Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Іменем України
30 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
слідчого - ОСОБА_6
та представника особи, яка подала скаргу - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року залишено без задоволення скаргу потерпілої ОСОБА_8 на постанову слідчого військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_6 від 25 серпня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42015110350000133, за фактом перевищення службових повноважень службовими особами СБ України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивувала тим, що висновок слідчого про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, є обгрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи та положенням закону про кримінальну відповідальність.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень, внесених її представником під час апеляційного розгляду, просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року та постановити нову, якою розглянути по суті та задовольнити її скаргу про скасування постанови слідчого військової прокуратури від 25.08.2015 року про закриття кримінального провадження № 42015110350000133.
В обґрунтування поданої скарги заявник посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки вона постановлена з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням норм закону України про кримінальну відповідальність, що, в свою чергу, свідчить про неповноту судового розгляду в суді першої інстанції. Окрім того, постановлена ухвала не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Зокрема, як зазначає ОСОБА_8 у своїй скарзі, оскаржуючи постанову слідчого про закриття кримінального провадження, вона стверджувала про те, що ця постанова суперечить вимогам ст. 96 КПК України, оскільки під час досудового розслідування, їй, як стороні кримінального провадження, не було надано право ставити запитання допитаним свідкам щодо їх можливості сприймати факти, про які вони дають показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідків. Крім цього, їй, ОСОБА_8 , не було надано можливості надати показання щодо вчинення службовими особами СБУ злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та не допитано повторно свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 щодо вчинення психологічного тиску на неї.
Зазначені обставини, як вважає апелянт, свідчать про неповноту судового розгляду, яка завадила суду в повній мірі дослідити обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення.
Також в апеляційній скарзі звертається увага на те, що наведені в оскаржуваному судовому рішенні висновки щодо тлумачення диспозиції ст. 365 КК України, виключно з точки зору завдання «матеріальної шкоди, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, з урахуванням інституту соціальної пільги» є неправильним тлумаченням закону, яке суперечить його точному змісту, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді судом апеляційної інстанції.
Враховуючи ці та інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, ОСОБА_8 робить висновок про те, що суд першої інстанції не надав їм належної правової оцінки та неправильно застосував ст. 365 КК України до фактичних обставин справи, на яких вона наголошувала у заяві про вчинення кримінального правопорушення та скарзі на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника особи, яка подала скаргу на її підтримку; пояснення прокурора та слідчого, які заперечували проти задоволення скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін; перевіривши матеріали закритого кримінального провадження та матеріали провадження за скаргою ОСОБА_8 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, а також проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без змін ухвали слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, у тому числі на рішення слідчого про закриття кримінального провадження, розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, з урахуванням положень глави 26 цього Кодексу.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення слідчого про закриття кримінального провадження, як це передбачено ч. 2 ст. 307 КПК України, може бути не тільки про задоволення скарги та скасування рішення слідчого, а й про відмову у задоволені скарги, в залежності від того, чи прийнято оскаржувану постанову у відповідності з законом.
Як вбачається з матеріалів судового провадження за скаргою ОСОБА_8 на постанову слідчого військової прокуратури Київського гарнізону від 25.08.2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42015110350000133, судовий розгляд зазначеної скарги було здійснено у відповідності до вимог, передбачених статтями 318 - 380 КПК України, з урахуванням положень глави 26 цього Кодексу, а тому доводи апеляційної скарги потерпілої про істотні порушення слідчим суддею норм кримінального процесуального закону та про неповноту судового розгляду в суді першої інстанції слід визнати безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.
Так, незважаючи на своєчасне та належне повідомлення про час і місце розгляду скарги, потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилася, а в розгляді скарги, яку вона подала до суду приймали участь лише її представник та слідчий, рішення якого було предметом оскарження.
При цьому, ні потерпіла, ні її представник, не надали слідчому судді будь-яких додаткових доказів чи документів та не заявляли клопотань щодо перевірки тих чи інших обставин, які, на їх думку, під час досудового розслідування слідчим не перевірялись або були перевірені неповно.
Встановивши, що під час досудового розслідування були допитані по обставинам, викладеним в заяві про вчинення кримінального правопорушення, потерпіла ОСОБА_8 , її адвокати ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , які були присутні під час допиту ОСОБА_8 в якості свідка в кримінальному провадженні № 12015100100003812, працівники СБУ ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які допитували ОСОБА_8 в якості свідка, а також оглянуті та долучені до матеріалів кримінального провадження копії судових повісток на ім'я ОСОБА_8 та протоколів її допиту в якості свідка від 14 та 20 травня 2015 року в зазначеному вище кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшла обґрунтованого висновку про те, що всім наведеним вище доказам слідчий надав належну правову оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме для закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні службових осіб СБУ складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України
Обґрунтованим слід визнати і твердження слідчого судді про те, що, незважаючи на доводи, на які ОСОБА_8 посилалась у своїй скарзі на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, в матеріалах закритого кримінального провадження відсутні будь-які дані про обставини, які підлягали перевірці шляхом проведення інших слідчих або розшукових дій, окрім тих, які були проведені під час досудового розслідування.
Більш того, твердження ОСОБА_8 про неповноту та однобічність досудового розслідування щодо перевірки обставин вчинення працівниками СБУ всіх кримінальних правопорушень, які були зазначені в її заяві, спростовується також долученою до матеріалів закритого кримінального провадження копією ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2015 року, яка була постановлена за результатами розгляду скарги ОСОБА_8 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Безпідставними слід визнати і доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 щодо неправильного застосування ст. 365 КК України до тих фактичних обставин кримінального провадження, на яких вона наголошувала у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення та скарзі на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.
Незважаючи на обставини, наведені у заяві про вчинення кримінального правопорушення та скарзі на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, а також зміст показань, які ОСОБА_8 надала під час досудового розслідування, будучи допитаною в якості потерпілої, матеріали кримінального провадження не містять в собі будь-яких інших об'єктивних доказів, які б дозволили зробити висновок про наявність в діях службових осіб СБУ, які допитували ОСОБА_8 в якості свідка в кримінальному провадженні № 12015100100003812, ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Зокрема, як вбачається з протоколів допиту свідка ОСОБА_8 від 14 та 20 травня 2015 року, в обох випадках допиту останньої були присутні її адвокати, відповідно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , однак, як в першому, так і другому випадках, ні ОСОБА_8 , ні її адвокати, після ознайомлення з текстом протоколу, не вносили до нього будь-яких доповнень чи зауважень з приводу вчинення особами, які проводили допит свідка дій, які явно виходять за межі наданих їм прав чи повноважень, що завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, в даному випадку ОСОБА_8 .
До того ж, під час допиту 20 травня 2015 року, який згідно протоколу тривав 20 хвилин, ОСОБА_8 , скориставшись правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, взагалі відмовилась від дачі показань, про що власноручно зробила запис в протоколі у присутності свого захисника.
До цього слід також додати, що всупереч твердженням ОСОБА_8 про те, що обставини викладені в заяві про вчинення кримінального правопорушення можуть підтвердити її адвокати, допитаний під час досудового розслідування адвокат ОСОБА_11 відмовився від дачі показань, посилаючись на адвокатську таємницю, хоча слідчий намагався його допитати лише з приводу обставин допиту ОСОБА_8 14.05.2015 року співробітниками СБУ, а адвокат ОСОБА_12 хоча і дала показання по обставинам допиту ОСОБА_8 20.05.2015 року, проте в наданих нею показаннях відсутні дані, які б могли свідчити про наявність в діях співробітників СБУ ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Той факт, що після останнього допиту у ОСОБА_8 , як стверджує остання, стався вегето-судинний криз та погіршився стан здоров'я, як фізичного так і морального, сам по собі не може служити підтвердженням того, що це відбулося саме внаслідок неправомірних дій співробітників СБУ під час її допиту.
Крім того, ОСОБА_8 , а ні під час досудового розслідування, а ні під час розгляду скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження не надала будь-яких доказів на підтвердження її звернення до лікаря та погіршення стану здоров'я.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 про безпідставність та помилковість ухвали слідчого судді, яка була постановлена за результатами розгляду скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, не можуть бути визнані обґрунтованими та служити підставою для скасування судового рішення, оскільки висновки слідчого судді щодо законності закриття кримінального провадження відповідають вимогам закону та обставинам, які були встановлені під час досудового розслідування, а постанова слідчого про закриття кримінального провадження, за своїм змістом, повністю відповідає вимогам ст. 110 КПК України, у тому числі щодо мотивів прийняття відповідної постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, зокрема щодо підстав для закриття кримінального провадження, які передбачені ч. 1 ст. 284 КПК України.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, колегія суддів не вбачає законних підстав для скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали, зокрема про скасування постанови слідчого військової прокуратури Київського гарнізону від 25.08.2015 року про закриття кримінального провадження № 42015110350000133 за фактом перевищення службових повноважень службовими особами Служби безпеки України.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_8 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року, якою відмовлено у задоволенні скарги потерпілої ОСОБА_8 на постанову слідчого військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_6 від 25 серпня 2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42015110350000133, за фактом перевищення службових повноважень службовими особами СБ України залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Справа № 11-сс/796/3375/2015
Категорія ч. 2 ст. 309 КПК України
Слідчий суддя у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_13
Доповідач - суддя ОСОБА_1