17 листопада 2015 року м. Київ К/800/5597/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Маринчак Н.Є.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря: Іванова Д.О.
представників:
позивача: Євтушенка О.В.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 року
у справі № 822/4813/14
за позовом Державного підприємства «Довжоцький спиртовий завод»
до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Державне підприємство «Довжоцький спиртовий завод» (далі по тексту - позивач, ДП «Довжоцький спиртовий завод») звернулось з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року адміністративний позов задоволено частково.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
У запереченні на касаційну скаргу ДП «Довжоцький спиртовий завод», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Довжоцький спиртовий завод» правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за липень - серпень 2014 року, за результатами якої складений акт від 10.10.2014 року № 1264/22-09-15-01/23841854.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем пунктів 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за липень 2014 року на суму 1 822 274,00 грн. та за серпень 2014 року на суму 196 045,00 грн.; пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.10 статті 200, пунктів 201.10 статті 201 ПК України, в наслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 196 045,00 грн. та за серпень 2014 року на суму 993 563,00 грн., а також заниження позитивного значення за липень 2014 року - 431 865,00 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 24.10.2014 року № 0006931501, яким ДП «Довжоцький спиртовий завод» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 993 563,00 грн., № 0006941501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 822 274,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 911 137,00 грн., № 00069951501, яким ДП «Довжоцький спиртовий завод» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 196 045,00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 98 022,50 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України вказано, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
З матеріалів справи вбачається, позивач здійснює виробництво спирту та дріжджів відповідно до Регламенту на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих хлібопекарських дріжджів.
Регламент передбачає виробництво спиртової бражки із власної, покупної сировини та хлібопекарських дріжджів пресованих із давальницької сировини. Регламентом прямо встановлено, що при відсутності попиту на дріжджі або за наявності дефектної меляси, відсутності давальницької сировини тощо, завод може працювати виробляючи тільки один продукт - спиртову бражку. Для виробництва спирту використовують власну, покупну мелясу, а для вирощування біомаси дріжджів - давальницьку мелясу. Покупну і давальницьку меляси транспортують, приймають на зберігання та обліковують (по масі) окремо. Зберігання як покупної так і давальницької меляс відбувається разом в одних ємкостях. Подальше виписування покупної та давальницької меляс на виробництво здійснюється окремо і змішують їх після зважування, в процесі підготовки меляси до виробництва.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП «Довжоцький спиртовий завод» (виконавець) та ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» (замовник) 31.01.2006 року укладено договір про переробку давальницької сировини № 111-075HJ06, згідно з умовами якого замовник передає виконавцю давальницьку сировину-мелясу, а також необхідні матеріали для випуску дріжджів хлібопекарських пресованих спиртових, а виконавець із отриманої давальницької сировини виготовляє дріжджі хлібопекарські пресовані спиртові.
Також, між позивачем (покупець) та ТОВ ТПК «Укрхімекспорт» (постачальник) укладені договори поставки меляси бурякової від 29.11.2013 року № 129-389-NР13, від 11.03.2014 року № 129-137-NР14, відповідно до умов яких постачальник зобов'язаний передати, а покупець прийняти мелясу бурякову та оплатити її вартість в обумовлені договором строки за встановленою ціною.
Крім того, вищевказана давальницька сировина зберігається за договором зберігання від 31.12.2005 року № 212-040-НJ06 укладеного між ДП «Довжоцький спиртовий завод» та ТОВ ТПК «Укрхімекспорт».
Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі, тощо.
Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.
Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.
Крім того, слід зазначити, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.08.2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року, встановлено правомірність договору зберігання від 31.12.2005 року № 212-040-НJ06.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до частини 2 статті 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 року - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
Ю.І. Цвіркун