"26" листопада 2015 р. м. Київ К/800/1275/13
К/800/1653/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні),
Головчук С.В.,
Ліпського Д.В.,
секретаря Горбатюка В.С.,
за участю представника Державної фіскальної служби України як правонаступника Державної митної служби України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до Чернівецької обласної митниці, Державної митної служби України про визнання протиправним наказу, поновлення на службі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційними скаргами Чернівецької обласної митниці і Державної митної служби України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року,
встановив:
В лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Державної митної служби України та Чернівецької обласної митниці про скасування наказу Державної митної служби України від 25.01.2012 р. № 107-к в частині припинення його перебування на державній службі в митних органах, поновлення на посаді головного інспектора митного поста "Чернівці" Чернівецької обласної митниці з 26.01.2012 р. з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року, позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Державної митної служби України від 25.01.2012 р. № 107-к в частині припинення перебування з 26 січня 2012 року на державній службі в митних органах ОСОБА_4 Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного інспектора митного поста "Чернівці" Чернівецької обласної митниці. Стягнуто з Чернівецької обласної митниці на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 26 січня 2012 року по день поновлення на посаді.
У касаційних скаргах Державна митна служба України і Чернівецька обласна митниця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і неправильну оцінку обставин справи, просять скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. Зазначають, що порушення позивачем нормативно-правових актів з питань митної справи та своїх посадових обов'язків свідчить про порушення Присяги державного службовця та є підставою для припинення перебування в митних органах.
Заслухавши пояснення представника відповідача (ДФС України), перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 2001 року по 2006 рік навчався в Академії митної служби України, з 2006 року проходив службу в митних органах, за останньою посадою - головний інспектор митного поста "Чернівці" Чернівецької обласної митниці. 01.08.2006 р. позивач склав Присягу державного службовця.
Наказом Державної митної служби України від 25.01.2012 р. № 107-к припинено з 26 січня 2012 року перебування позивача на державній службі в митних органах на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державних службовців.
Підставою для видання цього наказу стали результати проведеного аналізу роботи Чернівецької обласної митниці протягом 2011 року в напрямках організації митного контролю і оформлення, реалізації заходів зі справляння митних платежів, боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, протидії корупції.
Зокрема, комісією встановлено 34 випадки незаконного пропуску позивачем на митну територію України вантажних і вантажно-пасажирських транспортних засобів по окремій смузі руху "Зелений коридор", що є порушенням вимог пункту 1.4 Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України від 11.06.2008 р. № 505/642, підпункту 3.1 пункту 3 Технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, їх особистих речей, транспортних засобів та товарів у пункті пропуску для міжнародного автомобільного сполучення "Порубне-Сірет", затвердженої наказом Чернівецького прикордонного загону та Чернівецької обласної митниці від 11.09.2009 р. № 1150/705, та призвело до несплати до Державного бюджету України єдиного збору в сумі 627,87 грн.
Зазначені порушення розцінені Державною митною службою України як недбале ставлення позивача до виконання своїх службових обов'язків, визначених посадовою інструкцією, основних обов'язків державного службовця, що дискредитує митний орган як державний орган, в якому він працює.
Відповідно до статті 408 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року (чинного на час виникнення спірних відносин) правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Саме на підставі норм цього Закону ОСОБА_4 прийняв Присягу державного службовця, яка зобов'язує його суворо дотримуватись Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки (стаття 17 Закону України "Про державну службу").
В силу пункту 6 статті 30 Закону України "Про державну службу" підставою припинення державної служби є порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
У статті 23 Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 06.09.2005 р. № 2805-IV (чинного на час виникнення спірних правовідносин), частині другій статті 14 Закону України "Про державну службу" передбачені види дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до посадових осіб митної служби за порушення службової дисципліни (дисциплінарні правопорушення), в тому числі й у вигляді звільнення з митного органу.
Окрім того, розділом 4 Дисциплінарного статуту врегульований порядок застосування дисциплінарних стягнень, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.
Припинення державної служби за порушення Присяги є крайнім заходом відповідальності державного службовця за вчинення діяння, несумісного з посадою, що виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи митної служби України дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу має бути мотивовано, а рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Наслідками вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Підставою припинення перебування ОСОБА_4 на державній службі стало незабезпечення ним митного оформлення і пропуску на митну територію України вантажних і вантажно-пасажирських транспортних засобів по смузі руху "Червоний коридор".
Проте, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, Держмитслужбою України не мотивовано, чому діяння, яке на її думку вчинив позивач, є несумісним з подальшим її перебуванням на державній службі та не може бути кваліфіковане як дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачена Дисциплінарним статутом.
У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком судів про незаконність оскаржуваного наказу про припинення перебування позивача на державній службі в митних органах, що в силу статті 235 Кодексу законів про працю України є підставою для поновлення його на займаній посаді.
Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Стягнувши на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не встановив період вимушеного прогулу і не визначив розмір середнього заробітку за правилами, закріпленими в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, з урахуванням роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 21 постанови від 24.12.1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" та пункті 32 постанови від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів".
Про обов'язковість визначення судом розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу зазначено і в постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 р. (№ 21-395а13).
Апеляційний суд не усунув порушення, допущені судом першої інстанції.
За наведених обставин та виходячи з приписів статті 227 КАС України, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційні скарги Чернівецької обласної митниці і Державної митної служби України задовольнити частково.
Скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:Черпак Ю.К.
Головчук С.В.
Ліпський Д.В.