30 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Корчевного Г.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,
при секретарі Лознян О.С.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2015 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу недійсним, -
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2015 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу недійсним.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2015 року заяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено повністю. Заборонено вчиняти дії, які спрямовані на відчуження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві особистої власності. Допущено негайне виконання ухвали.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала є безпідставною, незаконною та необґрунтованою, постановлена з грубим порушенням норм процесуального права.
Як на підставу скасування ухвали суду зазначив, що постановляючи ухвалу, не здійснив всіх дій, спрямованих на вивчення особи відповідача, не встановив, чи виник спір між сторонами, сама заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, а суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив накласти арешт на квартиру або грошові кошти відповідача.
Унікальний номер справи: 755/12358/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/15977/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Арапіна Н.Є.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.
Просив ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2015 року про забезпечення позову скасувати, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, які спрямовані на відчуження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві особистої власності, є обґрунтоване клопотання представника позивача, що зазначена квартира належить відповідачу, яка відмовляється повертати її у власність позивача на виконання попередньої усної домовленості, що й спричинило звернення позивача з позовом про визнання договору купівлі- продажу цієї квартири між сторонами недійсним. Оскільки зазначені дії на думку представника позивача спрямовані на можливе відчуження майна відповідачем, що унеможливить або утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення вимог позивача, а також враховуючи розмір позовних вимог, представник позивача просив суд задовольнити клопотання.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи предмет та підстави позову, у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним, виходячи з наступного.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. п. 4, 7, 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що предметом позову є визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири, що укладено між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві особистої власності.
На підставі вказаних обставин та положень закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо спору між сторонами, при цьому існує у разі відчуження ОСОБА_1 спірної квартири існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги щодо скасування ухвали про застосування заходів забезпечення позову, оскільки справа судом першої інстанції не розглянута по суті, підстав для скасування заходів забезпечення позову, як тимчасового обмеження, не вбачається.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постановляючи ухвалу суд діяв відповідно до вимог, передбачених ст. 153 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ці доводи не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1, ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2015 року про забезпечення позову - залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: