Єдиний унікальний номер: 378/1057/15-ц
Провадження № 2/378/369/15
"04" грудня 2015 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Галич Ю. М.
за участю секретаря: Заболотня Ю. В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_1 до Торчицької сільської ради, третя особа ОСОБА_2, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку на спадкування.
До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 І, посилаючись на те, що 03 січня 2015 року померла його мати ОСОБА_3.
Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку № 23 по вул. Лугова с. Торчиця та земельної ділянки в адміністративних межах Торчицької сільської ради Ставищенського району площею 4. 2103 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку. Цільове призначення земельної ділянки, - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Спадкоємцями по заповіту є діти померлої, а саме позивач та його сестра ОСОБА_2.
Вони своєчасно звернулися до Ставищенської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Відповідно то змісту заповіту все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось померла заповіла ОСОБА_2, а сертифікат на право на земельну частку ( пай ) заповіла позивачу ОСОБА_1
Після шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця позивач звернувся до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину.
На що отримав відповідь, що отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку у державній нотаріальній конторі позивач не може, так як спадкодавець заповіла саме „ сертифікат на право на земельну частку ( пай ) „ а позивач бажає отримати у власність земельну ділянку на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, який отримала матір взамін сертифікату на право на земельну частку ( пай ).
В своєму листі нотаріус зазначив, що позивач має право звернутися до Ставищенського районного суду з заявою щодо тлумачення заповіту,- що я і зробив. Ухвалою Ставищенського районного суду від 02.09.2015 року мою позовну заяву залишено без розгляду. Апеляційний суд Київської області своєю ухвалою від 19.10.2015 рік мою апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції відхилив. Позивачу також було роз'яснено щодо можливості повторного звернення до суду першої інстанції саме про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
Відомо, що протягом 1992-1999 років практично всі колективні та інші недержавні сільськогосподарські підприємства України отримали землю у колективну власність, а їх члени - право на земельну частку ( пай ) з цих земель, яке посвідчувалося сертифікатами на право на земельну частку ( пай )
Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА за № 613648 площею 4.2103 га був виданий на ім'я ОСОБА_3 взамін сертифіката серія КВ № 0185379 на підставі розпорядження Ставищенської районної державною адміністрацією від 05.09.2003 року за №309.
Отже спадкодавець ОСОБА_3 мала у власності одну й ту ж земельну ділянку, яка в різні періоди була посвідчена різними документами, - з 1996 року сертифікатом на право земельну частку ( пай) та з 2005 року державним актом на право власності на земельну ділянку.
Позивач просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку в порядку спадкуванняу в адміністративних межах Торчицької сільської ради Ставищенського району Київської області площею 4. 2103 га. згідно з планом Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 613648.
В судове засідання позивач та його представник не прибули, представник позивача направив до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, просить справу розглядати без їх участі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, Торчицька сільська рада направила до суду лист, в якому позовні вимоги визнає, просить справу розглядати без участі її представника.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не прибула направила до суду заяву в якій просить справу розглядати без її участі просить справу розглядати за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали справи, письмову заяву про визнання позову відповідачем, та перевіривши матеріали справи, вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Як вбачається із п. “г” ч.1 статті 81 Земельного Кодексу України ( від 25 жовтня 2001 року) громадяни набувають права власності на земельну ділянку на підставі прийняття спадщини.
Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Згідно частини 1 статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Частиною другою статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.
Статтями 181, 182 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
У відповідності до ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно. Державна реєстрація прав базується на кадастровому номері, присвоєному у встановленому законом порядку.
Згідно статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Законодавством також встановлено, що межі земельних ділянок визначаються в технічній документації із землеустрою та в натурі (на місцевості),
У відповідності до вимог статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
У відповідності до підпункту "є" пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" не може здійснюватися перехід права власності за судовими рішеннями (через визнання права власності на відчужену земельну ділянку або визнання дійсним договору щодо її відчуження, звернення стягнення на земельну ділянку в рахунок зобов'язань власника земельної ділянки або передачу її у власність кредитору з цих підстав, видачу виконавчого документа за аналогічним рішенням третейського суду тощо) на земельні ділянки щодо яких встановлена заборона на продаж або іншим способом відчуження, а саме: сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб, відчуження та зміни цільового призначення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону (без доплат) і вилучення (викуп) для суспільних потреб (пункт 15 розділу X "Перехідні положення" ЗК).
Відповідно то змісту заповіту все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось померла заповіла ОСОБА_2, а сертифікат на право на земельну частку ( пай ) заповіла позивачу ОСОБА_1І.(а.с.4).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем - Торчицькою сільською радою позов визнається, то він підлягає задоволенню і за позивачем слід визнати право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку в адміністративних межах Торчицької сільської ради Ставищенського району Київської області площею 4. 2103 га. згідно з планом Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 613648.( а.с.12)
Оскільки Торчицька сільська рада до пред'явлення позову про визнання права на спадщину на житловий будинок в судовому засіданні не оспорювала цього права, відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України на неї не може бути покладений обов'язок по відшкодуванню судових витрат.
Керуючись ст.ст. 79-1, 81, 125, 158 ЗК України (2001 року) ст. ст. 182, 373, 1223, 1225, 1262, 1268 ч. 1, 1270 ЦК, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 213-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку в порядку спадкування в адміністративних межах Торчицької сільської ради Ставищенського району Київської області площею 4. 2103 га. згідно з планом Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 613648.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Ю. М. Галич