ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2889/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Микитюка Р.В.
при секретарі Дущак С.М.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Приватного експерементального виробничо-комерційного підприємства "Промтехсервіс"
до відповідача: Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001312330 від 29.08.2011 року,-
Приватне експериментальне виробничо-комерційне підприємство "Промтехсервіс" (далі -позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001312330 від 29.08.2011 року.
Представником позивача в судовому засіданні позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 10.08.2011 року по 16.08.2011 року працівниками ДПІ в Тисменицькому районі проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка приватного експериментального виробничо-комерційного підприємства "Промтехсервіс" (далі - ПЕВКП «Промтехсервіс») по фінансово-господарських правовідносинах з ТОВ «ОСОБА_3 плюс» за грудень 2010 року та фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Ікспіріенс» за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №1761/23-1/25568687 від 16.08.2011 року. Вказаною перевіркою встановлено заниження ПЕВКП «Промтехсервіс»податку на додану вартість в грудні 2010 року в сумі -38606,00 грн., а також вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними у взаємовідносинах з ТОВ «ОСОБА_3 плюс» при придбанні та наступному продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України -правочини визнано нікчемними. На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Тисменицькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0001312330 від 29.08.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 48258,00 грн. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на протиправність прийняття податкового повідомлення-рішення лише на підставі висновку податкового органу, що податок на додану вартість, включений ПЕВКП «Промтехсервіс»до складу податкового кредиту отриманий, на підставі нікчемних правочинів, здійснених ТОВ «ОСОБА_3 плюс»при придбанні товару від ТОВ «Стандарт Д»та наступному продажу товарів ПЕВКП «Промтехсервіс». Зазначав, що товар, а саме труби обсадні на загальну суму 231636,00 грн. було отримано згідно видаткової накладної №ИП-02128 від 02.12.2010 року за дорученням №172 від 01.12.2010 року. На підставі видаткової накладної була виписана податкова накладна №2128 від 02.12.2010 року. На доставку товару виписано товарно-транспортну накладну серії АБВ №972009 від 02.12.2010 року до подорожнього листа №380. Представник позивача наголосив на тому, що придбана труба нереалізована та знаходиться на складі ПЕВКП «Промтехсервіс». Крім того представник позивача посилався на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2011 року у справі за позовом ТОВ «Стандарт Д» до ДПІ в м. Дніпродзержинську, якою судом зобов'язано податковий орган утриматися від використання у своїй діяльності, а також передачі іншим особам акту перевірки ТОВ «Стандарт Д»від 06.04.2011 року за №2097/84/23-20/37103412, яким правочин з продажу товару ТОВ «ОСОБА_3 плюс»визнавався нікчемним. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в письмовому запереченні. Просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
У період 10.08.2011 року по 16.08.2011 року працівниками ДПІ в Тисменицькому районі проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ПЕВКП «Промтехсервіс»по фінансово-господарських правовідносинах з ТОВ «ОСОБА_3 плюс»за грудень 2010 року та фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Ікспіріенс» за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №1761/23-1/25568687 від 16.08.2011 року. Вказаною перевіркою встановлено порушення ПЕВКП «Промтехсервіс»:
1) п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, пп. 7.2.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого занижено податок на додану вартість в грудні 2010 року в сумі -38606,00 грн.;
2) п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України
3) ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтями в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ОСОБА_3 плюс»при придбанні та наступному продажі товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655, та 656 ЦК України - правочини визнано «нікчемними».
За результатами перевірки ДПІ в Тисменицькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року за №0001312330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів, робіт, послуг на суму 48258,00 грн. в тому числі -38606,00 грн. основного платежу та 9652,00 грн. штрафних санкцій.
Що стосується висновків, викладених податковим органом в акті перевірки №1761/23-1/25568687 від 16.08.2011 року, щодо нікчемності угод (договорів купівлі-продажу) здійснених ТОВ «ОСОБА_3 плюс»при придбанні товару від ТОВ «Стандарт Д»та наступному продажу товарів ПЕВКП «Промтехсервіс»суд зазначає наступне.
Як вбачається з акту перевірки №1761/23-1/25568687 від 16.08.2011 року та з матеріалів справи ПЕВКП «Промтехсервіс»було укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «ОСОБА_3 плюс». На виконання умов даного договору ТОВ «ОСОБА_3 плюс»було виписано рахунок-фактуру №ИП-0212/6 від 02.12.2010 року, а також - видаткову накладну від 02.12.2010 року №ИП-02128 на продаж труби обсадної на загальну суму 231636,00 грн., в тому числі ПДВ 38606,00 грн. На підставі видаткової накладної №ИП-02128 від 02.12.2010 року було сформовано податкову накладну №2128 від 02.12.2010 року. Сума ПДВ обчислена з вартості придбаних у ТОВ «ОСОБА_3 плюс»товарів, включалася позивачем до податкового кредиту за грудень 2010 року на загальну суму 38606,00 грн.
Факт отримання позивачем труби обсадної підтверджується актом перевірки №1761/23-1/25568687 від 16.08.2011 року та не заперечувався в судовому засіданні представником відповідача. (а.с. 20).
ДПІ в Тисменицькому районі під час перевірки використано отриманий з ДПІ у м. Дніпродзержинську акт перевірки від 24.06.2011 року №3439/201/23-206/37103559, яким встановлено, що податковий кредит ТОВ «ОСОБА_3 плюс»у грудні 2010 року було сформовано за рахунок підприємств, в тому числі по ТОВ «Стандарт Д», яке не знаходиться за юридичною адресою, та у якого відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які б приймали участь у здійсненні господарських операцій, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг).
Крім того, перевіркою встановлено, що діяльність ТОВ «ОСОБА_3 плюс»була спрямована на формування податкового кредиту в користь третіх осіб, з метою заниження бази оприбуткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків.
В судовому засіданні представник відповідача, обґрунтовуючи доводи щодо відсутності у ПЕВКП «Промтехсервіс»права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, посилався на факти встановлені податковим органом в акті перевірки щодо нікчемності правочинів - а саме договору купівлі-продажу між ПЕВКП «Промтехсервіс»та ТОВ «ОСОБА_3 плюс», а також на відсутність ТОВ «ОСОБА_3 плюс»за юридичною адресою.
Суд не може погодиться з такими висновками доводами відповідача з тієї причини, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Відсутність юридичної особи за юридичною адресою, не є тими доказами, які вказують на нікчемність правочину укладеного ПЕВКП «Промтехсервіс»з ТОВ «ОСОБА_3 плюс».
За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що використання працівниками ДПІ в Тисменицькому районі, як підстави для встановлення нікчемності правочину, здійсненому позивачем з ТОВ «ОСОБА_3 плюс», отриманого з ДПІ в м. Дніпродзержинську акту документальної позапланової невиїзної перевірки №3439/201/23-206/37103559 від 24.06.2011 року, в якому використані дані акту перевірки ДПІ в м. Дніпродзержинську від 06.04.2011 року №2097/84/23-20/37103412 не може слугувати вагомим доказом удаваності такого правочину, оскільки на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ОСОБА_3 плюс» та ТОВ «Стандарт Д»такі суб'єкти господарювання були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на обліку платників податків та мали свідоцтва платників ПДВ, відомості про місцезнаходження даних контрагентів позивача містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Щодо посилання представника позивача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2011 року у справі за позовом ТОВ «Стандарт Д»до ДПІ в м. Дніпродзержинську, якою визнано протиправними дії відповідача щодо встановлення правопорушення з боку ТОВ «Стандарт Д», викладені в акті перевірки від 06.04.2011 року та дії щодо складання Акту перевірки ТОВ «Стандарт Д»від 06.04.2011 року за №2097/84/23-20/37103412, зобов'язано ДПІ в м. Дніпродзержинську утриматися від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам, акту перевірки ТОВ «Стандарт Д»від 06.04.2011 року №2097/84/23-20/37103412, суд зазначає наступне. Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2011 року у справі за позовом ТОВ «Стандарт Д»до ДПІ в м. Дніпродзержинську не набрала законної сили, а тому суд, в силу ч.1 ст. 72 КАС України обставини встановлені у ній не вважає такими, що не підлягають доказуванню.
Суд вказує, що підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих «сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно з цими правилами формування податкового кредиту залежить від наступних факторів: документальне підтвердження нарахування (сплати) податку; напрямок використання придбаних товарів (послуг).
При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відтак, суд приходить до висновку, що достатніми підставами для виникнення у позивача права на податковий кредит є факт отримання податкової накладної від контрагента.
Щодо твердження про недійсність правочину, укладеного ПЕВКП «Промтехсервіс»з ТОВ «ОСОБА_3 плюс», то суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Проте судових рішень, які б визнавали недійсність правочинів між позивачем з ТОВ «ОСОБА_3 плюс»відповідачем суду не представлено.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, та 6 статті 203 цього Кодексу.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України лише недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, лише договір (правочин), який визнаний судом недійсним або є таким в силу закону не створює для сторін юридичних наслідків.
У ході судового розгляду справи, судом було встановлено, що позивачем в ході проведення перевірки у повному обсязі були надані первинні документи й податкові накладні, які оформлені у повній відповідності з нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 і Порядку заповнення податкових накладних №165, що відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»свідчать, про повноту й достовірність задекларованих сум податкового кредиту.
Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності. Іншими словами, первинні документи по віддзеркаленню господарських операцій є основою і для податкового обліку.
Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені у ст. 9 наведеного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.
Судом встановлено, що наявні у справі матеріали, а саме -договір купівлі-продажу від 30.08.2010 року №30-08/10, рахунок фактура №ИП-0212/6 від 02.12.2010 року, видаткова накладна №ИП-02128 від 02.12.2010 року, податкова накладна №2128 від 02.12.2010 року, товарно-транспортна накладна серії АБВ №972009 від 02.12.2010 року - є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Також суд зазначає, що частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.
Несплата податку продавцем або постачальником продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця (позивача).
Зменшення суми податкового кредиту та застосування штрафних санкцій є одним з видів юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ч. 3 ст. 8 Конституції України), юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Тому відповідач не мав підстав для притягнення до юридичної відповідальності позивача шляхом збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у зв'язку з тим, що постачальники позивача допустили порушення податкового законодавства.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставне і таке, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачем в судовому засіданні не доведено безпідставності вимог позивача, а тому суд вважає, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення №0001312330 від 29.08.2011 року не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001312330 від 29.08.2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Микитюк Р.В.
Постанова складена в повному обсязі 10.10.2011 року.