відсотків через касу банку.
Відповідно до п. 5.1.5 Кредитного договору, при настанні подій, зазначених у п. 3.8, 3.9 договору, позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом, сплати процентів та комісії у повному обсязі, а також сплатити пеню та штрафи, передбачені цим договором.
Відповідно до пункту 8.1 Кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та /або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості. Кількість днів у році приймається - 360.
16 червня 2009 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін і доповнень до Кредитного договору №№2608/0607/88-015 від 16.06.2007 року №1, за умовами якого сторони погодили внести зміни і доповнення, а саме викласти п. 1.3 кредитного договору в наступній редакції: « 3.1 Позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок щомісяця, через касу банку згідно Додатку № 2, що є невід'ємною частиною договору, крім випадків передбачених п. 3.8, 3.9 та 5.1.4 договору. Викласти графік погашення наступній редакції згідно Додатку №2». (а.с. 10)
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 21 січня 2009 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №2608/0607/88-015-Р-1, відповідно до якого поручитель зобов'язувалася відповідати перед банком за виконання зобов'язань щодо повернення коштів позичальником ОСОБА_1 (а.с. 13)
28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступає правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено Договір факторингу за №15, відповідно до предмету договору, Банк відповідно до умов даного Договору відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитним договорах, укладених з Боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості Боржників, право на вимогу якої належить Банку на підстав Документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Банку набуває права вимоги такої заборгованості від божників та передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним Договором. (а.с. 18-31)
28.11.2012 року ТОВ «ФК «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали Договір факторингу. Відповідно до п. 2.1., 2.2 Договору, ТОВ «Вектор Плюс» відступив фактору ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банк на підставі документації. З моменту відступлення банком фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржникам щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору.
Сторони домовилися, що разом з правами вимоги до фактору переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих, несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів. (а.с. 32-42)
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 1 ст. 517 Цивільного кодексу України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ч. 2 вказаної статті боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно зі ст. 1081 Цивільного кодексу України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов'язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов'язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України)
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України)
Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.
Таким чином, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК України і виходити з того, що якщо договором встановлений обов'язок позивальника повернути кредит частинами (з розстрочення), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишився, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.
Відповідно до умов п. 9.2. кредитного Договору, вимога про дострокове повернення кредит, сплату процентів за користування ним направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника.
21 березня 2014 року (за вих. №7/03) ТОВ «Кредитні ініціативи» направлено на адресу позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредиту, якою повідомлялось про наявність укладеного 28.11.2012 року між ПАТ "Сведбанк " та Факторинговою компанією "Вектор Плюс" договору факторингу, а також укладеного 28.11.2012 року Договір факторингу між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи", відповідно до якого клієнт - ТОВ "ФК "Вектор Плюс" відступив фактору - ТОВ "Кредитні ініціативи" свої права вимоги по кредитних договорах, укладених з боржниками, внаслідок чого відбулася зміна кредитора за Договором №2608/0607/88-015 від 16.06.2007 року, а також вимогою достроково сплатити суму кредиту протягом 30 (тридцяти) календарних днів, яка станом на 01.03.2014 року склала загальну суму 138935,81 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 1387454,68 грн., однак вказана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідачів. (а.с. 59,60).
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що відповідачем ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, оскільки відповідачем не проводились платежі по кредитному договору в частині погашення основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, тому суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як поручителя, заборгованість за кредитним договором №2608/0607/88-015 від 16.06.2007 року, яка станом на 01.03.2014 року складає загальну суму - 1124589,11 грн., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 602625, 77 грн.; заборгованість за відсотками - 390707,00 грн.; пені- 131256, 34 грн.
При визначенні суми заборгованості колегія суддів бере за основну надані позивачем розрахунки заборгованості, які долучені до матеріалі справи, оскільки відповідачами належні та допустимі докази на спростування заявлених позовних вимог в частині розміру заборгованості, яка виникла за час дії кредитного договору, до суду першої інстанції надано не було.
Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду справи.
Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування апеляційної скарги, та вважає, що за таких обставин підстави для її задоволення відсутні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.
Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: