Кагарлицький районний суд Київської області
м. Кагарлик, вул. Московська, 3, 9200, (04453) 5-13-39
Справа №2-а-7703/11
03 червня 2011 року Суддя Кагарлицького районного суду Київської області Шевченко І.І., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Кагарлик адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та щомісячну виплату пенсій, -
позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідача перерахувати та виплати недоплачених сум пенсії відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю підвищуються на одну мінімальну заробітну плату та призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком та щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни, проте в порушення Закону відповідач виплачує дані доплати у розмірі, що не співвідносяться із мінімальною заробітною платою. В позові вказує, що він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі як пенсіонер за віком. В добровільному порядку відповідач відмовляється провести перерахунок і виплату доплат до пенсії та в подальшому виплачувати щомісячно пенсію згідно Законів України.
Представник відповідача подала до суду заперечення, в якому позов ОСОБА_1 не визнала та просила його позов залишити без задоволення з наступних підстав. Управлінням Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі щомісячну доплату виплачують в тому обсязі, які були виділені Головному Управлінню для даної виплати. Крім того, вони виконують лише делеговані повноваження з питань соціального захисту і до їх компетенції не входить прийняття рішення по визначенню розмірів доплат і компенсацій, тому дані виплати здійснюються в межах коштів виділених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про державний бюджет України» на відповідні роки, потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи (4 категорія) виплачується додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, встановлена в розмірі 5 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Щодо застосування статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то згідно з Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, схваленою постановою Верховної Ради України від 11.10.95 р., враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, Кабінет Міністрів України постановою № 836 від 26.07.1996 р. громадянам, які проживають в зоні посиленого радіологічного контролю, встановлено доплату в розмірі 520000 карбованців (5,20 грн.). Статтею 111 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Разом з цим рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року положення п.12 ст. 71 Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» яким припинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України, але після цього законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено, які органи повинні підвищувати пенсії, за рахунок яких коштів і джерел. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Виходячи із вищевикладеного, підстав для перерахунку доплат до пенсії відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - немає, тому що розмір та суми цих виплат встановлені на 2007 - 2010 роки Законами України "Про державний бюджет України» на відповідні роки. Також звертає увагу на те, що постановою Кагарлицького районного суду по справі № 2-а-1241/2010задоволено позов гр.. ОСОБА_1 до УПФУ у Кагарлицькому районі про зобов'язання провести перерахунок відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про той самий предметі з тих самих підстав. А тому посилаючись на п .1 ч.4 ст. 157 КАС України просить закрити провадження у справі в частині позовних вимог згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки є така, що набрала законної сили постанова суду з того самого спору, між тими самими сторонами. Вимоги позивача про зобов'язання проводити щомісячну виплату пенсії с. ст. 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», перераховуючи в залежності від зміни розміру мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком не може бути задоволена на майбутнє, оскільки це буде перешкоджати законодавчій роботі над Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому вважає, що у задоволенні позовних вимогах позивачу необхідно відмовити повністю.
Відповідно до ч. 4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1
Суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 03 червня 2011 року позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», провадженням закрито.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Судом з достовірністю встановлено, що позивач ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 4-ї категорії та постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, яке віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У відповідності до ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія положень цього закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Згідно ст. 92 п. 6 ч. 1 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту.
Згідно ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 4 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно підпункту 13 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому на даний час позивачу призначена додаткова пенсія в розмірі 38,20 грн.
Вказана норма Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а саме положення статті 67 розділу І, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до цього втратила чинність і норма Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині, яка стосується вищевказаного розміру додаткової пенсії особі, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішені даного спору підлягає застосуванню ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком.
П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначає, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
В рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів, тому посилання представника відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд вважає, помилковим посилання представника відповідача на те, що розмір додаткової пенсії, передбаченої Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визначений постановою КМУ від 26.07.1996р. № 836, відповідає вимогам ст.ст. 62, 67 цього Закону, оскільки даною постановою Кабінет Міністрів України значно звужує зміст та обсяг прав позивача, встановлених цим же Законом.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, згідно ч.4 ст.48 даного Закону.
Розмір мінімальної заробітної плати з 2004 року згідно з п. п. 5-2 п.5 ст.38 Бюджетного кодексу України (Закон України від 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ) визначається законами про державний бюджет на відповідний рік.
Згідно ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У відповідності до ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія положень цього закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Згідно ст. 92 п. 6 ч. 1 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту.
Отже, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому суд вважає, що підлягає застосуванню вимога ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який передбачає щомісячну доплату в розмірі мінімальної заробітної плати.
Крім того, слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір доплат і компенсацій протягом тривалих років не змінювався не зважаючи на постійне підвищення мінімальної зарплати і не відповідає розміру встановленим іншими законами. Також Закони України «Про розмір мінімальної заробітної плати» не містили обмежень до застосування ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначає, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
В рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів, тому посилання представника відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Суд вважає, помилковим посилання представника відповідача на те, що розмір виплат, передбачених Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Законом України «Про соціальний захист дітей війни», визначений постановою КМУ від 26.07.1996р. № 836, відповідає вимогам ст.ст. 62, 67 цього Закону, оскільки даною постановою Кабінет Міністрів України значно звужує зміст та обсяг прав позивача, встановлених цим же Законом.
Відповідно до ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене дії управління ПФУ в Кагарлицькому районі Київської області щодо невиплати позивачу доплат до пенсії, передбачених ст. 39 та ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.12.2010 року, суд вважає неправомірними.
Таким чином, суд вважає, що відповідача слід зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю щомісячну доплату до пенсії та додаткову пенсію у розмірах, яка передбачена ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 22.12.2010 року.
Від сплати судових витрат сторони звільнити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 21, 22, 24, 46, 55, 75, 92 Конституції України, Законому України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 р», ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та щомісячну виплату пенсій - задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі по відмові здійснити перерахунок та виплату пенсій ОСОБА_1, у відповідності до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.12.2010 року - неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю щомісячної доплати до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку мінімального розміру заробітної плати, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» починаючи з 22.12.2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 15 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 22.12.2010 року.
Сторони звільнити від сплати судового збору .
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі Київської області негайно виконати постанову суду.
Апеляційна скарга на постанову Кагарлицького районного суду Київської області подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Оскарження постанови в апеляційному порядку не зупиняє її виконання.
Суддя: І.І.Шевченко