УХВАЛА[1]
03 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Качана В.Я., Рейнарт І.М.
при секретарі Архіповій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у її вихованні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року,
встановила:
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з його донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначити наступні способи його участі у вихованні доньки: побачення три рази на тиждень: понеділок, вівторок, четвер з 14.00 год. до 19.00 год. за місцем навчання доньки або за місцем його проживання, а також двічі на місяць забирати доньку на вихідні за місцем його проживання позивача або для відпочинку; спільний відпочинок: другу половину літніх канікул та половину весняних та осінніх канікул дитина проводить з батьком; необмежене спілкування з донькою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою; у разі, якщо святкові дні припадають на день його побачення з донькою, або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні донька проводить з батьком; право святкувати разом з донькою всі державні свята; право забирати доньку за її бажанням на її день народження для спільного святкування; щороку забирати доньку для спільного святкування його дня народження, днів народжень її рідних бабусі та дідуся; в день побачення з донькою він має право забирати її з дому/школи особисто.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 12 липня 2008 року перебував з відповідачем в зареєстрованому шлюбу, від якого вони мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року шлюб між ними розірвано. З часу розірвання шлюбу між ним та відповідачем виникли непорозуміння з приводу його участі у вихованні дитини. Всі його намагання мирно вирішити даний спір призводять лише до конфліктів. Відповідач не бажає його присутності та створює умови, через які він не може нормально зустрічатися з донькою.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у вихованні та спілкуванні з їх спільною дитиною - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визначено участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини у формі спілкування з нею: у перші та треті вихідні кожного місяця з 11 год. 00 хв. суботи до 15 год. 00 хв. неділі за місцем проживання батька; спілкування особисто з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного та інших видів дистанційного зв'язку у денний період доби, за виключенням часу перебування дитини на шкільних заняттях; два перших тижні або два других тижні липня місяця кожного року за вибором батька дитини ОСОБА_1; у будні дні - за домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_2 В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Свої доводи мотивує тим, що визначення судом часу побачень та спілкування з донькою у будні дні за погодженням з матір'ю є незрозумілим, оскільки відповідач матиме реальну можливість перешкоджати його побаченням з донькою, як робила це і раніше. Під час спроб вирішити спірне питання мирним шляхом відповідач кожного разу наголошувала, що побачення можливі лише у вихідні дні.
Судом також незаконно було відмовлено у задоволенні позову щодо спільного відпочинку та побачень з донькою на зимніх, весняних, осінніх канікулах, а на літніх канікулах суд надав можливість спільного відпочинку дитини з батьком лише 2 тижні.
Крім цього, судом не враховано, що донька має рідних бабусю та дідуся, дядька зі сторони батька, які також не мають можливості спілкуватись з онукою та племінницею.
Визначений час побачень позивача з донькою у вихідні дні з 11 години суботи до 15 години неділі значно обмежує час побачень з дитиною.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_4, ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_2. та її представник ОСОБА_7 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник третьої особи: Служби справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справу повідомлений судом належним чином.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 липня 2008 року по 18 лютого 2015 року, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З кінця 2014 року дитина проживає разом з матір'ю в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно існує спір з приводу участі батька у вихованні дитини.
При визначенні способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, суд першої інстанції взяв до уваги висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання даного спору, врахував малолітній вік дитини, її прив'язаність до матері, фізично-емоційні та побутові інтереси, потребу дитини в спілкуванні з іншими родичами, друзями, необхідність часу для здобування навичок повноцінно життя у суспільстві.
Колегія суддів повністю погоджуються з таким вирішенням спору з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Відповідно до частин 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Комісією з питань захисту прав дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, 31 серпня 2015 року (протокол №17) було зроблено висновок про доцільність визначення способів участі ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3, 2009 рокународження, у перші та треті вихідні місяця з 11.00 год. до 15.00 год. неділі; будні дні за домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_2 (а.с.30).
Колегія суддів також погоджується з способом участі позивача у вихованні дитини, запропонованим у вказаному висновку Комісії з питань захисту прав дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, оскільки він достатньо обґрунтований та не суперечить інтересам дитини, враховує необхідність забезпечення найкращих її інтересів, запобігаючи можливим порушенням дитячо-батьківських взаємовідносин.
При цьому суд враховує ту обставину, що між батьками дитини до цього часу існують напружені, конфліктні, не вирішені стосунки, які певним чином відображаються на здоров'ї їх дитини, яка, враховуючи її малолітній вік, дуже вразлива до зовнішніх проявів негативних емоційних реакцій на фоні порушень дитячо-батьківських взаємовідносин.
Так, відповідно до висновку лікаря кардіолога Медичного центру «БЕБІ» від 28.10.2015 р., у ОСОБА_3, вік 6 років, діагностовано вторинну кардіоміопатію. Останній рекомендовано обмежити фізичні навантаження та психоемоційне навантаження.
Відповідно до висновку спеціаліста-психолога Медичного центру «БЕБІ» від 04.11.2015 р. ОСОБА_3, 2009 року народження, до якого звернулась відповідач з приводу підвищеної тривожності доньки та появи страхів після незапланованого візиту тата, після проведеного психологічного обстеження 4 методами було виявлено, що дівчинка проявляє субдепресивні ознаки на підвищену тривожність, відкрито не говорить про свої страхи, переживання. В поведінці ОСОБА_3 є прояви психологічних захистів. Можна припустити, що ці прояви пов'язані зі страхом втрати матері. Спеціалістом психологом порекомендовано продовжити дообстеження дівчинки, пройти курс психологічних занять, зменшити на певний час контакти з татом, зробити їх більш прогнозованими для дівчинки та узгодженими з мамою. Можливо зробити зустрічі з татом на комфортній та безпечній для дитини території.
При розгляді апеляційної скарги судом також встановлено, що ОСОБА_3 навчається в 1-А класі середньої загальноосвітньої школи 1-ІІІ ступенів №42 Дніпровського району міста Києва.
Відповідно до довідки № 299 від 13.11.2015 р. дитина відвідує групу продовженого дня з 12.00 до 18.00 год. середньої загальноосвітньої школи 1-ІІІ ступенів №42 Дніпровського району міста Києва.
Відповідно до довідки №300 від 13.11.2015 р., ОСОБА_3 відвідує гуртки : «Образотворчого мистецтва» по вівторках з 15.00 до 16.00 год. та «Спортивного танцю» по понеділках з 13.00 до 15.00 год. середньої загальноосвітньої школи 1-ІІІ ступенів №42 Дніпровського району міста Києва.
Відповідно до довідки керівника Малого виробничо-комерційного приватного підприємства «СОВІ» №19/11від 18.11.2015 р., останній погодився піти на зустріч молодому батьку ОСОБА_1 та дозволяє йому бути відсутнім на робочому місці за усною попередньою домовленістю з головним інженером. Під час навчального періоду ОСОБА_1 має приходити на роботу о 7 годині, обстежити електричну мережу з головним інженером в цехах до початку роботи. Після обстеження та усунення пошкоджень (якщо такі виявлені були) останній має залишитися на чергуванні до 12 години. Після 12 години він може бути вільним (при необхідності). Однак всі не відроблені години ОСОБА_1 повинен відпрацювати згідно погодинної місячної норми в позаробочий час не пізніше звітного кварталу.
Враховуючи стан здоров'я дитини, ту обставину, що малолітня донька сторін навчається у першому класі, відвідує групу продовженого дня, гуртки, а також враховуючи те, що дозвіл на відсутність позивача на робочому місці передбачає наявність обов'язкової попередньої домовленості про це з головним інженером та необхідність подальшого відпрацювання в позаробочий час, колегія суддів не вбачає підстав для визначення часу побачень та спілкування з донькою у будні дні.
Вимога позивача щодо збільшення часу для його участі у вихованні малолітньої доньки є передчасною.
Керуючись почуттям любові до дитини, обидві сторони повинні спочатку підготувати її до більш тривалих та частих зустрічей з батьком.
Діючи миром, а не протистоянням, мати дитини не повинна перешкоджати позивачу відновити його місце в житті доньки, яке він займав та має право займати надалі.
Участь баби, діда на спілкування зі своєю онукою та у її вихованні не було предметом розгляду в даній справі, а відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу та в межах заявлених ними вимог.
Розглядаючи спір, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Підстав для скасування оскаржуваного рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Справа №22-ц/796/14579/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Марфіна Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.