ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" січня 2012 р. Справа № 2a-3367/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Черепія П.М.
при секретарі Данилюк І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №03/11 від 03.11.2008 року,
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №1469/Т/10-0 від 26.09.2011 року,
прокурор: Савчук Л.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера"
до відповідача: Державної податкової інспекції в місті Яремче
про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 09.08.2011 р.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Яремче про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 09.08.2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією в м. Яремче при проведенні перевірки позивача за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року та при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 09.08.2011 року було порушено вимоги Цивільного Кодексу України, Податкового Кодексу України та значно перевищено компетенцію надану контролюючому органу при визнанні укладених договорів нікчемними. Такі висновки відповідача спростовуються належним чином укладеним договором, актами на встановлення, актами на списання, видатковими ордерами, платіжними дорученнями, накладними, що повністю відповідає умовам договорів і підтверджує саме направлення викладених у договорах правочинів на реальне настання правових наслідків. На момент укладення позивачем договору з ТзОВ «Ресурсна Компанія», правоздатність якого як юридичної особи підтверджуються його установчими документами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені законодавством для договору на поставку запасних частин. Звернуто увагу на ту обставину, що у відповідності до вимог чинного законодавства України державна податкова інспекція не має повноважень на визнання правочинів не дійсними, а має право тільки на звернення до суду з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, що зазначено в позиції Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві та зазначив, що визнання ДПІ в м. Яремче актом перевірки № 295/23/31067573 від 25.07.2011 року правочину № 24/03-3 від 24.03.2011 року укладеного ТзОВ "Скорзонера" з ТОВ "Ресурсна Компанія", недійсними в силу закону (нікчемними правочинами) не ґрунтується на вимогах Цивільного Кодексу України.
Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що перевірка проводилась у відповідності до вимог Податкового Кодексу України. В ході перевірки встановлено, що за перевірений період позивачем укладені договір з суб'єктом господарювання з ознаками фіктивності, а саме ТОВ "Ресурсна Компанія". Зазначив, що Конституцією України та Податковим Кодексом України передбачений обов'язок зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів. Таким чином, у результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), укладені договора мають протиправний характер. А такі правочини по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже, згідно ст.228 ЦК України є нікчемними.
Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Прокурор проти заявлених позовних вимог заперечив та надав суду аналогічні пояснення представника відповідача.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, прокурора, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
В судовому засіданні встановлено, що ТзОВ “Скорзонера” 03.07.2000 року зареєстроване в Яремчанській міській раді, зареєстровано платником ПДВ, що підтверджується в акті перевірки. (а.с.14)
У період з 27.05.2011 року по 25.06.2011 року працівниками ДПІ у м. Яремче проводилась планова виїзна перевірка ТзОВ "Скорзонера" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, термін проведення перевірки продовжувався з 25.06.2011 року по 11.07.2011 року на підставі наказу №174 від 24.06.2011 року ДПІ в м. Яремче, про що складено акт перевірки № 295/23/31067573 від 25.07.2011 року.
Проведеною перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 1.22.1 п. 1.22, п.1.25 ст. 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 1884098грн.; п.1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених за період лютий, березень 2011 року по ланцюгу з контрагентом - постачальником TOB «Ресурсна компанія»та порушення п. 198.1, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість на загальну суму 28534,0 грн., а саме: лютий 2011 року в сумі 1910,0 грн., березень 2011 року - 26624,0 грн.; пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), Порядок заповнення декларацій з ПДВ затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.2008 року №159) та Порядок заповнення додатку 5 «Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок»до порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (у редакції наказу ДПА України від 12.05.2010 року №313), в результаті чого підприємством занижено до сплати в дохід бюджету податок на додану вартість по декларації за грудень 2010 року на загальну суму 785363,0 грн.; за результатами перевірки залишок від'ємного значення по податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2011 року становить 5266327,0 грн.; порушено п.325.1 ст.325 та ст.326 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, що призвело до заниження сплати збору до державного бюджету за 1 квартал 2011 року збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту в сумі 633,6 грн.; неподання податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 1 квартал 2011 року, чим порушено вимоги п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI; порушено п.п.263.2.3 п.263.2 та п.263.9 ст.263 при визначенні об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року, занижено сплати збору до державного бюджету з плати за користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 144,33 грн.
09.08.2011 року Державною податковою інспекцією в м. Яремче на підставі вищевказаного акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2 форми «Р», згідно якого встановлено порушення пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями), Порядок заповнення декларацій з ПДВ затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166 (у редакції наказу ДПА України від 17.03.2008 року №159) та Порядок заповнення додатку 5 (у редакції наказу ДПА України від 12.05.2010 року №313) у зв'язку з чим збільшено товариству суму грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 785363 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -196341 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 форми «В4», яким встановлено порушення п.1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) та п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 09.08.2011 року протиправними, позивач оскаржив їх в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 09.08.2011 року базується на висновках відповідача щодо неправильного порядку заповнення декларації з ПДВ та порядок заповнення додатку 5 та у зв'язку з чим ТзОВ «Скорзонера»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 981704 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 785363 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 196341 гривень.
Розділ 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997 р. встановлює порядок заповнення декларації.
Як вбачається з акту перевірки № 295/23/31067573 від 25.07.2011 року, ТзОВ «Скорзонера»уточнено декларації за попередні звітні періоди (лютий 2009 року -лютий 2010 року) та відображено у рядок 26 цих декларацій з ПДВ на загальну суму 5280800,00 грн.(а.с.20)
Відповідно до п.п.5.12.4 п.5.12 ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду)
В судовому засіданні встановлено, що ТзОВ «Скорзонера»значення рядка вище зазначених декларацій відображено в рядку 23.2 декларації за грудень 2010 року.
ДПІ вважає, що оскільки декларації за лютий 2009 року -лютий 2010 року уточнено в грудні 2010 року, то значення рядка 26 цих декларацій з ПДВ могли бути відображенні в рядку 23.2 декларації за січень 2011 року. В зв'язку із цим зменшує значення рядку 23.2 декларації за грудень 2010 року та одночасно збільшує значення рядку 23.2 декларації за січень 2011 року.
В загальному ТзОВ «Скорзонера»залишено право на податковий кредит на згадану суму тільки в іншому місяці. Проте, в результаті зменшення податкового кредиту в грудні 2010 року позивачу було нараховано податкове зобов'язання з ПДВ за грудень в сумі 785363,00 грн.
Однак, з такими висновками відповідача суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень.
Про те, що значення рядка 26 декларацій з ПДВ могли бути відображенні в рядку 23.2 декларації за січень 2011 року відповідач лиш припускає та чітко не зазначає в чому полягають порушення податкового законодавства.
А отже, відкориговані декларації за лютий 2009 року - лютий 2010 року є деклараціями попередніх звітних періодів по відношенню до декларації за грудень 2010 року, та значення рядка 26 декларацій цілком правомірно відображено в ряду 23.2 декларації за грудень 2010 року.
Також, 09.08.2011 року Державною податковою інспекцією в м. Яремче на підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на висновках відповідача щодо нікчемності раніше укладеного між позивачем та ТзОВ «Ресурсна Компанія»правочину № 24/03-3 від 24 березня 2011 року.
ОСОБА_3 відповідача про порушення позивачем податкового законодавства грунтується на тому, що ТОВ «Ресурсна Компанія»придбані товари у ТОВ «Промтехметал»не могли бути реалізовані ТзОВ «Скорзонера»у зв'язку з тим, що ТОВ «Промтехметал»не знаходиться за юридичною адресою, відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності
До такого висновку ДПІ в м. Яремче дійшло не зважаючи на факт наявності оригіналів всіх первинних документів у позивача та не зважаючи на те, що відповідний товар переданий вищевказаним підприємством паралельно підтверджені відповідними накладними підписаними позивачем із замовниками. При цьому відповідач стверджує, що укладаючи відповідні правочини його сторони не мали на меті досягнути якихось певних результатів, що наче б то є свідченням їх спрямування на незаконне заволодіння державним майном та протирічить інтересам держави і суспільства, а тому у відповідності до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.
Однак такі висновки відповідача, суд вважає не підтвердженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ТзОВ «Скорзонера»і ТОВ «Ресурсна Компанія»24 березня 2011 року уклали договір купівлі-продажу № 24/03-3 на поставку запасних частин для ратраків.(а.с.50-52)
Відповідно договору ТОВ «Ресурсна Компанія»передала товар ТзОВ «Скорзонера», що підтверджується накладними наявними в матеріалах справи № 34 від 11.02.2011 року, № 59 від 25.03.2011 року, № 30 від 11.02.2011 року. До кожної накладної додано платіжні доручення. Всі зазначені документи підписані представниками ТзОВ «Скорзонера»та ТОВ «Ресурсна Компанія»і скріплені печатками.(а.с.80-86)
Таким чином всі представлені ТзОВ «Скорзонера»»первинні документи і оглянуті судом повністю відповідають по формі та змісту вимогам чинного законодавства України.
У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Само по собі встановлення факту недодержання необхідних вимог для дійсності правочину, передбачених ст.203 Цивільного кодексу України, не є підставою нікчемності правочину, а є лише підставою для звернення до суду з метою визнання правочину недійсним.
Підставою нікчемності правочину могла б виступати обставина недотримання вимоги щодо обов'язкової державної реєстрації правочину або його нотаріального посвідчення щодо передбачено статтями 209 та 210 Цивільного Кодексу України. Така нікчемність зазначених правочинів, наприклад, прямо передбачена статтею 220 ЦК України.
З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаних договорів недійсними з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.
Жодних доказів того, що заперечувані правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить. Обгрунтовуючи свої припущення посиланням на факт відсутності третьої особи за її місцемзнаходженням, є нічим іншим, як свідченням порушення відповідною особою вимоги законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України, є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражатиметься в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Таким чином законодавець розмежовує поняття “порушення публічного порядку”та “недодерження вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам”. Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення та висновки акту перевірки № 295/23/31067573 від 25.07.2011 року не тільки не містять таких посилань, а й не доводять умислу позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає.
У постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочинву або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним".
Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
ОСОБА_3 перевірки №295/23/31067573 від 25.07.2011 року ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Сумніви та підозри податкового ревізора не можуть бути поставлені в основу визнання правочинів нікчемними.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.
Положеннями Податкового Кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.
Господарські операції за вищезгаданим договором був реальним, фактично здійснений та було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту та наслідків. Наявність факту на поставку товару заперечує висновки викладені в акті.(а.с.17)
В матеріалах справи наявні платіжні доручення, що підтверджує реальність укладених правочинів та наявність дій спрямованих на їх виконання.(а.с.80-82)
Таким чином, припущення перевіряючих про нікчемність правочинів жодним чином не можуть впливати на правила встановлені відповдіними Законами України з питань оподаткування.
ТОВ «Ресурсна Компанія»зареєстрвано як юридична особа 04.04.2003 року в Надвірнянській районній державній адміністрації Івано-Франківської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 04.04.2003 року № 995 та взято на податковий облік в ДПІ Надвірнянського району з 27.03.2003 року за № 0169.(а.с.87)
Відповдіно до свідоцтва про державну реєстрацію місцезнаходженням ТзОВ «Ресурсна Компанія»є вул. Майданська, 8, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що ТзОВ «Ресурсна Компанія»на час укладення договору купівлі-продажу із ТзОВ «Скорзонера»було належним чином зареєстрованою юридичною особою та взято на податковий облік як платник податків.
Таким чином, суд приходить до висновку про перевищення ДПІ в. Яремче повноважень щодо визнання укладених позивачем правочинів нікчемними та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Яремче № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 від 09.08.2011 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" судові витрати в розмірі 6 грн. 80 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_4
Постанова складена в повному обсязі 25.01.2012 року.