Апеляційне провадження №22-ц/796/14518/2015 Головуючий в 1 інстанції - Коваль А.О.
Доповідач - Желепа О.В.
01 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Іванченка М.М.
при секретарі Гарматюк О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22 липня 2015 року про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним.
Крім того, представник позивача подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірну квартиру АДРЕСА_1. Заяву обґрунтовував тим, що оскільки наразі оскаржується дійсність договору купівлі-продажу цієї квартири, є всі підстави вважати, що така квартира може бути відчужена відповідачем іншій особі, у зв'язку з чим виконати позитивне рішення суду та відновити порушені права позивача стане неможливим.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.07.2015 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1. Копію ухвали направити до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві для виконання.
Не погодившись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову увалу, якою відмови в задоволені заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
В скарзі посилалася на те, що ухвала є незаконною і такою, що постановлена з порушенням норм процесуального законодавства.
Скарга містить доводи про те, що суд не з'ясував причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, а сама заява не містила обґрунтування необхідності застосування того чи іншого виду забезпечення позову. Постановлена судом ухвала не відповідає вимогам закону, щодо її законності та обгрунитованості . Судом не було враховано вимоги абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року за № 9, та не дотримано вимог п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
До апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник не з'явились, про розгляд справи повідомлені 16.11.2015 року, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням.
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., представника позивача, яка доводи скарги заперечувала, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Згідно ч. 3 ст. 152 види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що характер майна на яке позивач просить накласти арешт, характер заявлених позовних вимог, свідчить про те, що для вжиття заходів забезпечення позову є наявність достатніх підстав, які дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком , оскільки він відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.
Доводи скарги про те, що заява про забезпечення позову була необґрунтованою та не відповідала вимогам процесуального закону є безпідставні, оскільки позивачем в позовній заяві та в заяві про забезпечення прозову наведено обставини, які підтверджують , що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.
Інші доводи скарги на правильність постановленої ухвали не впливають, оскільки позивач просив накласти арешт на нерухоме майно, яке є предметом спору, тобто обрав такий вид забезпечення, який є співмірним з заявленими позовними вимогами та передбачений ст. 152 ЦПК України .
Посилання на порушення судом вимог Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 не відповідає дійсності, тому, що суд врахував всі роз'яснення вищестоящих судів, розглянув заяву без порушення норм процесуального права та обґрунтовано задовольнив заяву.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: