Іменем України
21 січня 2013 року суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Деркач Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську, за участю ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2012 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого водієм Комунального підприємства “СпецАТП” Дніпропетровської міської ради, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 - 31,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, -
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
При обставинах, зазначених в постанові суду першої інстанції, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 15.13. Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, просив її скасувати.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 надав письмову заяву, в якій уточнив вимоги своєї апеляційної скарги і просить змінити постанову районного суду в частині виду накладеного на нього адміністративного стягнення, з позбавлення права керування транспортними засобами на штраф. При цьому, правопорушник зазначив, що визнає в повному обсязі свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення та щиро розкаюється у вчиненому, а його захисник просив долучити до матеріалів справи характеристику з місця роботи апелянта.
Провадження № 33/774/20/13 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_3
Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий у другій інстанції: ОСОБА_4
Суд апеляційної інстанції, вислухавши ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи уточненої апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах уточненої апеляційної скарги, дійшов висновку, що уточнена апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Викладений в постанові районного суду висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами та не оспорював ся апелянтом в судовому засіданні апеляційного суду.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Однак, аналізом оскаржуваної постанови встановлено, що районний суд лише зробив посилання на передбачені ст. 33 КУпАП загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, при цьому зі змісту постанови неможливо встановити, які саме обставини, як вказано в постанові, що пом'якшують та обтяжують відповідальність апелянта, були враховані судом при накладенні на останнього адміністративного стягнення.
Як встановлено апеляційним переглядом, районний суд взагалі не мотивував своє рішення щодо накладення на апелянта адміністративного стягнення та не зазначив на підставі яких даних він прийшов до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_5 адміністративного стягнення саме у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Також, судом не було обговорено і питання про накладення на апелянта передбаченого законом менш суворого адміністративного стягнення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції констатує відсутність обставин, що у відповідності до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, а також враховує той факт, що правопорушник в судовому засіданні визнав в повному обсязі свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення та щиро розкаявся у вчиненому, що відповідно до ст. 34 КУпАП, є обставиною, яка пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 30 КУпАП позбавлення права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом.
Дослідивши фактичні обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення не свідчить про грубе порушення порядку користування правом керування транспортними засобами.
При цьому, вчинене апелянтом адміністративне правопорушення, не містить ознак систематичності.
Враховуючи викладене, конкретні обставини справи, а також особу правопорушника, який позитивно характеризується за місцем роботи, що підтверджується відповідною характеристикою, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про можливість пом'якшення ОСОБА_1 адміністративного стягнення та накладення його у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ст. 124 КУпАП, а саме 425 грн.
Таким чином, уточнена апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні в частині накладеного адміністративного стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1, уточнену в судовому засіданні апеляційного суду, - задовольнити.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2012 року відносно ОСОБА_1 - змінити в частині накладеного адміністративного стягнення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
апеляційного суду
Дніпропетровської області ОСОБА_4