Справа № 367/5043/15-ц
28 жовтня 2015 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Пархоменко О.В.
з участю секретаря Григорян Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення коштів,
Позивачка звернулася до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 19 жовтня 2014 року нею було зроблено замовлення № 193/10 за адресою м. Київ, вул. Велика Кільцева № 19 в магазині “Мебель Склад-Магазин“, відповідно до якого ОСОБА_2 (виробник) повинна була виготовити предмет меблів, а саме шафи-купе, вартість замовлення складала 16 000,0 гривень. Однією з вимог була оплата 50% вартості в момент замовлення. Виконуючи вимоги виробника 19 жовтня 2014 року було передано виробнику 8 000,0 гривень, у зв'язку із чим було складено бланк замовлення. В даному бланку вказано суму переданого нею авансу в розмірі 8 000,0 гривень та суму доплати в розмірі 8 000,0 гривень, на бланку проставлено відповідну печатку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
Позивач вказує, що відповідно до даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 станом на сьогодні дійсно здійснює підприємницьку діяльність. Хоча і підприємницьку діяльність здійснює ОСОБА_2, веденням справ, в тому числі і перемовинами з замовником, займається її мати ОСОБА_3. Відповідно до бланку замовлення доставка меблів до замовника повинна була здійснена до 22-23 листопада 2014 року. По закінченню строку, який був зазначений у бланку замовлення, шафа не виготовлена, не привезена та не встановлена.
Вказує, що протягом семи місяців і по сьогодні нею було здійснено телефонні дзвінки до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з вимогами виконати зобов'язання перед нею або ж повернення їй сплачених коштів. Протягом перших п'яти місяців ОСОБА_3 обіцяла виготовити все-таки її замовлення, посилаючись на різного роду власні проблеми. До останнього часу вона сподівалася на порядність даних осіб, але в травні місяці 2015 року ОСОБА_3 переїхала з орендованого офісу за адресою вул. Велика Кільцева, 19, район Борщагівки. Фактично з травня 2015 року магазин “Мебель Склад-Магазин“ не працює, на телефонні дзвінки не відповідає. Якимось чином в травні вдалося з нею зв'язатись по телефону, призначити зустріч, під час якої ОСОБА_3 зізналась, що її замовлення взагалі не виготовлялось і пообіцяла повернути кошти, дану розмову нею було записано на диктофон. Станом на сьогодні на телефонні дзвінки не відповідає ані ОСОБА_4, ані ОСОБА_3
Позивач вказує, що нею було підготовлено заяву про вчинення злочину, передбаченого ст. 190 КК України та пред'явлена до правоохоронних органів. Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не виконали своїх зобов'язань перед нею відповідно до бланку замовлення. Посилаючись на п.22 ст. 1, п. п. 3, 18 ч.1 ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів“ вважає, що правовідносини, що склались між нею та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підпадають під даного закону. Шляхом оформлення бланку-замовлення № 193/10 був укладений договір на виконання робіт, тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили у цивільно-правові відносини, які регулюються Цивільним кодексом України та Законом України “Про захист прав споживачів“.
В зв'язку із викладеними обставинами позивач просила стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на її користь кошти в розмірі 8 000,0 гривень та суму моральної шкоди в розмірі 1 000,0 гривень.
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача ОСОБА_5 надала суду письмову заяву, в який просила розглядати справу в її відсутність, позов підтримує, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не сповістили, в зв'язку із чим суд, враховуючи письмову заяву представника позивача, вважав за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224-226 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В судовому засіданні встановлено, що 19 жовтня 2014 року ОСОБА_1 було зроблено замовлення № 193/10 за адресою м. Київ, вул. Велика Кільцева № 19 в магазині “Мебель Склад-Магазин“, відповідно до якого ОСОБА_2 (виробник) повинна була виготовити предмет меблів, а саме шафи-купе, вартість замовлення складала 16 000,0 гривень; також 19 жовтня 2014 року ОСОБА_1 було передано виробнику 8 000,0 гривень, у зв'язку із чим було складено бланк замовлення. В даному бланку вказано суму переданого нею авансу в розмірі 8 000,0 гривень та суму доплати в розмірі 8 000,0 гривень, на бланку проставлено відповідну печатку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. Відповідно до бланку замовлення доставка меблів до замовника повинна була здійснена до 22-23 листопада 2014 року. По закінченню строку, який був зазначений у бланку замовлення, шафа не виготовлена, не привезена та не встановлена. ОСОБА_1 зверталася до відповідачів із вимогами виконати зобов'язання перед нею або ж повернення їй сплачених коштів, проте замовлення виконано не було, кошти позивачу не повернуті. Позивачкою до прокуратури Подільського району м. Києва 10.07.2015 року за вх. № 1237 було подано заяву про вчинення злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
Наведені обставини підтверджуються копіями бланку замовлення № 193/10 від 19.10.2014 року, заяви про злочин, іншими матеріалами справи.
Закон України “Про захист прав споживачів“ регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У відповідності до п. 17 ч.1 ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів“ послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У відповідності до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем ОСОБА_2 не було виконано замовлення та не повернуто позивачеві коштів за невиконане замовлення відповідно до замовлення № 193/10 від 19.10.2014 року на загальну суму 8 000,0 гривень, суд, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути кошти у розмірі 8 000,0 гривень та суму моральної шкоди у сумі 1000,0 гривень, задовольнивши позов.
Також суд вважає, що із відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі 243,60 гривень.
На підставі ст. ст. 1, 4, 6, 10, 22 Закону України “Про захист прав споживачів“, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 6, 10, 11, 15, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 суму грошових коштів у розмірі 8 000,0 гривень (вісім тисяч гривень) .
Стягнути із ОСОБА_2, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 моральну шкоду у розмірі 1 000,0 гривень (одна тисяча гривен) .
Стягнути із ОСОБА_2, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер НОМЕР_1 на користь держави судові витрати у розмірі 243,60 гривень.
Копію заочного рішення направити сторонам для відома.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: ОСОБА_6